Актуальність
Хвороба Бехчета поширена у країнах Середземноморського басейну та Середньої Азії. Захворювання, в патогенезі якого визначну роль відіграє автоімунне запалення судин та внаслідок цього — формування численних виразок на слизовій оболонці, що продукує слиз, найчастіше ротової порожнини, статевих органів, виникнення запальних захворювань очей (увеїт) та вираженого больового синдрому. Додатково до патологічного процесу залучаються нервова система, нирки, шлунково-кишковий тракт. Численні виразки на губах, слизовій оболонці щік та язика, у ротовій порожнині — вкрай болючі. Характерний біль у гомілково-стопних, колінних, ліктьових та кульшових суглобах. Внаслідок автоімунного запалення вражаються як поверхневі, так і внутрішні вени, зокрема порожнисті, що призводить до формування аневризм та коагулопатій. Ураження нервової системи проявляється головним болем, ригідністю м’язів шиї, порушеннями координації. Формування великої кількості виразок у пацієнтів із хворобою Бехчета підвищує ризик перфорації порожнистих органів, зокрема кишечнику, або розриву судин внаслідок формування аневризми, яке у 4% випадків призводить до летального кінця. Згідно з клінічними настановами, для лікування пацієнтів із хворобою Бехчета застосовують глюкокортикостероїди та препарати з імуносупресорною дією. Для оброблення виразок порожнини рота застосовують колхіцин. Розширення бази знань щодо біології захворювання сприяло винайденню нових біологічних препаратів для лікування порушень, спричинених автоімунним запаленням. Одним із цих препратів є апреміласт — мала молекула інгібітору фосфодіестерази-4, механізм дії якої полягає у внутрішньоклітинному модулюванні прозапальних та протизапальних медіаторів. У результаті спостерігається пригнічення експресії запальних цитокінів фактора некрозу пухлин (TNF)-α та інтерлейкінів (IL)-23, IL-17, та внаслідок цього — зменшення вираженості запалення. Попередні результати досліджень довели клінічну ефективність апреміласту у лікуванні пацієнтів із хворобою Бехчета. Однак питання безпеки застосування препарату залишилося суперечливим. Для з’ясування безпеки препарату проведено третю фазу дослідження. Результати опубліковані у вересневому (2020) номері «New English Medical Journal» (Медичний журнал Нової Англії).
Методи та результати дослідження
До дослідження було залучено 207 пацієнтів, розподілених на дві однакові за кількістю групи. Інтервенційна група отримувала двічі на день апреміласт упродовж 12 тиж. Контрольна група отримувала плацебо. Передусім дослідники визначали кількість уражень слизової оболонки впродовж 12 тиж за візуальною шкалою ушкоджень (VAS). Друга мета дослідження — оцінення динаміки больового синдрому. Подовження застосування препарату впродовж наступних 52 тиж мало за мету встановити небажані явища від застосування апреміласту.
В інтервенційній групі виявлена менша кількість виразок порівняно з контрольною (р<0,001). Клінічна відповідь, яку визначали за шкалою якості життя, також виявилася кращою в інтервенційній групі (95% довірчий інтервал –4,9…–1,3).
Щодо небажаних явищ, то у пацієнтів, які отримували апреміласт, виникала діарея легкого та середнього ступеня тяжкості, нудота та головний біль.
Таким чином, дослідники дійшли висновку про безпеку застосування інгібітору фосфодіестерази-4 у пацієнтів з автоімунними порушеннями. Однак необхідні подальші масштабні рандомізовані дослідження з метою стандартизації лікування.
- Hatemi G., Mahr A., Ishigatsubo Y. at al. (2020) Trial of Apremilast for Oral Ulcers in Behçet’s Syndrome. N. Engl. J. Med., 381: 1918–1928. DOI: 10.1056/NEJMoa1816594 (https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa1816594).
Юлія Жарікова
