Актуальність
Міома — доброякісна пухлина матки, найпоширеніша пухлина у жінок репродуктивного віку. Відомо, що більшість жінок із міомою матки мають тривожні симптоми, включно з рясними менструальними кровотечами та больовим синдромом, що значно впливає на їх якість життя. Після встановлення діагнозу лікарі часто пропонують пацієнткам радикальний спосіб позбавлення від проблем — гістеректомію. У жінок, які бажають зберегти матку, і в яких лікарська терапія неефективна, методами вибору є міомектомія чи емболізація маткових артерій, принцип якої полягає в тому, щоб за допомогою мініатюрного катетера дійти до судин, що беруть участь у кровопостачанні міоми, і за допомогою спеціальних, дрібних часточок-емболів закупорити, тобто «запломбувати» ці судини. Однак, який із цих двох методів є ефективнішим — залишається невизначеним.
Попередні дослідження продемонстрували стійке поліпшення якості життя жінок після міомектомії чи емболізації, однак дані про довгострокові результати обмежені (Narayan A. et al., 2010). У інших двох рандомізованих дослідженнях, в яких порівнювали ефективність емболізації маткових артерій та міомектомію, продемонстровано, що міомектомія була пов’язана з більшим поліпшенням якості життя та кращими репродуктивними результатами (Mara M. et al., 2006; Manyonda I.T. et al., 2012).
Дизайн дослідження
Проведено мультицентрове рандомізоване дослідження FEMME, мета якого — визначення ефективного методу лікування міоми матки у жінок із наявними тяжкими симптомами, які не бажали виконувати гістеректомію.
Операцію виконували на розсуд хірурга (відкритим доступом, лапароскопічно або гістероскопічно).
Первинна кінцева точка дослідження визначалася як якість життя, що оцінювалася за шкалою Uterine Fibroid Symptom and Quality of Life (UFS-QOL). Сума балів становить від 0 до 100: чим вищий бал, тим краща якість життя. Якість життя оцінювали через 2 роки після проведеного лікування.
Вторинні кінцеві точки включали: вагітність, результат вагітності (живонародження, викидень, мертвонародження або переривання вагітності), тривалість перебування у лікарні та необхідність проведення додаткових процедур, пов’язаних із міомою матки.
Результати
Загалом до дослідження було включено 254 жінки, яких рандомізовано на дві групи. До 1-ї групи включали 127 жінок, з яких у 105 пацієнток проведено міомектомію. До 2-ї групи включали 127 жінок, з яких 98 жінкам проведено емболізацію.
Відповідно до даних аналізу якості життя за допомогою UFS-QOL, середній показник становив 84,6±21,5 у групі міомектомії та 80,0±22,0 — у групі емболізації (різниця між групами становила 6,5 бала, 95% довірчий інтервал 1,1–11,9; р=0,01).
Ускладнення відзначені у 29% жінок 1-ї групи та 24% — 2-ї групи.
Висновки
Хоча покращення якості життя відзначали в обох групах дослідження, серед жінок 1-ї групи (міомектомії), відповідно до балів UFS-QOL, показники якості життя були вищими, порівняно з 2-ю групою (емболізації маткових артерій). Загальна частота ускладнень, пов’язаних з обома операціями, була низькою. Необхідність у проведенні додаткових процедур потребували 7% жінок групи міомектомії та 16% — групи емболізації. Медіана тривалості перебування у лікарні становила 4 дні після міомектомії та 2 дні — після емболізації.
Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать, що серед жінок із міомою матки з наявними симптомами міомектомія є кращим варіантом лікування порівняно з емболізацією маткових артерій.
- Narayan A., Lee A.S., Kuo G.P. et al. (2010) Uterine artery embolization versus abdominal myomectomy: a long-term clinical outcome comparison. J. Vasc. Interv. Radiol., 21: 1011–1017.
- Manyonda I.T., Bratby M., Horst J.S. et al. (2012) Uterine artery embolization versus myomectomy: impact on quality of life — results of the FUME (Fibroids of the Uterus: Myomectomy versus Embolization) Trial. Cardiovasc. Interven.t Radiol., 35: 530–536.
- Mara M., Fucikova Z., Maskova J. et al. (2006) Uterine fibroid embolization versus myomectomy in women wishing to preserve fertility: preliminary results of a randomized controlled trial. Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol., 126: 226–233.
Анна Хиць
