Актуальність
Гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ) — поширена серед людей старшого віку група гетерогенних захворювань, що розвиваються внаслідок мутацій протоонкогенів у мієлоїдній лінії кровотворних клітин. У патогенезі захворювання важливу роль відіграє швидке зростання кількості аномальних клітин та накопичення їх у кістковому мозку та периферичній крові, що призводить до виникнення підвищеної кровоточивості, появи синців та гематом, втомлюваності, задишки та підвищеної частоти інфекційних уражень. Згідно з клінічними настановами, основним методом лікування пацієнтів із ГМЛ є проведення індукованої хіміотерапії. З огляду на вік пацієнтів виникають певні труднощі призначення терапії з метою індукції ремісії внаслідок наявності багаточисленних коморбідних станів. Це істотно знижує ефективність лікування та підвищує летальність. Зазначене спричинило пошук нових лікувальних методів та стало приводом до проведення поточного дослідження № NCT02993523. Результати першої фази дослідження ефективності комбінованого застосування нового засобу з гіпометилюючим механізмом дії азацитидину та венетоклаксу були опубліковані в серпневому випуску «New English Medical Journal» (Англійський новий медичний журнал).
Результати
До дослідження був залучений 431 пацієнт із ГМЛ. Усіх пацієнтів розподілили на дві групи, з яких інтервенційна впродовж 28 днів отримувала комбінацію азацитидину та венетоклаксу. Контрольна група отримувала плацебо. Дозування та спосіб введення препаратів відповідали клінічним настановам. За мету дослідження визначено загальну виживаність.
Враховуючи, що середній час спостереження становив 20,5 міс, загальна виживаність інтервенційної групи була вищою за контрольну: 14,7 міс та 9,6 міс відповідно (р<0,001). Частота повної клініко-гематологічної ремісії в інтервенційній та контрольній групі становила 36,7% проти 17,9% відповідно (р<0,001). Показники, що свідчать про гематологічну ремісію, виявилися кращими в інтервенційній групі: 66,4% проти 28,3% у контрольній (р<0,001). Однак частота спостереження побічних ефектів виявилася меншою в контрольній групі: 38% проти 45% відповідно. Серед клінічно значущих побічних ефектів найчастіше виявляли нейтропенію та фебрильну нейтропенію (42%). Дослідження підтвердило істотний імуносупресивний вплив препаратів, що призвело до підвищення частоти інфекційних ускладнень у пацієнтів інтервенційної групи.
Висновки
Таким чином, необхідно продовжити дослідження з метою пошуку методів лікування пацієнтів онкогематологічного профілю.
DiNardo C.D., Jonas B.A., Pullarkat V. et al. (2020) Azacitidine and Venetoclax in Previously Untreated Acute Myeloid Leukemia. N. Engl. J. Med., 383: 617–629. DOI: 10.1056/NEJMoa2012971 (https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa2012971).
Юлія Жарікова
