Фімоз у дітей: лікування

Крайня плоть, або препуцій, вважається одним з найдавніших анатомічних утворень, яке виникло у приматів багато мільйонів років тому з захисною метою меатусу та шкіри головки статевого члена від негативного впливу фізичних та хімічних факторів. Одночасно препуцій слугує шкірним ресурсом, необхідним при виникненні ерекції. Велика кількість тактильних рецепторів надає препуцію чутливість, подібну до такої у кінчиків пальців, тоді як чутливість шкіри головки пеніса не перевищує шкірної чутливості підошви. Препуцій має багате кровопостачання та містить термочутливі гладкі клітини, скорочення яких захищає головку пеніса від холодової травми. Звуження препуціального кільця призводить до фімозу, який поділяється на фізіологічний, або первинний, та патологічний, або вторинний. Внутрішнє склеювання листка крайньої плоті та головки статевого члена у дітей віком до 3–6 років відносять до фізіологічного феномену, закладеного генетично. В основі морфологічних змін при патологічному фімозі лежить рубцеве звуження, яке виникає у результаті травмування статевого члена та/або запалення інфекційного генезу. У разі надмірної крайньої плоті виникає гіпертрофічний фімоз, а при спробі оголити головку статевого члена препуцій витягується у вигляді хоботка. До групи ризику виникнення фімозу входять хлопчики з рецидивним баланітом і травмою крайньої шкірочки внаслідок грубого виведення головки статевого члена у ранньому віці. Більшість факторів, які впливають на стан препуція, мають доброякісний характер, однак потребують уваги лікаря та батьків. Серед факторів, які впливають на стан препуція, найчастіше відзначають такі:

смегма — це скопичення епітеліальних клітин, яке не потребує спеціального очищення;
парафімоз виникає при тривалому втягненні препуція, у результаті чого виникає болісний набряк головки статевого члена та порушується сечовипускання. У більшості випадків лікування полягає в намаганні вправити головку в препуціальне кільце. Не є підставою для обрізання;
спайки часто наявні у дітей внаслідок щільнішого прилягання шкіри до головки пеніса. Залежно від індивідуальної еластичності шкіри у деяких дітей препуцій може щільно прилягати до головки та зникати з віком, що пов’язують із виникненням спонтанної ерекції та набуттям дитиною гігієнічних навичок. В окремих випадках рекомендовано застосування місцевих кортикостероїдів;
баланіт часто виникає у разі порушення правил використання підгузок у хлопчиків та неналежної гігієни у дорослих. Лікування полягає в гігієнічних процедурах та місцевому застосуванні антибактеріальних мазей.

Стратегія лікування у разі фімозу

Згідно зі статистичними даними, до підліткового віку (16 років) фімоз залишається у 1% хлопчиків. Основною терапевтичною стратегією є очікувальна тактика та належна гігієна. Терапевтичним рішенням у більшості випадків є поступове обережне розтягнення крайньої плоті з униканням тріщин та радіальних надривів у місці з’єднання зовнішнього та внутрішнього листка препуція. Дослідження довели ефективність місцевих препаратів з кортикостероїдами, однак призначення їх залишається на розсуд лікаря. У разі виникнення рецидивів інфекції нижніх відділів сечовипускного тракту рекомендована додаткова консультація уролога. Показанням для проведення хірургічного лікування є рецидивний баланіт та інфекції нижнього відділу сечовипускного тракту на тлі фімозу. Однак, у разі вроджених аномалій меатуса та пеніса, обрізання не рекомендоване у зв’язку з роллю препуція як шкірного ресурсу для майбутньої меатопластики. Рубцевий фімоз потребує проведення циркулярної резекції, або обрізання.

Висновки

Таким чином, можливість повторного місцевого лікування при одночасному дотриманні гігієнічних правил є перевагою над хірургічним лікуванням фімозу у дітей.

MacGregor Th.B., Pike J.J., Leonard M.P. (2020) Pathologic and physiologic phimosis Approach to the phimotic foreskin (https://www.researchgate.net/publication/5969610_Pathologic_and_physiologic_phimosis_Approach_to_the_phimotic_foreskin).

Юлія Жарікова