Ревматоїдний артрит: чи ефективна біологічна терапія?

Актуальність

Ревматоїдний артрит (РА) — одне із найпоширеніших хронічних системних аутоімунних захворювань, що вражає перш за все суглоби. Запалення суглобів призводить до болю, скутості, набряку, структурних пошкоджень та функціональних порушень. Зрештою РА може призвести до інвалідності та передчасної смерті.

Лікування пацієнтів із РА, перш за все, спрямоване на зниження активності захворювання до клінічної ремісії. Останні клінічні рекомендації Американського коледжу ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) та Європейської антиревматичної ліги (European League Against Rheumatism — EULAR) запропонували суворі визначення клінічної ремісії РА (таблиця).

Таблиця. Діагностичні критерії клінічної ремісії при РА ACR/EULAR 2011

Сучасні варіанти лікування пацієнтів із РА включають застосування хворобо-модифікуючих протиревматичних препаратів (Disease-modifying antirheumatic drugs — DMARD), які можна комбінувати разом із нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) та глюкокортикостероїдами. DMARD поділяють на синтетичні (метотрексат), цільові синтетичні DMARD (інгібітор янус-кінази) та біологічні DMARD. І хоча на сьогодні доступний широкий спектр біологічних DMARD, їх порівняльна ефективність залишається невизначеною. Цій темі був присвячений останній систематичний огляд та метааналіз наявних даних, мета якого — оцінити порівняльну ефективність біологічних DMARD у пацієнтів з РА.

Методи

Група вчених на чолі з Кірстен Янке (Kirsten Janke) з Інституту якості та ефективності охорони здоров’я, Кельн, Німеччина (Institute for Quality and Efficiency in Health Care, Cologne, Germany), відібрали для систематичного огляду і метааналізу рандомізовані контрольовані дослідження із включенням дорослих пацієнтів з РА (віком ≥18 років), які отримують біологічну терапію в комбінації з метотрексатом після відсутності відповіді на монотерапію метотрексатом протягом як мінімум 24 тиж.

Результати

Із 118 досліджень, які відповідали критеріям включення, у систематичний огляд включили 45 досліджень, в яких порівнювали ефективність восьми біологічних препаратів (інфліксимаб, голімумаб, етанерцепт, цертолізумабу пегол, анакінра, адалімумаб, абатацепт, тоцилізумаб).

До метааналізу було включено 38 досліджень. За даними аналізу виявлено мало статистично значущих відмінностей між препаратами. Наприклад, препарат анакінри (антагоніст рецептора інтерлейкіну-1) був менш ефективним у пацієнтів з РА порівняно з іншими препаратами щодо досягнення клінічної ремісії або низької активності захворювання (індекс клінічної активності захворювання ≤2,8 або ≤10,0 відповідно). Цертолізумабу пегол демонстрував найнижчий профіль безпеки порівняно з іншими препаратами за показником серйозних побічних явищ та інфекцій. У зв’язку з відсутністю прямих порівняльних аналізів, результати, в основному, базуються на непрямому порівнянні з обмеженою кількістю досліджень. Автори відзначають, що нещодавно схвалені препарати групи інгібіторів янус-кінази не були включені до зазначеного метааналізу.

Висновки

У пацієнтів з РА після відсутності відповіді на монотерапію метотрексатом виявлено лише незначні відмінності в користі/шкоді між застосування біологічних DMARD у комбінації з метотрексатом.

• Janke К., Richter В., Hörn Н. et al. (2020) Comparative effectiveness of biological medicines in rheumatoid arthritis: systematic review and network meta-analysis including aggregate results from reanalysed individual patient data. BMJ, 370: m2288. doi: https://doi.org/10.1136/bmj.m2288.

Анна Хиць