Актуальність
Гостра респіраторна інфекція, зокрема спричинена новим штамом CoV-SARS-2, супроводжується гарячковим синдромом, патогенетичний механізм якого полягає у виникненні центральної гіпертермії внаслідок дії вірусу. У результаті фагоцитозу вірусів у фагоцитуючих клітинах, зокрема в нейтрофілах, моноцитах, рухливих та фіксованих макрофагах, створюються ендогенні (лейкоцитарні) пірогени, які збуджують терморегуляційний центр у гіпоталамусі та спричиняють лихоманку. Зважаючи на несприятливий вплив тривалого підвищення температури тіла >2 °С на організм, а саме збільшення навантаження на серцево-судинну систему, пригнічення нервової системи та порушення обміну речовин, поточні клінічні настанови рекомендують застосування препаратів з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) з метою зниження температури тіла. Однак ранні повідомлення надали результати підвищеного ризику виникнення ускладненого перебігу респіраторної інфекції у пацієнтів без коморбідних станів у разі застосування нестероїдних ліків. Крім того, існує стала думка щодо маскування симптомів пневмонії та, таким чином, відтермінування початку антибіотикотерапії внаслідок знеболювальної та жарознижувальної фармакологічної дії НПЗП. Суперечливість питання на тлі суттєвого підвищення частоти призначення НПЗП під час пандемії респіраторної інфекції зумовила актуальність поточного дослідження, яке було проведене групою данських дослідників на чолі з лікарем Ларсом Лундемом (Lars C. Lundem). У дослідженні вивчали зв’язок між застосуванням НПЗП та несприятливим прогнозом для пацієнтів з ускладненим перебігом респіраторної інфекції. Результати були опубліковані в липневому випуску журналу «Інфекційні хвороби» («Infection Diseases»).
Результати
До дослідження залучені дані 7747 пацієнтів з ускладненим перебігом респіраторної інфекції, підтвердженої шляхом проведення тесту методом полімеразної ланцюгової реакції (86,3%). До групи підвищеного ризику настання смерті увійшло 7,7% пацієнтів, тоді як 13,7% пацієнтів входили до групи ризику надання медичної допомоги в умовах реанімаційного відділення.
Тривалість застосування нестероїдних ліків була різною: від застосування НПЗП, як мінімум за 2 міс до моменту звернення за медичною допомогою, до тривалого лікування препаратами цієї групи будь-яких інших захворювань дозою, не нижчою за половину добової. Оцінювання безпеки НПЗП враховувало частоту госпіталізації у відділення інтенсивної терапії впродовж місяця після першого застосування НПЗП та кількість смертельних вислідів впродовж місяця від госпіталізації. Додатковим критерієм зазначено вік, стать, та наявність серцево-судинної патології.
Було встановлено, що до відділення інтенсивної терапії частіше потрапляли пацієнти, які застосовували НПЗП у порівнянні з тими, хто не отримував препарати цієї групи: 20 та 13,3% пацієнтів відповідно. Однак рівень смертності суттєво не відрізнявся між пацієнтами, які застосовували НПЗП, та не приймали їх: 7,1 та 7,8% відповідно. Це надало дослідникам можливість дійти висновку, що тривале застосування НПЗП потенційно підвищує частоту необхідності надання інтенсивної медичної допомоги (коефіцієнт ризику (RR) = 1,51, 95% ДІ 1,26-1,81), однак не пов’язане з підвищенням ризику смертельного наслідку. Загалом застосування НПЗП не впливає на прогноз перебігу респіраторної інфекції.
Висновки
З наданого дослідження витікає висновок, що до групи ризику ускладненого перебігу респіраторної інфекції входять особи з коморбідною патологією, яка вимагає тривалого застосування НПЗП.
- Lund CL., Reilev M., Hallas J., et al (2020). Association of Nonsteroidal Anti-inflammatory Drug Use and Adverse Outcomes Among Patients Hospitalized With Influenza. JAMA Netw Open. 2020; 3(7): e2013880. doi:10.1001/jamanetworkopen.2020.13880
(https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2767770).
Юлія Жарікова
