Актуальність
Епоха статинотерапії почалася з 1994 р., коли на науковій сесії Американської асоціації серця (American Heart Association) було продемонстровано результати скандинавського дослідження 4S (Scandinavian Survival Study). Його результати продемонстрували ефективність застосування симвастатину у дозі 20–40 мг особам з верифікованою ішемічною хворобою серця та підвищеними рівнями холестерину (пацієнти високого кардіоваскулярного ризику). Препарат знижував ризик загальної смертності на 30%, коронарного ризику – на 42%, ризику основних коронарних подій — на 34%, потребу у коронарній реваскуляризації – на 37%. Ці клінічні результати були отримані на тлі помірного зниження вмісту загального холестерину на 25%, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) на 35% і підвищення вмісту холестерину ліпопротеїнів високої щільності на 8%. Після цього почалася ера статинотерапії. На сьогодні відомо, що попри можливість істотного зниження ХС ЛПНЩ резидуальний ризик пацієнтів із атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями залишається високим. Обговорюється, що однією з причин цього може бути збереження високої концентрації тригліцеридів і ліпопротеїну(а).
У зв’язку з цим група вчених, яку очолив Сотіріос Цімікас (Sotirios Tsimikas), доктор медичних наук, професор, директор судинного центру «Сульпіціо», Каліфорнійського університету, Сан-Дієго, провела дослідження щодо оцінки ефектів гіполіпідемічних препаратів, які застосовують найчастіше, на концентрацію ліпопротеїну(а).
Методи
Дане дослідження є метааналізом 6 рандомізованих досліджень: «статини проти плацебо» і «статини проти статинів». Досліджуваними препаратами з групи статинів були аторвастатин 10 і 80 мг/добу, правастатин 40 мг/добу, розувастатин 40 мг/добу, пітавастатин 2 мг/добу.
Результати
Загалом у вищезазначені дослідження було включено 5256 пацієнтів. У дослідженнях «статини проти плацебо» продемонстровано, що в групі прийому статинів виявлено значне підвищення рівня ліпопротеїну(а) від вихідного, порівняно з групою плацебо. Так, зміна від базового значення становила 8,5–19,6%, і в групі статинів від –0,4% до –2,3% відповідно. У дослідженнях «статини проти статинів» аторвастатин порівняно з правастатином більш виражено підвищував рівень ліпопротеїну(а) 1,09 (1,05–1,14; p<0,0001). Середня відсоткова зміна від базової лінії становила 11,6–20,4% у групі правастатину та 18,7–24,2% у групі аторвастатину.
Висновок
Таким чином, отримані в метааналізі дані демонструють, що терапія статинами пов’язана зі значним підвищенням рівня ліпопротеїну(а), що, можливо, обумовлює високий резидуальний ризик у пацієнтів, які отримують гіполіпідемічну терапію статинами. Однак чи доцільне зниження рівня ліпопротеїну(а) у пацієнтів, які отримують статини, поки залишається нез’ясованим. Остаточна відповідь на це питання має бути отримана в спеціально спланованих проспективних дослідженнях. Також необхідні подальші дослідження щодо визначення впливу ліпопротеїну(а) на серцево-судинний ризик.
- Heart Protection Study Collaborative Group (2004) Effects of cholesterol-lowering with simvastatin on stroke and other major vascular events in 20 536 people with cerebrovascular disease or other high-risk conditions. The Lancet, March 6 (https://doi.org/10.1016/S0140-6736(04)15690-0).
- Tsimikas S., Gordts P.L.S., Nora C. et al. (2020) Statin therapy increases lipoprotein(a) levels. European Heart Journal, Volume 41, Issue 24, 21 June 2020, Pages 2275–2284 (https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz310).
Анна Хиць
