Кровотечі раннього та пізнього післяпологового періоду є причиною летальності породіль у країнах із низьким рівнем прибутків, що становить приблизно 27,1% загальної кількості смертельних випадків. Близько 54–93% смертям, пов’язаним із акушерськими кровотечами, можна запобігти за допомогою впровадження стандартизованих та міждисциплінарних програм. Це підтверджується також даними оглядів інших авторів, які наголошують на необхідності покращення якості надання медичної допомоги. Найбільш характерними причинами розвитку післяпологових кровотеч (ППК) є:
- Атонія матки.
- Коагулопатії.
- Розриви матки.
- Аномалії прикріплення плаценти (передлежання або прирощення плаценти).
Слід зазначити, що значне збільшення частоти випадків аномалій прикріплення плаценти обумовлене збільшенням частоти проведення кесаревого розтину.
Прирощення плаценти (Placenta accreta) — це неправильне прикріплення плаценти до стінки матки, споріднене зі зрощенням плацентарної тканини з децидуальною оболонкою та ендометрієм матки. Основним фактором розповсюдженості цієї патології прикріплення плаценти є збільшення частоти розродження шляхом проведення кесаревого розтину із наступним утворенням рубців. До другорядних факторів прирощення плаценти належать:
- попередні хірургічні втручання на матці в анамнезі;
- вік породіллі за 35 років;
- наявність шести або більше пологів в анамнезі та багатоплідна вагітність;
- наявність підслизових міом.
Діагностика базується на проведенні ультразвукового дослідження (УЗД), у сумнівних випадках може допомогти проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ). Однак остаточний діагноз може бути встановлений тільки шляхом гістопатологічного дослідження плаценти.
ППК підрозділяються на:
- Первинні — ті, що супроводжуються крововтратою ≥500 мл впродовж 24 год після пологів;
- Вторинні — відбуваються у період між 24 год та 12-м тижнем після пологів.
У другій половині XX ст. комплекс процедур, який проводився під час третього періоду пологів, став наріжним каменем профілактики ППК. Цей підхід набув популярності як «активного введення третього періоду пологів» і спочатку складався з таких заходів: профілактичного застосування утеротоніків після розродження, раннє перетискання і перетин пуповини, тракції за пуповину. Масаж матки також є розповсюдженим компонентом активного ведення третього періоду пологів. На відміну від активного ведення, вичікувальна тактика передбачає відділення посліду мимовільно або за рахунок стимуляції сосків/створення тиску на передню черевну стінку. Результати активного ведення третього періоду пологів виявилися ефективнішими порівняно з очікувальною тактикою та призвели до суттєвого зниження частоти ППК.
Катетеризація маткових артерій
Методика катетеризації (емболізації) маткових артерій була розроблена ще у 1960-х рр., і у подальшому успішно застосовувалася для зупинки кровотеч у післяпологовий період. Такий метод має переваги з огляду на селективність емболізації певної зони, збереження матки і фертильності, зменшену кровотечу з колатеральних судин через дистальну оклюзію. Емболізація — це достовірно ефективний метод зупинки кровотеч із низьким рівнем ускладнень (Ranasinghe J. et al., 2006).
У статті, опублікованій у базі даних «PubMed», провідний дослідник Олександр Брандао з Лікарні у Сан-Жозе-ду-Ріу-Прету, Бразилія, із колегами встановив, що проведення профілактичної катетеризації маткової артерії з метою тимчасової оклюзії кровотоку є потенційно безпечним малоінвазивним методом порівняно із гістеректомією. Однак частота виникнення ускладненого перебігу пологів іноді потребує швидкого прийняття рішень для зниження рівня жіночої смертності.
- Brandao A., Raymundo S., Miquelin D. et al. (2019) Prophylactic catheterization of uterine arteries with temporary blood flow occlusion in patients at high risk of pospartum hemorrhage: is it a safe technique (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6636812).
Катерина Приходько-Дибська
