Еозинофільний езофагіт: оновлені рекомендації AGA 2020

9 червня 2020 о 11:02
3002

Актуальність

Еозинофільний езофагіт (ЕОЕ) — хронічний запальний стан стравоходу, який характеризується вираженою ізольованою еозинофільною інфільтрацією стравоходу і клінічно проявляється симптомами, подібними до гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Головними етіологічними чинниками ЕОЕ є харчові, повітряні алергени та аутоімунний генез захворювання. Характерною ознакою ЕОЕ є те, що це захворювання не відповідає на інтенсивну антисекреторну терапію. Епідеміологія ЕОЕ становить серед дорослого населення: 1 на 200 тис. осіб.

За останні роки з’явилася значна кількість досліджень щодо нових підходів терапії при менеджменті пацієнтів з ЕОЕ. Тож Американська гастроентерологічна асоціація (American Gastroenterological Association — AGA) сформувала робочу групу для створення сучасних клінічних настанов щодо менеджменту ЕОЕ. Цей документ спрямований на надання терапевтичних стратегій щодо менеджменту дітей та дорослих із ЕОЕ. У рекомендаціях використовували підхід GRADE — система класифікації, оцінки, розроблення та експертизи рекомендацій (таблиця).

Таблиця. Оцінка рекомендацій

Система GRADE
Рівень доказів Визначення
Високий Ми абсолютно впевнені, що істинний ефект близький до оцінки ефекту
Помірний Ми помірно впевнені в оцінці ефекту: реальний ефект, імовірно, буде близький до оцінки ефекту, але є вірогідність, що він суттєво відрізняється
Низький Наша впевненість в оцінці ефекту обмежена: реальний ефект може суттєво відрізнятися від оцінки ефекту
Дуже низький У нас дуже мала впевненість в оцінці ефекту: реальний ефект, імовірно, буде істотно відрізнятися від оцінки ефекту
Відсутність доказів Наявних доказів недостатньо для визначення реального ефекту
Оцінка рекомендацій AGA
Сила рекомендацій Формулювання в гайдлайні Для клініциста
Сильна AGA рекомендує Більшості пацієнтів необхідно отримати ці рекомендації
Умовна AGA пропонує Індивідуальний підхід у лікуванні пацієнта на розсуд лікаря
Рекомендація відсутня AGA не дає рекомендацій Відсутність довіри до рекомендації

Основні рекомендації

  • Рекомендоване застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) всім пацієнтам з ЕОЕ (умовна рекомендація, дуже низький рівень якості доказів).
  • Рекомендоване застосування топічних глюкокортикостероїдів усім пацієнтам з ЕОЕ (сильна рекомендація, помірний рівень якості доказів).

Коментар. Результати аналізу 8 рандомізованих досліджень (n=437) свідчать, що топічні кортикостероїди викликають гістологічну ремісію у приблизно 75% пацієнтів порівняно із 15% пацієнтів, які отримували плацебо (відносний ризик 0,39; 95% довірчий інтервал 0,26–0,58). Автори рекомендацій також вважають, що топічні кортикостероїди слід застосовувати і після настання ремісії захворювання.

  • Отримано докази щодо ефективності таргетної біологічної терапії, але необхідні подальші масштабніші дослідження, щоб рекомендувати цю терапію.
  • У клінічних рекомендаціях також ідеться про доцільність повторного проведення езофагогастродуоденоскопії з біопсією, щоб оцінити активність захворювання після зміни терапії.
  • Докази на користь топічних стероїдів вищі, ніж на користь ІПП, у разі терапії першої лінії. Так, за даними 23 спостережних досліджень ІПП викликали гістологічну ремісію лише у третини пацієнтів.
  • Отримано докази помірного ступеня на користь ефективності елімінаційних дієт. У 10 дослідженнях 68% пацієнтів досягли ремісії, перебуваючи на такому режимі.
  • У дорослих пацієнтів із дисфагією рекомендується ендоскопічна дилатація стравоходу (умовна рекомендація, дуже низький рівень доказів).

Коментар. Дані систематичного огляду, використаного у технічному звіті рекомендацій, продемонстрували поліпшення симптомів ЕОЕ у 87%, які перенесли ендоскопічну дилатацію. Наведені у дослідженні дані підтвердили ефективність застосування медикаментозної/дієтотерапії разом з ендоскопічною дилатацією у пацієнтів з ЕОЕ.

  • Не рекомендована анти-IgE-терапія, оскільки рівень доказовості у цих препаратів дуже низький.

Коментар. Відомо, що IgE бере участь у антигельмінтних реакціях та опосередковує реакції гіперчутливості. Однак IgE не бере безспосередньо участі в рекрутинзі еозинофілів. На сьогодні анти-IgE-терапію призначають у разі атопічної астми та пацієнтам із хронічною кропив’янкою, яка є рефрактерною до терапії першого ряду.

Проведене одне рандомізоване клінічне дослідження щодо оцінки ефективності анти-IgE-терапії, в якому брали участь 30 пацієнтів з ЕОЕ. Результати не продемонстрували жодної зміни еозинофілії або зменшення вираженості симптомів захворювання. На підставі обмежених доказів та відсутності патогенетично обґрунтованого механізму застосування анти-IgE-терапія не рекомендована пацієнтам із ЕОЕ.

  • На сьогодні відсутня достатня кількість доказів, щоб рекомендувати застосування анти-IL-5-препаратів, а також антагоністів TNF, IL-13, антагоніста рецептора IL-4 або монтелукаста.

Коментар. З огляду на роль анти-IL-5 у дозріванні та вивільненні еозинофілів наявне патогенетичне підґрунтя ефективності застосування цих препаратів при ЕОЕ. Наразі анти-IL-5-терапія рекомендована при середньотяжкій і тяжкій формах еозинофільної астми.

У трьох рандомізованих клінічних дослідженнях, наведених у технічному звіті рекомендацій, продемонстрували, що 90% пацієнтів з ЕОЕ не досягли гістологічної ремісії (відносний ризик, 0,92; 95%; довірчий інтервал 0,84–1,00). Симптоматичне зменшення вираженості симптомів ЕОЕ оцінювалося в кожному з досліджень, проте значного поліпшення симптомів ЕОЕ порівняно із плацебо не відзначалося.

  • Hirano I., Chan E.S., Rank M. A. et al. (2020) AGA institute and the joint task force on allergy-immunology practice parameters clinical guidelines for the management of eosinophilic esophagitis. Annals, 124(ISS. 5): 416–423.

Анна Хиць