Верба (Salix spp.) — род деревних рослин сімейства вербових, добре відомий як джерело лікарських сполук, найпопулярнішим з яких визнаний саліцин — кристалічний глюкозид саліцилового спирту, попередник ацетилсаліцилової кислоти. Нещодавно вчені з Дослідного центру Rothamsted Research, Велика Британія, з онкологами Кентського університету на чолі з Джейн Уорд, наукового співробітника відділу обчислювальних і аналітичних наук та провідного автора звіту, ідентифікували у листках верби (S. miyabeana та S. dasyclados) хімічну речовину — циклодимерний саліциноїд (міабеацин). Він має значний потенціал для знищення ракових клітин, у тому числі тих, які є резистентними щодо інших лікарських засобів. Звіт опублікований у науковому журналі «Scientific Reports».
Користь кори верби у медицині була відомою ще за існування давньогрецької, ассирійської та єгипетської цивілізацій. Ще у працях Гіппократа згадувалася жарознижувальна дія порошку з неї. Але наукове обґрунтування застосування кори верби відбулося у 1763 р., коли перед членами Лондонського королівського товариства вчених був зачитаний «Звіт щодо успішного виліковування лихоманкового ознобу корою верби». Німецький хімік Йохан Андреас Бухнер у 1828 р. виділив із кори верби гіркий глікозид саліцин (лат. salyx). Французький фармаколог Анрі Леру у 1829 р. очистив саліцин від домішок. І нарешті, у 1838 р. італійський хімік Рафаель Піріа розділив саліцин на дві фракції, однією з яких виявилася саліцилова кислота. Ацетилсаліцилова кислота стала першою розробкою фармацевтичної компанії «Bayer», а з 1977 р. вона входить до списку найважливіших препаратів, згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Фармакологічна дія ацетилсаліцилової кислоти полягає в інгібуванні циклооксигенази (ЦОГ)-1 та ЦОГ-2, які є ключовими ферментами біосинтезу простагландинів. Однак, і саліцин, і ацетилсаліцилова кислота метаболізуються до саліцилової кислоти, яка також інгібує ЦОГ через конкурентний механізм, що, зокрема, пояснює ефективність екстрактів верби. У ході дослідження, проведеного вченими, продемонстровано, що саліцин може мати протизапальні властивості завдяки взаємодії з іншими компонентами сигнального комплексу цитокінів. Окрім визнаного застосування ацетилсаліцилової кислоти з метою зменшення вираженості болю, а також для зниження вірогідності появи тромбів за допомогою залучення ЦОГ-1 до агрегації тромбоцитів, опосередкованої тромбоксаном А2, зростає й інтерес до можливого відкриття нових фармакологічних властивостей «саліциноїдів», наприклад, у терапії хворих на рак. Фенолглікозиди, похідні саліцилового спирту (саліцин, тремулацин, салірепозид та ін.) широко представлені у різних представників рослин сімейства вербових. Можливим попередником саліцину та саліцилової кислоти є салікортин 2, який у результаті кислотокаталізуючого перегрупування циклогексенонового фрагмента утворює фенолглікозид (Лоскутова К., Белянін М., 2016). У зв’язку з успішним застосуванням ацетилсаліцилової кислоти сучасна наука практично ігнорувала лікувальну оцінку інших саліциноїдів, що містяться у листках верби.
Міабеацин був протестований проти ряду ліній ракових клітин. Проведений першочерговий аналіз життєздатності клітин, зокрема, MYCN-ампліфікованих клітинних ліній нейробластоми UKF-NB-3, отриманих у пацієнта із нейробластомою 4-ї стадії, та вінкристинрезистентних UKF-NB-3 субліній UKF-NB-3rVCR (пристосованих до росту за наявності вінкристину 10 нг/мл). Виявилося, що при концентрації міабеацину 20 мкг/мл життєздатність клітин порівняно із необробленими клітинами за 120 год становила 0% для UKF-NB-3 та 4,22±2,89% — для UKF-NB-3rVCR. Значення IC₅₀ отримані з розширеного діапазону клітинних ліній, включаючи клітинні лінії нейробластоми, раку молочної залози (BT-474 та MCF-7), раку стравоходу (COLO-680N) та раку яєчника (COLO-704 та EFO-21). Середні значення були розраховані як 14,47±5,69 мкг/мл для UKF-NB-3; 23,87±19,93 мкг/мл для COLO-680N і 34,45±12,58 мкг/мл — для COLO-704.
Фармакологічна активність саліцину 1 добре відома, але потенційні фармакологічні властивості міабеацину 3, можливо, набагато ширші, адже структурно він містить дві групи саліцину, завдяки яким набуває подвійної протизапальної та антитромболітичної активності. Цей факт відносно підвищеної активності міабеацину 3 підтверджується результатами, отриманими в ході цього дослідження щодо ряду клітинних ракових ліній, включаючи лінії клітин із набутою лікарською резистентністю.
- Ward J., Wu Y., Harflett C. (2020) Miyabeacin: A new cyclodimer presents a potential role for willow in cancer therapy
(https://www.nature.com/articles/s41598-020-63349-1#Bib1).
Катерина Приходько-Дибська
