Актуальність
В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зростання кількості грибкових захворювань, що пов’язано з широким застосуванням антибіотиків і препаратів з імуносупресивною дією. Серед грибкових уражень нігтьових пластин переважають мікози нігтів стопи (15–25% населення). Клінічна картина оніхомікозу починається з виникнення знебарвлених плям на нігті, потовщення та розпушення нігтьової пластини, розладів чутливості нігтя та порушення стану навколишньої шкіри. Враховуючи причини оніхомікозів, до яких традиційно відносять завузьке взуття, підвищену вологість стоп, травми нігтьової пластини та генетичну схильність, найчутливішими до інфекційного ураження є пацієнти з цукровим діабетом, особливо літнього віку, ВІЛ-інфіковані особи, хворі онкогематологічного профілю та пацієнти з порушенням периферичного кровотоку. Для лікування оніхомікозів традиційно застосовують фунгіцидні та фунгістатичні засоби системної та місцевої дії. Перевагами пероральної терапії вважають гарантоване проникнення фунгіцидної речовини в нігтьову пластину. Однак ризик виникнення системних побічних ефектів і здатність до накопичення у нігтьовій пластині фунгіцидних речовин у концентраціях, які перевищують лікувальний ефект, є серйозним обмеженням для їх широкого застосування. Серед переваг місцевих засобів відзначають відсутність серйозних побічних ефектів і легкість у застосуванні. Однак показники повного одужання залишаються низькими внаслідок виникнення резистентності патогенних грибів до місцевих засобів. Це спричинило великий попит на пошук нових препаратів для місцевого лікування оніхомікозів. Огляд опублікований на онлайн-ресурсі PubMed Central Національного інституту охорони здоров’я (NIH/NLM, США) у 2019 р.
Результати
До огляду залучено результати рандомізованих досліджень, у яких вивчали ефективність застосування у лікуванні пацієнтів з оніхомікозами місцевих фунгіцидних засобів товаборолу, ефінаконазолу та луліконазолу порівняно із плацебо. За критерії успішності лікування оніхомікозів дослідниками були зазначені відсутність пошкодження нігтьової пластини та негативний результат мікробіологічного тесту. Усі препарати застосовували <48 тиж за однаковою схемою. Загалом дослідники відзначили високу достовірність отриманих результатів ефективності для всіх трьох активних речовин у лікуванні пацієнтів із легким та помірним ступенем ураження нігтьової пластини (р=0,001). Оглядачі приділили увагу особливостям механізму дії товаборолу, який завдяки малій молекулярній масі проникає вглиб нігтьової пластини та на клітинному рівні пригнічує етап трансляції РНК грибкової клітини. Слід зазначити, що ефективність популярного в Європі фунгіцидного гідролаку для нігтів із циклопіроксом виявилася обмеженою та підтверджена лише у пацієнтів з ураженням нігтя ≤ 20%: 35 та 11,7% порівняно із плацебо; р<0,001.
Оглядачами надана оцінка ефективності фізичних засобів: лазерного та плазмового опромінювання. Біомедичні засоби застосовуються для ефективнішого лікування та профілактики рецидивів грибкової інфекції нігтів, оскільки зумовлюють можливість знищення грибкових спор. Однак, за даними досліджень, плазмове опромінювання як самостійний метод терапії виявило ефективність лише у 15,4% пацієнтів з легким ступенем ураження нігтьової пластини. Дослідники зауважили, що у зв’язку з недоведеною ефективністю, рекомендувати фізичні методи у разі грибкового ураження нігтів можна виключно як додатковий метод.
Висновки
Таким чином, необхідне проведення подальших досліджень щодо безпеки застосування місцевих фунгіцидних засобів з метою стандартизації лікування оніхомікозів.
- Guptf AK., Stec N. (2020) Recent advances in therapies for onychomycosis and its management. Version 1. F1000Res. 2019, 8: F1000 Faculty Rev-968. Published online 2019 Jun 25. doi: 10.12688/f1000research.18646.1.
- https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6600855/
Юлія Жарікова
