Актуальність
Попри впровадження стандартизованого амбулаторного лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), декомпенсація ХСН із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СДЛШ) залишається найчастішою причиною повторної госпіталізації, значно підвищує летальність серед пацієнтів та створює додаткове навантаження на медичну систему. Це стало приводом для проведення оцінки ефективності та безпеки застосування пероральної форми розчинної форми гуанілатциклази (верицигуат) у пацієнтів із декомпенсованою ХСН та зниженим серцевим викидом.
Методи
Досліджували клінічні ефекти від застосування пероральної форми розчинної гуанілатциклази у 6857 пацієнтів із ХСН із 46 країн за період 2016–2018 рр.
Результати
Загалом 5 050 пацієнтів із ХСН та СДЛШ <45% були розподілені на дві групи: групу верицигуату (2 525 осіб) та плацебо-групу (2 524 особи) (коефіцієнт ризику (КР) становив 0,9, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,82–0,98; р=0,02). Кінцеву точку визначали як повторну госпіталізацію та/чи смерть внаслідок серцево-судинних причин. Встановлено, що за середній термін 10,8 міс показники госпіталізації виявилися нижчими у групі верицигуату (27,4%) порівняно із групою плацебо (29,6%) (КР=0,9, 95% ДІ 0,81–1,0). Летальність, спричинена клінічними проявами серцевої недостатності, виявилася нижчою у групі верицигуату порівняно із групою плацебо: 16,4 та 17,5% відповідно (КР=0,93, 95% ДІ 0,81–1,06). Загальна смертність від серцево-судинних причин була нижчою у групі верицигуату порівняно із групою плацебо: 37,9 та 40,9% відповідно (КР=0,9, 95% ДІ 0,83–0,98; р=0,02). Серед причин, що призвели до смерті, переважала симптоматична гіпотензія (9,1 та 7,9% відповідно; р=0,12) та порушення серцевого ритму (4,0 та 3,5% відповідно; р=0,3).
Висновки
Таким чином, необхідно проводити подальші дослідження з метою пошуку нових медикаментозних стратегій для лікування пацієнтів із серцевою недостатністю.
- Armstrong P.W., Pieske B., Anstrom K.J. et al. (2020) Vericiguat in Patients with Heart Failure and Reduced Ejection Fraction (2020) N. Engl. J. Med., 382: 1883–1893. DOI: 10.1056/NEJMoa1915928.
Юлія Жарікова
