12 травня 2020 р. у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 3464 «Про фінансове забезпечення охорони здоров’я та загальнообов’язкове медичне страхування в Україні».
Про що документ
Законопроєкт визначає правові та економічні принципи, а також організаційні та фінансові механізми фінансування системи охорони здоров’я загалом та здійснення загальнообов’язкового медичного страхування в Україні.
Передбачено впровадження Програми державних гарантій, яка містить Базову програму медичного забезпечення, Програму загальнообов’язкового медичного страхування та Програму боротьби з тяжкими, рідкісними та соціально небезпечними захворюваннями.
Базова програма медичного забезпечення гарантує безоплатне отримання фізичними особами медичних послуг у закладах охорони здоров’я за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. До видів медичної допомоги для всіх категорій населення, які входять до Базової програми, належать:
>Додатково для окремо визначених категорій населення в рамках Базової програми може надаватися:
а) вторинна (спеціалізована) медична допомога;
б) третинна (високоспеціалізована) медична допомога;
в) забезпечення за рецептом чи приписом готовими лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання медичної допомоги (реімбурсації);
г) медична реабілітація.
Програма загальнообов’язкового медичного страхування є формою фінансового забезпечення витрат населення України, що можуть бути понесені на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію, забезпечення медичними препаратами тощо у разі хвороби, нещасного випадку, в межах, визначених договором та програмою загальнообов’язкового медичного страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), отримання доходів від розміщення коштів цих фондів та з інших, передбачених цим законом джерел. Програма загальнообов’язкового медичного страхування забезпечує здоров’язберігаючий рівень надання медичної допомоги (медичних послуг) всім за розрахованими медико-економічними стандартами на базі національних медико-технологічних документів.
До видів медичної допомоги, які входять до Програми страхування, належать:
а) вторинна (спеціалізована) медична допомога;
б) третинна (високоспеціалізована) медична допомога;
в) забезпечення за рецептом чи приписом готовими лікарськими засобами та медичними виробами, необхідними для надання медичної допомоги (реімбурсації);
г) медична реабілітація.
Програма боротьби з тяжкими, рідкісними та соціально небезпечними захворюваннями є додатковим механізмом соціального захисту пацієнтів від тягаря критичних медичних витрат. Програма реалізує комплексний програмно-цільовий підхід до стабілізації рівня захворюваності, зниження рівня смертності та підвищення ефективності лікування хворих на соціально небезпечні хвороби (СНІД, туберкульоз, гепатит тощо) та заходи, спрямовані на повну або часткову компенсацію витрат на лікування тяжких та рідкісних захворювань (в тому числі при лікуванні за кордоном), які не покриваються за рахунок Базової програми та Програми страхування шляхом надання громадянам медичної субсидії.
Інформаційна система загальнообов’язкового медичного страхування гарантує прозорість здійснення загальнообов’язкового медичного страхування, оскільки в електронній системі (до якої підключені заклади охорони здоров’я, Страховик та Уповноважений орган) функціонує інформація про зібрані страхові платежі, надані медичні послуги та здійснені страхові виплати, використання коштів закладами охорони здоров’я, що є ефективним механізмом запобігання корупції, нецільовому використанню коштів та шахрайству (процесинговий механізм).
Законопроєктом передбачено створення системи контролю за наданням та якістю медичних послуг закладами охорони здоров’я шляхом проведення медико-економічного контролю, медико-економічної експертизи та експертизи якості медичної допомоги. Право на замовлення експертизи мають як страховики та Уповноважений орган, так і заклад охорони здоров’я.
Обґрунтування розроблення документа
Як зазначають автори законопроєкту, охорона здоров’я є одним із найголовніших чинників забезпечення добробуту населення, а також формування передумов для відтворення та розвитку людського потенціалу країни.
Водночас здоров’я українців залишає бажати кращого. У нашого населення високі показники захворюваності, смертності та інвалідності, особливо від неінфекційних захворювань, таких як рак, серцево-судинні захворювання, хвороби обміну речовин тощо. Тривожні цифри свідчать, що більшість українців не отримують своєчасної, ефективної та якісної допомоги на рівні цивілізованих країн. Люди відчувають себе незахищеними державою і розраховують тільки на власні сили: українці власними коштами фінансують систему охорони здоров’я на 60%, держава — на 40% (за 2018 р., згідно з Національними рахунками охорони здоров’я, домогосподарства витратили на охорону здоров’я більше ніж 135,5 млрд грн). У результаті медична допомога для українців стала катастрофічно недоступною економічно та фізично. А це становить реальну загрозу генофонду нації, національній безпеці.
Охорона здоров’я хронічно недофінансовувалася десятиліттями. Неефективний бюджетний механізм її функціонування і високий рівень корупції та хабарництва призвели до фактичного розвалу галузі, яка вже не може забезпечити потреб населення.
Внаслідок непослідовної політики в охороні здоров’я накопичилася низка проблем — організаційні, правові, фінансові, управлінські, економічні, структурні, кадрові, інформаційні складові є дискоординованими та мають різний ступінь модернізації чи деградації. Існують значні внутрішньорегіональні відмінності. Корупція та хабарництво, спричинені головним чином дефіцитом фінансуванням, стали явищем системним.
Формально держава повинна забезпечити універсальний доступ до необхідної медичної допомоги, яка повинна надаватися безоплатно в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, але фактично протягом десятиліть громадяни були незахищені від катастрофічного фінансового зубожіння внаслідок витрат на охорону здоров’я у разі хвороби.
Мережа закладів охорони здоров’я не відповідає потребам населення внаслідок технологічної відсталості й недосконалої інфраструктури. Практично відсутні такі сектори медичного обслуговування як медико-соціальний та паліативний/хоспісний, медична реабілітація тощо.
Доступність до якісної первинної медичної допомоги залишається низькою, особливо у сільській місцевості. Значна частина громадян, перш за все тих, що проживають у сільській місцевості та малих містах, не мають фізичного (вчасного) доступу до якісного та комплексного інтенсивного лікування, у тому числі при гострих станах і захворюваннях.
Протиріччя в галузі охорони здоров’я тільки поглиблюються, а фінансове навантаження на громадян збільшується. Так, у 2018 р. із власних кишень українці заплатили за медичні послуги і ліки на 55,5 % більше, ніж у 2016 р. (87,1 млрд грн) та на 26,4% більше, ніж у 2017 р. (109,1 млрд. грн).
В Україні на сьогодні існує система медичного забезпечення, заснованого на перерозподілі органами державної влади та місцевого самоврядування податкових надходжень на користь медичного забезпечення. Однак така система фінансування не може не тільки забезпечити достатньо фінансів для забезпечення якісного лікування, але й ефективно використати ці кошти.
Неефективна система фінансового забезпечення охорони здоров’я не дає змоги проводити трансформацію та модернізацію системи надання медичної допомоги (медичних послуг) відповідно до потреб населення та забезпечує стійкість неефективності сьогоднішньої системи охорони здоров’я в цілому за рахунок використання бюджетних коштів та відвертого антиконституційного домінування залучення коштів самих пацієнтів, що, за даними Національних рахунків, значно перевищують міжнародні норми (витрати домогосподарств більше 40% — це катастрофічний стан галузі) . Така ситуація приводить до недоступності медичної допомоги громадян вже протягом десятиліть.
Додатково на неефективність системи фінансування впливає той факт, що не дотримується принцип багатоканальності фінансування та диверсифікації ризиків системи — система фінансування охорони здоров’я в Україні, яка де-факто склалася на сьогодні, в основному залежить від сплачених податків, функціонує незалежно від приватних витрат громадян.
Саме тому реальні зміни та реальне реформування системи охорони здоров’я в Україні повинно розпочатися зі створення кардинально нового механізму функціонування медицини — бюджетно-страхового механізму фінансування охорони здоров’я в Україні.
Проєктом закону пропонується створити якісно нову систему фінансування, яка повинна надати у розпорядження системи охорони здоров’я додаткові та достатні фінансові ресурси, а також встановити відповідні правила та фінансові принципи для надавачів медичних послуг, що зможуть забезпечити гарантії щодо рівного доступу всіх громадян до повного, необхідного та достатнього обсягу медичної допомоги (медичних послуг) належної якості.
Саме тому одним із головних завдань системи фінансування охорони здоров’я стає формування механізму збору, акумулювання та ринкового розподілу фінансових ресурсів, який зможе забезпечити повноцінне функціонування системи надання безоплатної медичної допомоги (медичних послуг), забезпечить її гарантованість, якість та доступність.
Другим головним завданням держави у фінансуванні охорони здоров’я є зменшення фінансового тягаря витрат домогосподарств на лікування до посильного для них рівня. Це зможе запобігти недотриманню державою соціальних стандартів та запобігти банкрутствам домогосподарств, пов’язаних із хворобами одного із їх членів, забезпечить фінансову та фізичну доступність медичної допомоги (медичних послуг), підвищить добробут громадян.
Зважаючи на міжнародний досвід розвитку та функціонування систем охорони здоров’я, рекомендації ВООЗ, оцінку і результат існуючої системи охорони здоров’я в Україні, а також враховуючи історико-культурні та соціально-політичні особливості й фінансово-економічний стан розвитку держави, доцільним та ефективним є перехід до багатоканального фінансування системи охорони здоров’я, базою якого стане бюджетно-страхова модель фінансування (Програма державних гарантій медичного обслуговування населення), з обов’язковим гармонійним використанням всіх інших наявних фінансових джерел (як бюджетних, так і приватних):
– базового фінансування за рахунок асигнувань державного та місцевих бюджетів (Базова програма медичного забезпечення — як перша складова Програми державних гарантій);
– коштів системи загальнообов’язкового медичного страхування за рахунок позабюджетних обов’язкових страхових внесків за працюючих та непрацюючих громадян (Програма загальнообов’язкового медичного страхування — як друга складова Програми державних гарантій);
– додатково Програми боротьби з тяжкими, рідкісними та соціально небезпечними захворюваннями — третя складова частина Програми державних гарантій, яка гарантує фізичним особам безоплатне отримання медичних послуг та іншу фінансову підтримку при лікуванні тяжких, рідкісних та соціально небезпечних захворювань за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів;
– додаткового позабюджетного фінансування через механізми добровільного медичного страхування;
– коштів громадян на рівні додаткового попиту, а також благодійної допомоги та інших не заборонених законодавством форм фінансування.
Запровадження загальнообов’язкового медичного страхування як другого потужного джерела фінансування охорони здоров’я дозволить акумулювати грошові кошти, зібрані за рахунок страхових платежів, на спеціальних рахунках в Уповноваженому органі обов’язкового медичного страхування — єдиному страховику у формі некомерційної самоврядної організації, управління якою здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців.
Запропонована система забезпечить ведення об’єктивної статистики в галузі охорони здоров’я, дозволить визначити та задовольнити реальні потреби у медичних послугах у системі охорони здоров’я, забезпечить жорсткий та дієвий контроль держави за фінансовим забезпеченням та цільовим використанням коштів системи надання медичної допомоги (медичних послуг), в цілому — держава в особі Кабінету Міністрів та Уповноваженого органу, здійснюватиме повний контроль за системою загальнообов’язкового медичного страхування, за роботою її суб’єктів, за рухом коштів.
Мета та завдання законопроєкту
Метою законопроєкту є забезпечення конституційних гарантії на безоплатну медичну допомогу та її доступність для всіх громадян у необхідних, достатніх обсягах належного рівня якості за національними медико-економічними стандартами, і як наслідок, зниження тягаря витрат громадян на своє здоров’я власним коштом — детінізація обігу коштів «з кишені» громадян в охороні здоров’я.
Завданнями законопроєкту є:
1) забезпечення стійкого та диверсифікованого фінансування надання громадянам гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги (медичних послуг) у необхідному обсязі та належної якості;
2) створення багатоканальної системи фінансування охорони здоров’я, основою якої є бюджетно-страхова модель фінансування;
3) запровадження загальнообов’язкового медичного страхування як одного з механізмів забезпечення гарантій конституційних прав громадян України на медичну допомогу (медичні послуги);
4) встановлення ефективної системи контролю за накопиченням та цільовим використанням коштів системи фінансування охорони здоров’я та загальнообов’язкового медичного страхування;
5) створення механізму контролю за якістю медичних послуг та їх відповідністю потребам пацієнтів.
Хто розглядатиме законопроєкт
Головним Комітетом Верховної Ради України визначено Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування, голова Комітету — народний депутат України Михайло Радуцький.
Нагадаємо: нещодавно Михайло Радуцький разом із Максимом Степановим, міністром охорони здоров’я України, анонсували грандіозні зміни в медицині, зокрема збільшення видатків на галузь до 6% ВВП, запровадження страхування професійної відповідальності медиків, запровадження національних стандартів і протоколів лікування, а також підвищення зарплати медичним працівникам.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Пресслужба «Українського медичного часопису» за матеріалами rada.gov.ua
