Протягом 2019 р. було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців. Зокрема, 833 випадки зафіксували у мешканців сільської місцевості, а 492 — у дітей віком до 17 років. Про це повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ України.
Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне захворювання. Інфекцію переносять іксодові кліщі.
Одним із джерел інфекції є годувальники кліщів — невеликі ссавці й деякі види птахів.
Більшість випадків хвороби Лайма (інфекцію переносять кліщі) фіксують із травня до листопада. Це період найвищої активності іксодових кліщів. Лише третина хворих може пригадати епізод укусу кліща.
Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому). Сприйнятливість людей до захворювання висока.
Імовірність укусу кліща та зараження хворобою Лайма найвищі серед людей, які багато часу перебувають на відкритому повітрі, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворої до здорової людини збудник не передається.
Хвороба Лайма може мати кілька стадій:
- ранню локалізовану;
- ранню дисеміновану;
- пізню хронічну.
Рання локалізована стадія виникає за 1–30 днів (у середньому — за 7 днів) після укусу кліща. Найчастіше у паховій чи підколінній ділянці виникає так звана ізольована мігруюча еритема. У третині випадків вона не розвивається, що значно ускладнює вчасні діагностику та лікування.
На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється, а центр — блякне. У деяких випадках еритема, що зазвичай не болить і не свербить, може бути суцільним червоним тлом.
Без лікування мігруюча еритема зберігається 2–3 тиж. У третини людей недуга завершується на цьому етапі. В інших — переходить у ранню дисеміновану стадію.
Рання дисемінована стадія виникає за 3–10 тиж після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника. На цій стадії з’являються:
- шкірні доброякісні лімфоцитоми, множинні мігруючі еритеми;
- запаморочення, краніальні невропатії, зокрема, параліч Белла, менінгізм та менінгіт;
- кістково-м’язові артралгії та міалгії;
- серцево-судинні блокади.
Клінічні прояви зникають самостійно.
Пізня або хронічна хвороба Лайма виникає за місяці або й роки після зараження. У цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням або кістково-м’язової (артрити), або нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит) системи.
Імунітет після перенесеного Лайм-бореліозу нестерильний, можлива реінфекція із повторним розвитком захворювання.
Щеплення від Лайм-бореліозу не існує.
Щоб запобігти присмоктуванню кліщів, фахівці радять:
- застосовувати репеленти та захисний одяг перед тим, як вирушати до місцевостей, де можуть бути кліщі;
- ретельно оглядати одяг, шкіру під час і після відвідування лісу, парку.
Постконтактна профілактика. В осіб, які мешкають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 год, та високоймовірне, якщо понад 72 год.
Як антибіотикопрофілактику хвороби Лайма рекомендований однократний прийом 200 мг доксицикліну (для дітей віком старше 8 років — 4 мг/кг маси тіла, не більше 200 мг). Рутинна антибіотикопрофілактика хвороби Лайма не рекомендована.
Критерії доцільності антибіотикопрофілактики:
- наповнений кров’ю іксодовий кліщ, видалений щонайменше за 36 год після прикріплення;
- минуло не більше 72 год після видалення кліща;
- поширеність B. burgdorferi у місцевих кліщів становить понад 20%;
- немає протипоказань (вік менше 8 років, період вагітності чи годування грудьми) до застосування доксицикліну.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Пресслужба «Українського медичного часопису»
за матеріалами phc.org.ua
