Актуальність
Збудник вітряної віспи Varicella zoster належить до висококонтагіозних вірусів, які спричиняють спалахи вітряної віспи серед дітей та невакцинованих осіб. Після первинного інфікування в дитинстві вірус персистує в нервових гангліях дорослої людини упродовж життя. У 30% дорослих внаслідок зниження клітинного імунітету виникає реактивація вірусу, що призводить до клінічної картини, характерної для оперізувального лишаю (ОЛ), з вираженим больовим синдромом та везикулярним висипом на шкірі та слизовій оболонці. Враховуючи соціальні наслідки від захворюваності на ОЛ, на сьогодні Центром контролю та профілактики захворюваності (СDC, США) рекомендовано проводити імунізацію дітей проти вітряної віспи двома дозами у віці 12–15 міс та у 4–6 років, а також однією дозою — дорослих віком старше 50 років, які не хворіли на вітряну віспу в дитинстві. Масова вакцинація дітей мала за мету знизити рівень циркулюючого штаму дикого вірусу Varicella zoster, тим самим знизити рівень захворюваності на ОЛ серед дорослих. Однак, враховуючи зв’язок механізму реактивації вірусу зі зниженням клітинного імунітету, було висунуто припущення, що багатократна антигенна стимуляція штамом дикого вірусу вітряної віспи упродовж життя, навпаки, має підвищувати клітинний імунітет і, таким чином, знижувати захворюваність на ОЛ серед дорослого населення. За цією гіпотезою початок масової вакцинації дітей через 15–35 років мав спричинити підвищення рівня захворюваності на ОЛ серед дорослих, які перехворіли на вітряну віспу в дитинстві. Це спричинило дискусії щодо необхідності введення вакцинації проти вітряної віспи до національних календарів щеплень європейських країн та стало приводом для проведення цього огляду.
Мета і методи дослідження
До огляду залучені дані з лікарень США за період 1991–2016 рр. з метою порівняння захворюваності на ОЛ за віковими категоріями в період впровадження вакцинації однією дозою (1996–2006 рр.) та двома дозами (2006–2016 рр.).
Результати
Загалом на тлі зростання загального рівня вакцинації проти вітряної віспи оглядачі відзначили зниження захворюваності на вітряну віспу серед дітей віком до 9 років: від 924–1530 випадків до 49–108 випадків у 1995 та 2016 р. відповідно.
При порівнянні даних за період 1991–1995 рр. та за 1996–2016 рр. виявлено зниження захворюваності на ОЛ серед дорослих — 4–6% та 1–5% відповідно. Крім того, при незмінному загальному рівні захворюваності серед осіб віком >44 років за ці самі періоди (10–24 осіб на 100 тис.), зафіксоване значне уповільнення швидкості зростання захворюваності на ОЛ у віковій категорії ≥65 років — від 3,6% до 1,7% відповідно.
Дослідники не виявили зв’язку між підвищенням захворюваності на ОЛ та застосуванням противірусної терапії, збільшенням вірогідності виникнення вікової хронічної патології, впливом хронічного стресу, збільшенням середнього віку популяції та доступністю медичної допомоги.
Висновки
Таким чином, оглядачі дійшли висновку, що для кращого розуміння зв’язку між масовою вакцинацію проти вірусу вітряної віспи та ризику виникнення ОЛ серед дорослих необхідне проведення подальших досліджень.
- Wolfson L.J., Daniels V.J., Altland A. et al. (2020) Clin. Infect. Dis., 70(Iss. 6): 995–1002 (https://doi.org/10.1093/cid/ciz305).
- https://academic.oup.com/cid/article/70/6/995/5477436?searchresult=1
Юлія Жарікова
