Після появи нового коронавірусу в Китаї та його розповсюдження в усьому світі країни одна за одною почали впроваджувати жорсткі заходи, спрямовані на затримку поширення SARS-CoV-2. Вони поставили на паузу свою економіку та життя громадян, зупинивши проведення спортивних заходів, релігійних служб тощо. Закриття шкіл у 188 країнах торкнулося безпосередньо понад 1,5 млрд учнів. Кордони зачинено, підприємства потерпають. Але коли в деяких країнах спостерігається щоденне збільшення кількості випадків захворювання, в інших, спочатку в Азії, а тепер і в Європі, сповільнюється передача COVID-19.
Якою має бути стратегія виходу з цієї ситуації? «Нам вдалося дістатися рятувального плоту, — каже епідеміолог Марк Ліпсич із Гарвардської школи суспільної охорони здоров’я імені Чана (HSPH). — Але я дійсно не розумію, як ми дістанемося берега».
Водночас із пошуком шляху порятунку уряди всіх країн повинні відстежувати здоров’я своїх громадян, накладати обмеження на свободу населення та економіку. Чи можна знову відкрити школи? Ресторани? Чи можуть люди повернутися до своїх офісів? «Процес послаблення обмежень не є питанням, навколо якого повинен бути науковий консенсус», — говорить Керолайн Бакі, епідеміолог з HSPH. Більшість дослідників сходяться на думці, що відновлення суспільства та соціального життя буде довгим випробуванням, що здійснюватиметься методом спроб і помилок. «Це повинно бути чимось, до чого нам доведеться доходити поступово», — каже Меган Кофей, дослідник інфекційних захворювань Університету Нью-Йорку, США.
Цифри, на яких варто сконцентруватися на наступному етапі, можуть більше не бути фактичною кількістю випадків захворювання на добу. Натомість, зі слів епідеміологів, слід зосереджувати увагу на показнику так званої ефективної репродукції чи розмноження (R), що визначає кількість людей, яких у середньому заражає інфікована людина. Якщо R>1, спалах епідемії зростає; R<1 — відповідно знижується. Мета карантинних заходів і режиму самоізоляції полягає в тому, щоб посунути значення R якомога нижче від показника 1. Коли пандемію буде врегульовано, країни можуть спробувати послабити обмеження зі збереженням показника R=1, коли кожен інфікований у середньому заражає ще одну людину. Таким чином, кількість нових випадків зараження залишатиметься сталою.
Для врегулювання показника R «уряди повинні розуміти, що на приладовій панелі є три основні важелі: ізоляція пацієнтів і відстежування їх контактів, закриття кордонів та соціальне дистанціювання», — каже Габрієль Люн, розробник моделі в Університеті Гонконгу.
Сінгапуру, Гонконгу та Південній Кореї вдалося стримати епідемію шляхом агресивного використання заходів першого контролю. Вони ідентифікують та ізолюють інфікованних людей на ранніх етапах, а також відстежують і впроваджують карантин для тих, з ким хворі мали контакти. Така стратегія залежить від можливостей розширення масштабів тестування, її обмежує брак реагентів та інших матеріалів.
Відстежування контактів також є трудомістким. Наприклад, штат Масачусетс наймає близько 500 осіб, що будуть займатися відстежуванням, але згідно з нещодавнім звітом, США загалом потребує 100 тис. таких людей.
Додатки гаджетів можуть допомагати, автоматично визначаючи або попереджаючи людей, які нещодавно мали контакт із хворими. Google та Apple об’єдналися, щоб включити додатки відстежування контактів до своїх операційних систем. Німеччина, Франція та інші країни розробляють додатки на основі протоколу, який має назву «Загальноєвропейська система відстежування конфеденційності». Він застосовує сигнали Bluetooth для вимірювання близькості між двома приладами без реєстрації їх точної геолокації, що допомагає обійти деякі проблеми конфеденційності.
Але постає запитання, що саме вважати контактом. «Якщо я мешкаю у багатоповерховому будинку, я буду отримувати десятки повідомлень щодня?», — запитує Ніколас Девіс із Лондонської школи гігієни та тропічної медицини (LSHTM), Велика Британія. Девіс додає, що широке застосування мобільних додатків ще більше підвищить попит на тестування.
Що стосується другого важеля — прикордонних обмежень, то більшість країн вже заборонили в’їзд практично всім громадянам. Але «щойно ви знову відкриєте кордони для мандрівників, це може стати тим, з чим система відстежування контактів може не впоратися», — говорить Алесандро Веспіньяні, спеціаліст з моделювання захворювань у Північно-Східному університеті.
Третій важель — соціальне дистанціювання. Воно є основою теперішньої стратегії, яка дійсно загальмувала розповсюдженість вірусу. Але це також призводить до великих економічних і соціальних витрат. У звіті Національної академії наук Німеччини від 13 квітня 2020 р. стверджувалося, що школи повинні відкриватися повільно, починаючи з молодших дітей, із обов’язковим застосуванням медичних масок. Але президент Франції Макрон заявив, що «блокування» країни буде діяти до 11 травня.
Ще одним фактором, який може визначити, наскільки безпечно послаблювати карантинні заходи, є імунітет. «Якщо ми отримаємо імунітет у 30% або 40% населення, це дійсно змінить всю картину, тому що це обумовить зниження R на той самий відсоток», — запевняє Майкл Остерхольм, директор Дослідного центру та політики у галузі інфекційних захворювань Університету Міннесоти. Натомість Об’єднане Королівство та Нідерланди відступили від ідеї «стадного імунітету». Скептики сумніваються, що від COVID-19 виникає стійкий тривалий імунітет.
- Kupferschmidt K. (2020) Ending coronavirus lockdowns will be a dangerous process of trial and error
(https://www.sciencemag.org/news/2020/04/ending-coronavirus-lockdowns-will-be-dangerous-process-trial-and-error).
Катерина Приходько-Дибська
