Актуальність
Невротична анорексія — це тяжкий психіатричний розлад, головна риса якого проявляється у відмові від споживання їжі, що може спричинити смерть. За клінічними проявами анорексія невротичного етіогенезу поділяється на два підтипи: непомірне споживання їжі з подальшим вживанням засобів для послаблення, або суворе самообмеження в їжі. Однак накопичений клінічний досвід довів умовність такого поділу та переважно комбінований перебіг порушення у більшості пацієнтів. Окрім втрати маси тіла, анорексія призводить до суттєвих психоемоційних змін, порушень менструального циклу, патологічних змін з боку органів травного тракту, остеопорозу та значного підвищення ризику самогубств. У зв’язку з негативними соціальними наслідками невротичної анорексії, порушення вимагає постійного оновлення терапевтичних підходів та надання медичної допомоги пацієнтам.
Результати
Невротична анорексія виникає в підлітковому віці, частіше у жінок, та має тенденцію до зростання кількості випадків по всьому світові. Підтип порушення, пов’язаний із суворими обмеженнями їжі, частіше виникає серед підлітків та асоційований із кращим прогнозом. Виявлено, що до факторів ризику виникнення анорексії відноситься депресія, компульсивно-обсесивні порушення, травми головного мозку, зловживання психоактивними речовинами. Результати 20-річного рандомізованого дослідження свідчать про досягнення повної ремісії у 30–60% пацієнтів, розвиток хронічних захворювань у 20% пацієнтів та залишкові симптоми у 10% пацієнтів. Рецидиви порушення виникають у 5–52% пацієнтів, а загальна смертність досягає 5,6%. За даними іншого дослідження ризик скоєння самогубства серед пацієнтів із невротичною анорексією у 18 разів перевищував той же показник у контрольній групі. Крім того, виявлено зв’язок невротичної анорексії з акушерською патологією матері та психоемоційним дисбалансом пацієнта. Всупереч думки, що анорексію у більшості випадків викликають соціальні стереотипи щодо цінності худого тіла, порушення харчової поведінки було відзначене лише у вразливих осіб.
Ускладнення, які розвиваються внаслідок електролітного дисбалансу, гіпертрофії слинних залоз та наслідків постпрандіального дистрес-синдрому, погіршують самопочуття, знижують якість життя та замикають патологічне коло, пов’язане з патогенетичним механізмом порушення. Крім того, рандомізоване дослідження тривалістю у 21 рік надало результати розвитку хронічної хвороби нирок у 5,2% пацієнтів та виникнення остеопорозу у кожного третього пацієнта з невротичною анорексією.
Діагностика порушення вимагає проведення комплексного медичного, психіатричного, психологічного обстеження та включає збір сімейного анамнезу, вимірювання артеріального тиску, дослідження біохімічних показників крові, в тому числі електролітного балансу та рівня амілази, проведення ЕКГ та огляду стоматолога. Генетичні дослідження виявили 8 локусів генів, які пов’язані з ризиком виникнення анорексії.
Результати досліджень показали, що госпіталізація пацієнта доцільна лише в разі загрози для життя. У більшості випадків порушення лікування проводилося на амбулаторному режимі чи режимі денного стаціонару. Незважаючи на виявлену суперечливість щодо користі окремих практик, основними методами лікування пацієнтів із анорексією залишилися психотерапевтичні підходи. І, хоча всі вони спрямовані на роботу з пацієнтом та його родинним колом, результативність окремих психотерапевтичних методів у підлітків та дорослих різна. Навпаки, антидепресанти різних груп у комбінації з психолептиками були менш ефективними порівняно із психотерапією. Потребує подальшого дослідження застосування антипсихотиків другого покоління, харчових мінерально-вітамінних домішок та пероральних контрацептивів.
Щодо профілактики невротичної анорексії, то профілактичні засоби, спрямовані на адекватне сприйняття свого тіла, виявилися найефективнішими серед вразливих пацієнтів.
Висновки
Таким чином, враховуючи соціальну значимість порушення, необхідно проводити подальші якісні тривалі рандомізовані дослідження щодо ефективності різних психотерапевтичних методів та лікування остеопорозу.
- James E. Mitchell J.E., Peterson C.B. (2020) Anorexia Nervosa. Downloaded from nejm.org on April 8, 2020, N. Engl. J. Med., 382: 14. Apr. 2. (https://www.nejm.org/doi/pdf/10.1056/NEJMcp1803175?articleTools=true).
- https://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMcp1803175?query=recirc_top_ribbon_article_13
Юлія Жарікова
