Соціальне дистанціювання — запобіжний захід, спямований на мінімізацію контактування з іншими людьми та розповсюдження COVID-19. Наразі є кілька типів заходів, розподілених на категорії, що представлені нижче.
Заходи, спрямовані на соціальне дистанціювання та їх обґрунтування на груповому та індивідуальному рівнях
- Ізоляція хворих.
- У разі підтверджених випадків захворювання на COVID-19 або підозри на її наявність необхідна ізоляція на 7–12 днів або доти, поки не зникнуть симптоми чи, навпаки, хвороба не загостриться (госпіталізація). При відносно легкому перебігу інфекції достатньо самоізоляції.
- Оскільки хвороба набула всесвітнього поширення, необхідне надання рекомендацій на індивідуальному рівні — залишатися вдома.
- Ізоляція може мати добровільний чи примусовий характер.
Ізоляція спрямована на розподіл хворих і здорових людей з метою запобігання розповсюдженню COVID-19.
- «Карантин контактів».
- Особи, які мали високий або низький ризик контактування із хворими, в яких підтверджений COVID-19, повинні пройти карантин.
- Карантин може мати добровільний чи примусовий характер.
Заходи щодо самоізоляції у період карантину можуть відбуватися вдома чи в іншому безпечному місці. Протягом цього періоду необхідно моніторити зміни стану здоров’я: у разі виникнення симптомів захворювання — діагностування тест-системами необхідно провести в найкоротші терміни.
Самоізоляція та запобігання контактуванню зі здоровими людьми необхідні навіть у разі безсиптомного чи субклінічного перебігу хвороби.
- Рекомендація залишатися вдома.
Подібні рекомендації надаються на громадському рівні: необхідно залишатися вдома, уникати місць великих скупчень людей та близьких контактів з людьми високого ризику захворюваності.
Добровільне соціальне дистанціювання, особливо груп осіб високого ризику захворюваності необхідне з метою зменшення передачі інфекції, запобігання росту поширення інфекції і внаслідок цього — зниження тиску на систему охорони здоров’я.
- Закриття навчальних закладів (шкіл, університетів).
Мета подібних заходів — запобігання контактуванню серед дітей. У дослідженнях у період спалаху грипу такі заходи сприяють зниженню захворюваності на ранніх стадіях та повинні продовжуватися, доки не піде на спад циркуляція патогенного збудника.
- Робочі місця.
Необхідне закриття офісів, заводів, торговельних центрів, сільськогосподарського виробництва, будівництва, ресторанів, спортивних клубів, транспорту тощо.
Перехід на віддалену роботу або на роботу позмінно з метою уникнення контактування серед працівників.
- Заходи, спрямовані на спеціальні групи населення
Подібні заходи спрямовані на обмеження кількості відвідувачів та контактів, наприклад у закладах довгострокового перебування груп осіб літнього віку, людей зі спеціальними потребами, психічно хворих, безпритульних, ув’язнених.
- Скасування масових заходів.
Закриття театрів, кінотеатрів, спортивних комплексів, фестивалів, конференцій тощо.
- Закриття кордонів.
Наразі є деяка невизначеність щодо ефективності заходів, спрямованих на соціальне дистанціювання з метою контролю поширення COVID-19. Однак спроможність вірусу досягати пікової величини епідемії та її затримки на певному рівні, свідчать про те, що чим раніше будуть впроваджені такі заходи в контексті локальної епідеміологічної ситуації, тим швидше динаміка захворювання піде на спад. Крім того, комбінація одразу декількох заходів підвищить ефективність боротьби з вірусною інфекцією. Дані спостережень та аналіз минулих пандемій (наприклад пандемії грипу) та досвіду боротьби з COVID-19 у Китаї свідчить про те, що раннє, скоординоване, рішуче, швидке та всеохоплююче проведення заходів соціального дистанціювання, вірогідніше за все, буде ефективним у гальмуванні поширення інфекції.
- European Centre for Disease Prevention and Control (2020) Considerations relating to social distancing measures in response to COVID-19 – second update https://www.ecdc.europa.eu/en/publications-data/considerations-relating-social-distancing-measures-response-covid-19-second
Катерина Приходько-Дибська
