Актуальність
Фібриляцію передсердь (ФП) виявляють у 1—2% популяції, і цей показник, імовірно, зростатиме у наступні 50 років. У пацієнтів з гострим інсультом систематичне електрокардіографічне (ЕКГ) моніторування може допомогти виявити ФП у одного із двадцяти пацієнтів, що значно більше тієї кількості осіб з ФП, яку можна було б виявити за допомогою стандартної ЕКГ у 12 відведеннях. Але ФП може тривалий час залишатися недіагностованою («німа» ФП), і багато пацієнтів з ФП ніколи не будуть госпіталізовані. Таким чином, істинна поширеність ФП, очевидно, ближче до 2% популяції.
Поширеність ФП зростає з віком, збільшуючись від <0,5% серед осіб віком 40–50 років до 5–15% серед осіб віком 80 років. Захворювання частіше виникає у чоловіків, ніж у жінок. Після досягнення 40-річного віку пожиттєвий ризик розвитку ФП у майбутньому становить близько 25%. Поширеність і захворюваність на ФП у популяціях людей, які не належать до представників європеоїдної раси, вивчені гірше. Захворюваність на ФП зростає (13% в останні два десятиріччя), згідно з інформацією Міністерства охорони здоров’я України.
ФП є найчастішою аритмією, лікування проводять у відділенні невідкладної медичної допомоги. Основними підходами в лікуванні при аритмії є контроль частоти скорочень шлуночків або відновлення синусового ритму. Причому в останньому випадку можливе використання як фармакологічної, так і електричної кардіоверсії, а вибір методу найчастіше визначається сформованими традиціями в конкретному центрі. У зв’язку з цим метою рандомізованого дослідження RAFF2 стало порівняння ефективності електричної або фармакологічної в поєднанні з електричною (за необхідності) кардіоверсією у пацієнтів, госпіталізованих з ФП у відділення невідкладної допомоги. Вторинна мета — порівняння ефективності двох положень прокладки (передньозаднього та передньобічного) при проведенні електричної кардіоверсії.
Методи
Рандомізоване дослідження проводили в 11 центрах Канади. Включали пацієнтів з гострим нападом ФП, тривалістю не менше 3 год і не більше 48 год в тому разі, якщо пацієнт не отримував антикоагулянтної терапії, і не більше 7 днів, якщо отримував. Виключали з дослідження гемодинамічно нестабільних пацієнтів, осіб з гострим коронарним синдромом, пневмонією, іншими тяжкими захворюваннями, що затруднюють порівняння двох підходів.
Пацієнтів було рандомізовано на дві групи (два протоколи): фармакологічна кардіоверсія — внутрішньовенне введення прокаїнаміду (15 мг/кг протягом 30 хв), далі за необхідності — проведення електричної кардіоверсії або відразу електрична кардіоверсія. За основну кінцеву точку було вибрано частоту конверсії аритмії в синусовий ритм. Для визначення вторинної мети дослідження проаналізовано пацієнтів другого протоколу з метою порівняння передньозаднього та передньобічного положень прокладки кардіовертера.
Результати
Обидві стратегії були високоефективними, швидкими та безпечними для відновлення синусового ритму для пацієнтів у відділенні невідкладної медичної допомоги з епізодом гострої ФП. Загалом у дослідження було включено 396 пацієнтів. У групі, де застосовувалася фармакологічна, а при її неефективності — електрична кардіоверсія, частота конверсії в синусовий ритм становила 96%. При цьому у 52% синусовий ритм відновився після інфузії антиаритмічного препарату. Частота відновлення ритму в групі електричної кардіоверсії становила 92%; для різниці p=0,07. У дослідженні не виявлено суттєвої різниці між передньозаднім та передньобічним положенням прокладки кардіовертера.
Висновок
Результати представленого дослідження демонструють рівність підходів фармакологічної з подальшою електричною кардіоверсіями або тільки електричної кардіоверсії у пацієнтів із гострим епізодом ФП.
Звертає увагу, що у половини пацієнтів групи фармакологічна + електрична кардіоверсія ритм відновлювався вже після інфузії антиаритмічного препарату.
Рішення про спосіб кардіоверсії має прийматися безпосередньо пацієнтом. При цьому перевагами електричної кардіоверсії є її швидкість, тоді як фармакологічної + електричної — можливість уникнути седації в половині випадків.
- Stiell I.G., Sivilotti M.L.A., Taljaard M. (2020) Electrical versus pharmacological cardioversion for emergency department patients with acute atrial fibrillation (RAFF2): a partial factorial randomised trial. Lancet, Feb. 1.
Анна Хиць
