Історія виробництва і споживання в Україні алкогольної продукції, у тому числі нелегальної, свідчить про те, що збільшення обсягу споживання алкоголю та зміни структури споживання в бік міцніших алкогольних напоїв відбулися у зв’язку зі зміщенням пріоритетів у сферу економічних інтересів у збиток охороні здоров’я населення та внаслідок невизначеності єдиного підходу держави до питання обігу і регулювання виробництва алкогольної продукції.
На початок 1990-х років споживання облікованої алкогольної продукції на душу населення становило 5,4 л абсолютного алкоголю на рік. У 2009 р. воно зросло до 10 л, тобто в 1,8 раза. Проте із врахуванням міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення, споживання іншої спиртовмісної продукції та денатурованих спиртів фактичне вживання алкоголю на душу населення на сьогодні становить понад 15 л на рік.
За оцінками експертів ВООЗ, підвищення допустимого рівня споживання алкоголю (із розрахунку 8 л абсолютного алкоголю (безводного спирту) на рік на душу населення) є надзвичайно небезпечним для здоров’я нації. Зокрема, споживання кожного літра понад зазначену межу віднімає 11 міс життя у чоловіків та 4 міс — у жінок.
У структурі вживаної в Україні алкогольної продукції (в перерахунку на абсолютний алкоголь) більше половини припадає на горілку та міцні напої нелегального виготовлення. У молодіжному середовищі починаючи з 2000 р. спостерігається щорічне збільшення споживання слабоалкогольних напоїв. Вони виробляються зі смаковими і тонізуючими добавками, які притаманні безалкогольним напоям, і мають привабливі для молоді символіку та назви. Поєднання етилового спирту та тонізуючих речовин у складі слабоалкогольних напоїв прискорює розвиток психологічної залежності підлітків від них і в подальшому призводить до фізіологічної потреби вживання такої продукції.
Про масштаби проблеми алкоголізації населення України свідчать численні медико-соціальні проблеми та невтішні статистичні дані. Так, алкоголь — другий після трудової міграції фактор катастрофічного спаду кількості населення України. Причини смерті від зловживання алкоголем полягають не лише в численних фактах випадкових отруєнь. У більшості випадків смертність зумовлена нещасними випадками та насиллям, окрім цього — серцево-судинними, інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями, які розвинулися у зв’язку з алкоголізацією. Розрив між тривалістю життя чоловіків та жінок в Україні — один із найвищих у світі. Передчасна смерть чоловіків у 40–60 років, які в цьому віці мають найбільш цінний професійний досвід, наносить збиток трудовим ресурсам, знижує обсяг інвестицій у людський капітал.
Окрім цього, за даними МВС України, більша половина вбивць у момент злочину перебувають в нетверезому стані. Такий стан виявляють і в 40% самовбивць. Близько 50% смертельно травмованих у ДТП гинуть із підвищеним вмістом алкоголю у крові. Окрім цього, у стані алкогольного сп’яніння щорічно скоюють численні інші злочини: заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, зґвалтування, хуліганство, розбої, угони автотранспорту тощо.
Україна посідає одне із перших місць у світі за частотою розлучень і величиною контингенту залишених дітей. Кількість безпритульних дітей досягає критичної межі. Більшість «дітей вулиці» стають жертвами сексуального насильства та зараження венеричними хворобами, СНІДом, гепатитами різних видів і етіології. У значної частини вихованців дитячих будинків є ознаки алкогольного синдрому плода.
Нині в окремих регіонах країни понад 70% підлітків вживають алкогольні напої. Вік залучення до спиртного знизився з 17 до 14 років. Майже третина неповнолітніх в окремих областях України випивають щоденно. Раннє залучення молоді до алкогольної продукції в декілька разів підвищує ризик розвитку алкоголізму і насильницької смерті в майбутньому, руйнує професійну кар’єру.
Прямі та побічні економічні втрати внаслідок алкоголізації населення завдають суттєвої шкоди соціально-економічному розвитку країни. До економічних втрат належать підвищений рівень смертності, скорочення тривалості здорового життя, витрати на лікування, соціальні виплати держави інвалідам, сиротам. Додаткові витрати — збитки від ДТП, пожеж, утримання ув’язнених, боротьба з безпритульністю тощо.
Таким чином, зловживання алкоголем — один із основних факторів демографічної та соціальної кризи в Україні та, без перебільшення, загальнодержавна загроза на рівні особистості, сім’ї, суспільства, держави.
Саме тому, депутатами Верховної Ради України складено законопроект «Про Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.», робота з підготовки до розгляду у першому читанні якого триває у Комітеті з питань охорони здоров’я.
Документом пропонується затвердити Концепцію, яка, за словами авторів законопроекту, визначає напрями діяльності й механізми реалізації державної політики у цій сфері на довгострокову перспективу.
У контексті Концепції використовують широке поняття шкідливого вживання алкоголю, яке охоплює таке вживання спиртного, що має згубні медичні й соціальні наслідки як для того, хто п’є, так і для його оточення та суспільства в цілому, а також такі форми споживання алкоголю, які мають науково доведений ризик несприятливих наслідків для здоров’я. Ступінь такого ризику залежить від віку, статі та інших біологічних параметрів споживача, а також умов, в яких вживають спиртне. Є багато уразливих груп та осіб, які демонструють підвищену сприйнятливість до токсичних, психоактивних і таких, що викликають залежність, властивостей етилового спирту. Водночас, форми куштування напоїв з низьким ризиком (якісні вина, пиво, сидр) на індивідуальних рівнях можуть не пов’язуватися із суттєвим зростанням імовірності негативних наслідків для здоров’я та суспільства.
У Комітеті повідомили також, що, відповідно до Концепції, основними цілями державної політики у сфері протидії шкоді, що завдається здоров’ю населення України внаслідок вживання алкоголю, є: профілактика зловживання алкоголем; протидія його нелегальному виготовленню і збуту; зниження рівня зловживання міцними спиртними напоями; підвищення ефективності регулювання алкогольного ринку. На думку членів Комітету, керівні принципи Концепції побудовані на «пріоритетності захисту життя і здоров’я громадян перед економічною зацікавленістю учасників алкогольного ринку».
На загальнодержавному рівні реалізація мети та завдань цієї стратегії забезпечується шляхом розроблення відомчих програм у сферах регулювання виробництва та обігу алкогольної продукції, в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, розвитку фізичної культури та спорту.
Поруч із цим, у рамках нормативно-правового регулювання алкогольного ринку передбачається забезпечення якості й можливої безпеки алкогольної продукції; протидія збуту нелегально виробленого спиртного, а також посилення правоохоронної діяльності в частині виявлення правопорушень і злочинів та їх профілактики.
Здійснення міжвідомчої координації діяльності міністерств та відомств має покладатися на Урядову комісію для регулювання заходів протидії алкоголізації населення, створену відповідно до діючого законодавства.
Моніторинг реалізації завдань, визначених цією стратегією, передбачається здійснювати шляхом аналізу даних зведеної міжвідомчої звітності.
Також передбачається забезпечити широку підтримку громадських і релігійних організацій у проведенні ними заходів, спрямованих на боротьбу з пияцтвом.
На регіональному рівні передбачено розробити і реалізувати обласні (міські, районні) програми (пілотних проектів) з урахуванням специфіки і традицій різних груп населення.
У соціально-культурній сфері на базі ініціатив громадських, волонтерських, релігійних організацій передбачається створення громадських рухів, товариств, клубів, спеціалізованих неурядових фондів підтримки, в тому числі асоційованих із відповідними міжнародними організаціями.
Автори законопроекту наголошують також, що Концепція розроблена відповідно до Глобальної стратегії запобігання шкідливому вживанню алкоголю (у тому числі слабоалкогольними напоями і пивом), затвердженої Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 2010 р., та враховує загальновизнані принципи і норми міжнародного права у сфері охорони здоров’я населення. Народні депутати вважають, що реалізація Концепції дозволить досягнути позитивних зрушень щодо зменшення споживання алкогольної продукції, в тому числі слабоалкогольних напоїв, поліпшення демографічної ситуації в країні, збільшення тривалості працездатності населення та зниження рівня смертності, спричиненої алкоголізацією, зменшення кількості розлучень та безпритульності дітей, а також формування стимулів до здорового способу життя, передусім у молоді України.
За матеріалами http://portal.rada.gov.ua
