Проект Закону України «Про Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.»

Верховна рада України

Відповідно до статті 93 Конституції України та статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020рр.»

Доповідати цей законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Шевчук Сергій Володимирович.

Додаток:

Проект Закону на 1 арк.

Додаток до законопроекту «Концепція державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020рр.» — на 16 аркушах.

Пояснювальна записка на 2 арк.

Проект Постанови Верховної Ради України на 1 арк.

Електронна версія зазначених документів.

Народні депутати України
Шевчук С.В., Бахтеєва Т.Д., Гайдаєв Ю.О.

Пояснювальна записка
до проекту Закону України «Про Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011-2020 рр.»

Обґрунтування необхідності прийняття акта

Споживання алкоголю в Україні зросло з 5,4 літрів абсолютного алкоголю в рік на душу населення на початок 1990 років — до 10 літрів у 2009 р. З врахуванням нелегально виготовленої алкогольної продукції фактичне зловживання спиртним громадянами України майже в 1,5 рази вище допустимого за оцінками експертів ВООЗ межі у 8 л. безводного спирту в рік на душу населення.

У структурі вживаної в Україні алкогольної продукції більш ніж половина припадає на горілку та міцні напої нелегального виготовлення, а в молодіжному середовищі спостерігається щорічне збільшення споживання т.зв. слабоалкогольних напоїв, котрі прискорюють розвиток залежності до спиртного у підлітків.

Алкоголь — другий після трудової міграції фактор зменшення працездатного населення України. Прямі та побічні економічні втрати внаслідок алкоголізації населення завдають суттєвої шкоди соціально-економічному розвитку, зокрема це підвищений рівень смертності, скорочення тривалості здорового життя, витрати на лікування, соціальні виплати держави інвалідам, сиротам. Додаткові витрати — збитки від ДТП, пожеж, утримання ув’язнених, боротьба з безпритульністю, тощо.

Хоча зловживання алкоголем –є одним із основних факторів демографічної і соціальної кризи, в Україні поки що не сформовано єдиного підходу держави до питання стримування розмаху алкоголізації, в т.ч. обігу і регулювання виробництва спиртних напоїв, боротьби із самогоноварінням, попередження антисоціальних дій та, головне, профілактики пияцтва і алкоголізму.

2. Мета і шляхи досягнення

Метою законопроекту є адаптація українського законодавства до таких міжнародних актів, як Основи політики щодо алкоголю в Європейському регіоні ВООЗ (Резолюція EUR/RC55/RI) та Глобальної стратегії запобігання шкідливому вживанню алкоголю, затвердженої ВООЗ у 2010 році.

Концепція державної політики запобігання шкідливого вживання алкоголю на період до 2020 року дозволить доповнити та постійно підтримувати державні, регіональні, місцеві заходи політики у сфері громадського здоров’я в частині зменшення масштабів зловживання спиртним та профілактиці.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Законопроектом визначено цілі, завдання і механізми реалізації державної та регіональної політики щодо зниження масштабів зловживання алкогольною продукцією, профілактиці алкоголізму, попередження негативних наслідків пияцтва у суспільстві.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відносини в даній сфері регулюються Законами України:

«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про рекламу», «Про права споживачів», а також Основами законодавства України про охорону здоров’я, Кримінальним та Адміністративним Кодексами України», іншими законодавчими актами.

Реалізація положень даного законопроекту не потребуватиме внесення змін до інших законів.

5.Фінансово-економічне обґрунтування.

Прийняття даного проекту Закону та його реалізація не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону.

Реалізація даної Концепції дозволить досягнути позитивних зрушень в питаннях зменшення рівня споживання населенням алкогольної продукції, в т.ч. слабоалкогольних напоїв, поліпшення демографічної ситуації в країні, збільшення тривалості працездатності населення та зменшення рівня смертності спричиненої алкоголізацією, зменшення рівня розлучень та безпритульності дітей, а також формування стимулів до здорового способу життя, передусім, у молоді України.

Концепція державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.

І. Загальні положення

Ця Концепція визначає цілі, завдання і механізми реалізації державної та регіональної політики щодо зниження масштабів зловживання алкогольною продукцією, профілактики алкоголізму, попередження негативних наслідків пияцтва у суспільстві.

Реалізація вказаної стратегії запобігання шкідливому вживанню алкоголю на період до 2020 р. спрямована на зниження рівня споживання населенням алкогольної продукції, в тому числі слабоалкогольних напоїв; поліпшення демографічної ситуації в країні; збільшення тривалості життя населення та зменшення рівня смертності; зниження рівня розлучень, безпритульності дітей; формування стимулів до здорового способу життя, передусім у молоді України.

Концепція розроблена відповідно до Глобальної стратегії запобігання шкідливому вживанню алкоголю, затвердженої ВООЗ у 2010 р., а також згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права у сфері охорони здоров’я населення та з врахуванням українського і міжнародного досвіду.

II. Загальна характеристика сучасного стану алкоголізації населення України

Історія виробництва і споживання в Україні алкогольної продукції, у тому числі нелегальної, свідчить про те, що збільшення обсягу споживання алкоголю та зміни структури споживання в бік більш міцних алкогольних напоїв відбулися у зв’язку із зміщенням пріоритетів в сферу економічних інтересів у збиток охороні здоров’я населення та через невизначеність єдиного підходу держави до питання обігу і регулювання виробництва алкогольної продукції.

На початок 1990-х рр. споживання облікованої алкогольної продукції на душу населення становило 5,4 л абсолютного алкоголю на рік. У 2009 р. воно зросло до 10 л, тобто, в 1,8 разу. Проте із врахуванням міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення, споживання іншої спиртовмісної продукції та денатурованих спиртів фактичне вживання алкоголю на душу населення на теперішній час становить понад 15 л на рік.

За оцінками експертів ВООЗ, підвищення допустимого рівня споживання алкоголю (із розрахунку 8 л абсолютного алкоголю (безводного спирту) в рік на душу населення) є надзвичайно небезпечним для здоров’я нації. Зокрема, споживання кожного літра понад вказану межу віднімає 11 місяців життя у чоловіків та 4 місяці у жінок.

У структурі вживаної в Україні алкогольної продукції (в перерахунку на абсолютний алкоголь) більш ніж половина припадає на горілку та міцні напої нелегального виготовлення. У молодіжному середовищі починаючи з 2000 р. спостерігається щорічне збільшення споживання слабоалкогольних напоїв. Вони виробляються зі смаковими та тонізуючими добавками, які притаманні безалкогольним напоям, і мають привабливі для молоді символіку та назви. Поєднання етилового спирту та тонізуючих речовин у складі слабоалкогольних напоїв прискорює розвиток психологічної залежності підлітків від них і в подальшому призводить до фізіологічної потреби вживання такої продукції.

Про масштаби проблеми алкоголізації населення України свідчать:

Смертність та зменшення тривалості життя.

Алкоголь — другий після трудової міграції фактор катастрофічного спаду кількості населення України. Причини смерті від зловживання алкоголем полягають не тільки в численних фактах випадкових отруєнь. У більшості випадків смертність зумовлена нещасними випадками та насиллям, окрім цього — серцево-судинними, інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями, які розвинулися у зв’язку з алкоголізацією. Розрив між тривалістю життя чоловіків та жінок в Україні — один із найвищих у світі. Передчасна смерть чоловіків у 40–60 років, які в цьому віці мають найбільш цінний професійний досвід, наносить збиток трудовим ресурсам, знижує обсяг інвестицій у людський капітал.

Вбивство та самовбивство.

За даними МВС України, більша половина вбивць — нетверезі в момент злочину. Такий стан виявляють і в 40% самовбивць.

Розлучення та сирітство.

Україна посідає одне із перших місць у світі за частотою розлучень і величиною контингенту залишених дітей. Кількість безпритульних дітей досягає критичної межі. Більшість «дітей вулиці» стають жертвами сексуального насильства та зараження венеричними хворобами, СНІДом, гепатитами. У значної частини вихованців дитячих будинків є ознаки алкогольного синдрому плода.

Дорожньо-транспортні пригоди та злочинність.

Близько 50 % смертельно травмованих у ДТП гинуть з підвищеним вмістом алкоголю в крові. Окрім цього, в стані алкогольного сп’яніння щорічно скоюють численні інші злочини: заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, зґвалтування, хуліганство, розбої, угони автотранспорту тощо.

5. Алкоголізація дітей.

Нині в окремих регіонах країни понад 70 % підлітків вживають алкогольні напої. Вік залучення до спиртного знизився з 17 до 14 років. Майже третина неповнолітніх в окремих областях України випивають щоденно. Раннє залучення молоді до алкогольної продукції в декілька разів збільшує ризик розвитку алкоголізму і насильницької смерті в майбутньому, руйнує професійну кар’єру.

6. Економічні збитки.

Прямі та побічні економічні втрати внаслідок алкоголізації населення завдають суттєвої шкоди соціально-економічному розвитку країни. До економічних втрат належать підвищений рівень смертності, скорочення тривалості здорового життя, витрати на лікування, соціальні виплати держави інвалідам, сиротам. Додаткові витрати — збитки від ДТП, пожеж, утримання ув’язнених, боротьба з безпритульністю тощо.

Таким чином, зловживання алкоголем — один із основних факторів демографічної і соціальної кризи в Україні та, без перебільшення, загальнодержавна загроза на рівні особистості, сім’ї, суспільства, держави.

У контексті Концепції використовують широке поняття шкідливого вживання алкоголю, яке охоплює таке вживання спиртного, що має згубні медичні і соціальні наслідки як для того, хто п’є, так і для його оточення та суспільства в цілому, а також такі форми споживання алкоголю, які мають науково доведений ризик несприятливих наслідків для здоров’я. Ступінь такого ризику залежить від віку, статі та інших біологічних параметрів споживача, а також умов, в яких вживають спиртне. Є багато уразливих груп та осіб, які демонструють підвищену сприйнятливість до токсичних, психоактивних і таких, що викликають залежність, властивостей етилового спирту. Водночас, форми куштування напоїв з низьким ризиком (якісні вина, пиво, сидр) на індивідуальних рівнях можуть не пов’язуватися із суттєвим зростанням імовірності негативних наслідків для здоров’я та суспільства.

III. Цілі та завдання реалізації державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю

Стратегія запобігання шкідливому вживанню алкоголю на період до 2020 р. покликана доповнити та постійно підтримувати державні, регіональні, місцеві заходи політики у сфері громадського здоров’я в частині зменшення масштабів зловживання алкогольною продукцією та у профілактиці алкоголізму.

Цілями Національної стратегії є:

Підвищення дієвості системи профілактики шкідливого вживання алкоголю.

Ефективна протидія нелегальному виготовленню та збуту алкогольної продукції.

Значне скорочення рівня зловживання міцними спиртними напоями.

Підвищення ефективності регулювання алкогольного ринку.

Концепція передбачає виконання 5 завдань:

Підвищення інформованості про масштаби і характер соціальних, економічних проблем та медичних наслідків, зумовлених шкідливим вживанням алкоголю, а також посилення рішучості органів державної і місцевої влади протидіяти небезпечним для здоров’я населення тенденціям.

Розширення державної підтримки заходів, що утверджують здоровий спосіб життя, нарощування потенціалу стримування зловживання алкоголем у територіальних громадах.

Укріплення партнерства та поліпшення координації серед зацікавлених сторін, включаючи державний сектор, представників бізнесу, громадські та творчі організації, активістів тощо; мобілізація ресурсів, необхідних для здійснення узгоджених дій.

Вдосконалення систем моніторингу та епідемічного нагляду на різних рівнях задля більш ефективної оцінки та формування політики.

Посилення бази даних про масштаби і закономірності алкогольних тенденцій в Україні та формування адекватних механізмів адміністративного, митного, податкового та іншого регулювання.

IV. Керівні принципи

Досягнення цих завдань базується на таких керівних принципах:

Забезпечення пріоритетності захисту життя і здоров’я громадян щодо економічних зисків учасників алкогольного ринку.

Інформаційна відкритість результатів проведених заходів, спрямованих на зниження масштабів зловживання алкогольною продукцією.

Комплексність заходів державної протиалкогольної політики, які повинні охоплювати всі способи протидії шкідливому вживанню спиртного, в першу чергу — сурогатного алкоголю, міцних спиртних напоїв, слабоалкогольних напоїв для молоді, вин та інших напоїв.

Заходи державної політики мають бути справедливими і чутливими до національних, культурних, традиційних контекстів.

Захист осіб та груп населення, які відчувають на собі наслідки алкоголізації з боку інших осіб, буде невід’ємним елементом протиалкогольної політики держави.

Особи та сім’ї, що піддаються шкідливому вживанню алкоголю, повинні мати доступ до прийнятних за ціною та ефективних медико-соціальних послуг.

Діти, підлітки і дорослі, які вирішили не вживати ніяких спиртних напоїв, повинні мати гарантоване право на підтримку їх тверезого способу життя і на захист від примусу вживання спиртного.

V. Напрями діяльності та механізми реалізації державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.

Обов’язки кожного державного органу (відомства, органу місцевого самоврядування), наукової установи, навчального медичного закладу тощо мають бути чітко визначені спеціальними нормативними актами та програмами, а також забезпечуватися запланованим цільовим фінансуванням протиалкогольної політики держави.

Напрям діяльності 1. Діяльність служб охорони здоров’я.

Службам охорони здоров’я належить центральна роль у протидії шкоді, заподіяній зловживанням алкоголем. Заклади охорони здоров’я повинні забезпечити якісну профілактику та результативне лікування порушень, викликаних вживанням алкоголю.

Інша важлива роль спеціалістів з охорони здоров’я полягає в інформуванні суспільства про медичні і соціальні наслідки пияцтва, сприянні місцевим громадам в їх зусиллях щодо стримування алкоголізації. Медичні заходи повинні отримувати фінансування в обсягах, що відповідають масштабам алкогольних проблем.

Медичні заходи включають:

• вдосконалення організації надання наркологічної медичної допомоги особам, які зловживають алкоголем, та хворим на хронічний алкоголізм і алкоголічні психози;
• розроблення і ефективну координацію комплексних стратегій, лікування і надання допомоги при супутніх захворюваннях, у тому числі при патологічних станах, спричинених вживанням токсикоманічних або наркотичних засобів, при депресивних станах, суїцидальній поведінці, ВІЛ/СНІДі та туберкульозі;
• проведення скринінгу для виявлення небезпечного та шкідливого вживання алкоголю у пацієнтів на рівні первинної медико-санітарної допомоги, включаючи пияцтво серед жінок дітородного віку та вагітних;
• розширення можливостей виявлення, профілактики та адекватного втручання щодо сімей, в яких спостерігається синдром алкогольної фетопатії у дітей;
• забезпечення належного доступу до наркологічної допомоги з ціновою прийнятністю медичних послуг для контингентів з низьким соціально-економічним статусом;
• забезпечення наркологічного консультування, у тому числі через «телефон довіри» з питань / проблем вживання алкоголю чи інших одурманюючих (наркотичних) речовин;
• створення і підтримка систем реєстрації і моніторингу захворюваності і смертності, викликаних зловживанням алкоголю.

Напрям діяльності 2. Контрзаходи щодо керування автотранспортом у стані сп’яніння.

В Україні масштаби травматизму водіїв і пасажирів у результаті ДТП, а також ДТП з участю пішоходів у стані сп’яніння мають загрозливий характер. Стратегія зменшення шкоди в цьому напрямку повинна містити заходи щодо стримування від керування автомобілем у нетверезому стані та водночас створення більш безпечного середовища для водіїв з тим, щоб скоротити як ймовірність аварій, так і їх тяжкість.

Заходи, спрямовані на це, включають:

• заборону на зміну існуючої допустимої верхньої межі наявності алкоголю в біологічних середовищах водіїв;
• організацію пунктів перевірки тверезості в організованих транспортних колективах та сприяння вибіркового алкогольно-респіраторного тестування широкого загалу водіїв;
• більш широку практику тимчасового позбавлення водійських прав в адміністративному порядку;
• нульову терпимість щодо керування автотранспортом у стані сп’яніння з боку працівників міліції та при розгляді справ у судовому порядку;
• використання блокування системи запалювання в автомобілі в конкретних випадках, коли це прийнятно в ціновому аспекті;
• програма обов’язкового консультування водіїв, за необхідності — лікування для осіб, що повторно скоюють правопорушення;
• законодавчі вимоги до правопорушників щодо перездачі іспитів з водіння для осіб зі стажем водіння меншим ніж два роки;
• сприяння наданню альтернативних транспортних послуг після закриття закладів, де розпивають спиртне;
• проведення спланованих, інтенсивних роз’яснювальних кампаній, орієнтованих на конкретні ситуації, такі як дні традиційних свят, або на конкретні цільові групи, наприклад молодь;
• проведення спеціальних занять з роз’яснення негативних наслідків вживання алкоголю під час курсів навчання водіїв автотранспортних засобів для отримання прав.

Напрям діяльності 3. Обмеження продажів та доступності алкогольних напоїв.

Доступністю вважається кількість алкоголю, яку пересічний мешканець країни може придбати відповідно до середньозваженого доходу.

Рівень регулювання доступності алкогольних напоїв залежить від акцизної політики держави, місцевих обставин, у тому числі соціально-культурних і економічних умов.

Доступність горілки в Україні є значно вищою щодо алкогольних напоїв з меншим вмістом алкоголю, порівняно з країнами Європейського Союзу. Наприклад, один градус алкоголю в пиві коштує споживачеві в 1,75 разу дорожче, ніж у горілці. Середнє співвідношення цін за пляшку горілки та пива в Європейському Союзі становить 1 до 9,7, в Україні це співвідношення — 1 до 5,4.

Надмірна доступність сприяє створенню умов для шкідливого і масового споживання алкоголю. Водночас, значні обмеження на доступність можуть спричинити виникнення паралельного незаконного ринку. В низці регіонів України неорганізовані ринки стають місцем збуту неофіційно виробленого алкоголю та фальсифікату.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення належної системи регулювання виробництва алкогольних напоїв, оптової та роздрібної торгівлі ними, яка має містити розумні обмеження на розподіл алкогольної продукції та діяльність пунктів продажу:
• ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
• регулювання кількості та місцезнаходження пунктів торгівлі алкогольними напоями і пунктів вживання їх на місці продажу;
• регулювання днів та годин здійснення роздрібної торгівлі, зокрема заборона продажу міцних алкогольних напоїв у нічний час на визначених органами місцевого самоврядування територіях;
• заборона обслуговування в ресторанах та барах осіб, що перебувають під значним впливом алкоголю (середній та тяжкий ступінь сп’яніння);
• регулювання роздрібної торгівлі в певних місцях або в процесі особливих місцевих заходів.

Окрім цього:

• підвищення адміністративної відповідальності та введення в особливих випадках кримінальної відповідальності продавців і осіб, що обслуговують клієнтів, за продаж спиртних напоїв особам, які перебувають у стані сп’яніння та які не досягли встановленого віку;
• розроблення суворих і адекватних заходів впливу з метою викорінення незаконного виробництва і продажу алкогольних напоїв, підвищення відповідальності за збут самогону та сурогатного алкоголю, денатурованих технічних спиртів тощо.

Напрям діяльності 4. Цінова політика.

Є два контингенти осіб, чутливих до зміни цін на напої. Це особи, які вживають алкоголь у великих кількостях, та молодь. У багатьох країнах цінову політику використовують для запобігання надмірному вживанню алкоголю та з метою скорочення вживання алкоголю неповнолітніми.

Проте у низці регіонів України цінова політика ускладнюється існуванням значного незаконного ринку та неофіційним виробництвом самогону.

Завдання цінової політики полягає в зміні структури споживання населенням алкогольної продукції за рахунок зменшення частки споживання міцних спиртних напоїв при одночасному зниженні загального рівня споживання чистого алкоголю в перерахунку на абсолютний спирт.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення прогресивної системи оподаткування алкогольних напоїв із врахуванням рівня чистого алкоголю в одиниці продукції;
• регулярний перегляд ставок акцизів щодо рівня інфляції, вирівнювання доступності різних видів алкогольних напоїв (зокрема натурального вина, пива, сидру, які виготовляють без додавання спирту) з урахуванням доходів населення;
• заборона прямого або побічного стимулювання продажу алкогольних напоїв за цінами, меншими за собівартість, а також за цінами, нижчими від мінімальних, встановлених Урядом;
• встановлення подвоєної ставки акцизу на ненатуральні слабоалкогольні напої у перерахунку на кількість одиниць спирту;
• цінові стимули для безалкогольних напоїв, у тому числі безалкогольного пива;
• припинення практики будь-якого субсидування для економічних суб’єктів, що займаються виробництвом та/або торгівлею алкогольними напоями;
• встановлення практики, коли в кожному закладі, який здійснює торгівлю алкогольною продукцією (бар, ресторан, кафе), у продажу обов’язково має бути як мінімум два безалкогольних напої, що коштують менше, ніж найдешевший алкогольний напій;
• оплату соціально орієнтованих інформаційних програм та соціальної реклами стосовно переваг здорового способу життя і небезпеки алкоголізації населення здійснювати із валових витрат підприємств та організацій, а не з їхнього прибутку.

Напрям діяльності 5. Протидія поширенню самогоноваріння та збуту фальсифікатів алкогольних напоїв.

Вживання алкоголю, виготовленого незаконно, має додаткові негативні наслідки для здоров’я у зв’язку з високим вмістом етанолу та можливими токсичними домішками, такими як метанол, сивушні масла, речовини, що спричиняють забруднення, тощо. Окрім цього, подібна продукція практично не обкладається податками.

Заходи в цьому напрямку включають:

• посилення якісного контролю за виробництвом та розподілом алкогольних напоїв на легально діючих підприємствах;
• нові підходи до регулювання виробництва та обігу технічного спирту;
• розроблення правоохоронних заходів відслідковування збуту незаконно вироблених алкогольних напоїв, посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за заподіяну шкоду здоров’ю громадян;
• інформаційно-роз’яснювальні заходи і попередження громадськості про токсичні складові, забруднюючі речовини, надмірний вміст етанолу та інші загрози життю і здоров’ю, притаманні алкогольним напоям, виробленим неорганізованим сектором або незаконно.

Напрям діяльності 6. Дії за місцем проживання.

Надмірна алкоголізація населення дає поштовх і сприяє розвитку місцевих ініціатив у межах територіальних громад. Органи державної влади повинні надавати усіляку підтримку місцевим співтовариствам і розширювати їх права та можливості для використання надбаного досвіду стримування алкогольних тенденцій та закріплення позитивних зрушень у колективних формах поведінки співгромадян.

Заходи в цьому напрямку включають:

• допомогу місцевим громадам у наданні відповідних медико-соціальних послуг та підтримки особам, залежним від спиртного, і їх сім’ям, поновлення на окремих територіях діяльності медичних витверезників;
• розширення прав органів місцевого самоврядування в питанні визначення кількості та густини точок продажу міцних алкогольних напоїв у межах населеного пункту;
• заборона продажу алкогольних напоїв та пива з автоматів;
• сприяння та підтримка місцевих ініціатив щодо формування зон (територій), вільних від алкогольних напоїв, а також безалкогольних середовищ, особливо для молоді та інших груп ризику;
• підтримка діяльності неурядових організацій, орієнтованих на утвердження здорового способу життя на муніципальному рівні;
• створення умов, які сприяють більш повному усвідомленню шкоди алкоголізації та самогоноваріння на місцевому рівні, мобілізація населення на недопущення продажу спиртовмісних напоїв неповнолітнім;
• при проведенні організованих святкових заходів здійснювати регулювання умов споживання алкоголю з метою зведення до мінімуму випадків насилля та агресивної поведінки, в тому числі продаж алкогольних напоїв у посудині із пластика або скла, що не б’ється.

Напрям діяльності 7. Комерційні комунікації з просування алкогольних напоїв.

Європейська практика засвідчує, що дотримання учасниками алкогольного ринку високих етичних стандартів у комерційних комунікаціях досягає найбільшого ефекту завдяки впровадженню системи саморегулювання. Це пов’язано з тим, що кожна галузь має свої особливості, і законодавчо врегулювати всі тонкощі кожного з ринків товарів та послуг єдиним нормативним актом неможливо.

Метою ефективної саморегуляції виробників алкогольної продукції є забезпечення того, що комерційні комунікації не будуть націлені на неповнолітню молодь, не заохочуватимуть до надмірного або безвідповідального споживання алкоголю з несприятливими медико-соціальними та юридичними наслідками.

Одним із факторів зменшення шкоди від алкоголю є послаблення впливу маркетингу. Збут алкоголю в Україні здійснюють з допомогою все більш вишуканих методів традиційної реклами і просування.

Останнім часом використовують розміщення латентної (прихованої) реклами з допомогою методів маркетингу в нових форматах, таких як електронна пошта, соціальні канали спілкування та інші.

Заходи в цьому напрямку включають:

• створення на законодавчій основі механізмів регулювання маркетингу алкогольної продукції шляхом:

а) регулювання контенту та обсягу реклами;

б) регулювання прямого чи непрямого маркетингу в центральних (місцевих) ЗМІ, зокрема через розумну заборону його в певні часові проміжки;

в) регулювання нових форм маркетингу алкогольних напоїв у соціальних мережах;

• сприяння проведенню незалежних громадських експертиз маркетингу алкогольних напоїв;
• створення ефективних стримувальних систем та, у разі необхідності, введення адміністративної відповідальності за недотримання обмежень на маркетинг алкогольної продукції.

Комерційні комунікації не повинні:

• викривати чи приховувати інформацію щодо міцності та походження алкогольної продукції;
• показувати, що висока міцність є позитивною якістю бренду або причиною того, щоб його обирали;
• стверджувати, що спиртне позитивно впливає на здоров’я, надає енергії організму, підвищує соціальний, професійний, сексуальний успіх або ж покращує розумові (фізичні) здібності.

Жодне просування не повинно схвалювати невідповідальну або антисоціальну поведінку, а також неправильне споживання алкоголю, особливо надмірне.

Дегустація дозволяється лише в тих місцях, що не заборонені правилами законодавчого регулювання. Жодна дегустація не може здійснюватися із залученням неповнолітніх.

VI. Механізми реалізації державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.

На загальнодержавному рівні реалізація мети та завдань цієї стратегії забезпечується шляхом розроблення відомчих програм у сферах регулювання виробництва та обігу алкогольної продукції, в галузях охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, розвитку фізичної культури та спорту.

Поруч з цим, у рамках нормативно-правового регулювання алкогольного ринку передбачається забезпечення якості і можливої безпечності алкогольної продукції; протидія збуту нелегально виробленого спиртного, а також посилення правоохоронної діяльності в частині виявлення правопорушень і злочинів та їх профілактики.

Здійснення міжвідомчої координації діяльності міністерств та відомств повинно покладатися на Урядову комісію для регулювання заходів протидії алкоголізації населення, створену відповідно до діючого законодавства.

Моніторинг реалізації завдань, визначених цією стратегією, передбачається здійснювати шляхом аналізу даних зведеної міжвідомчої звітності.

Також передбачається забезпечити широку підтримку громадських і релігійних організацій у проведенні ними заходів, спрямованих на боротьбу з пияцтвом.

На регіональному рівні передбачено розробити і реалізувати обласні (міські, районні) програми (пілотних проектів) з врахуванням специфіки та традицій різних груп населення.

У соціально-культурній сфері на базі ініціатив громадських, волонтерських, релігійних організацій передбачається створення громадських рухів, товариств, клубів, спеціалізованих неурядових фондів підтримки, в тому числі асоційованих з відповідними міжнародними організаціями.

VII. Основні етапи реалізації державної політики зменшення масштабів зловживання алкогольною продукцією населенням України

На першому етапі (2011–2012 рр.) будуть створені умови для формування правової, організаційної та фінансової бази задля зменшення гостроти проблеми, подолання негативних тенденцій, викликаних великим обсягом споживання громадянами алкогольної продукції.

Крім цього, на першому етапі будуть розроблені спеціальні заходи стримування зловживання алкогольними напоями, а також втілені регіональні та місцеві проекти популяризації здорового способу життя.

На другому етапі (2013–2015 рр.) після аналізу здійснених загальнодержавних і місцевих заходів головний акцент буде зроблено на зусиллях з ліквідації нелегального алкогольного ринку, зниження рівня споживання міцних спиртних напоїв на 15–20 %, реального заслону вживання алкогольних напоїв неповнолітніми особами.

На третьому етапі (2015–2020 рр.) передбачається продовження виконання заходів щодо зниження споживання спиртного, досягнення чітких медичних критеріїв зниження рівня смертності та захворюваності на алкоголізм і алкогольні психози.

Окрім цього, на загальнодержавному рівні буде продовжено підвищення освітнього рівня молоді, зокрема, втілення основних і додаткових культурно-освітніх програм утвердження здорового способу життя, розвитку фізичної культури, туризму, проведення історично-пізнавальних та екологічно орієнтованих громадських заходів.

Стратегія запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр. буде спиратися на такі ініціативи ВООЗ, як Основи політики щодо алкоголю в Європейському регіоні ВООЗ (Резолюція EUR/RC55/RI), Глобальна стратегія з харчування, фізичної активності та здоров’я (Резолюція WHA 57.17), боротьби проти тютюну (Резолюція WHA 56.1), укріплення здоров’я і здорового способу життя (Резолюція WHA 57.16), Програмна діяльність ВООЗ у сфері насилля та здоров’я (Резолюція WHA 56.24), та ін.

Концепція державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр. пов’язана з реалізацією цілей у сфері розвитку людства, що містяться в Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй.

Проект
вноситься народними
депутатами України
Шевчуком С.В.
Бахтеєвою Т.Д.
Гайдаєвим Ю.О.

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020 рр.»

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Концепцію державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2011–2020рр.» (додається).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Голова Верховної Ради України Литвин В.М.
За матеріалами http://w1.c1.rada.gov.ua