Провідні стратегії зниження ризику розвитку раку молочної залози
Застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) пов’язано зі зниженням ризику розвитку раку молочної залози, але невідомо, чи поширюється ця асоціація на жінок з наявністю даного захворювання в сімейному анамнезі або з носійством мутації в генах BRCA1 або BRCA2 (BReast CAncer — рак молочної залози). В осіб, родичі першого ступеня спорідненості яких хворіють на рак молочної залози, ризик розвитку цього захворювання в середньому в 2 рази вищий. У жінок з мутацією в генах BRCA1 або BRCA2 відмічають в 10 разів вищий ризик виникнення раку молочної залози. Є дві провідні стратегії зниження ризику розвитку раку молочної залози для таких жінок: мастектомія, що знижує ризик більше ніж на 90%; застосування таких препаратів, як селективні модулятори рецепторів естрогену або інгібітори ароматази, які знижують ризик виникнення цього захворювання приблизно на 30–65%.
Незважаючи на доведену ефективність цих варіантів, жінки з низьким і високим ризиком часто запитують про альтернативні стратегії профілактики раку молочної залози. Однією з таких альтернатив може бути регулярне застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигенази-2). НПЗП можуть перешкоджати розвитку пухлини, переважно шляхом пригнічення ендогенної продукції простагландину за рахунок інгібування активності ферментів ЦОГ, особливо ЦОГ-2. Застосування ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП для профілактики раку молочної залози є привабливою стратегією, враховуючи, що безрецептурні НПЗП є недорогими і широко доступними. Однак навіть якщо регулярний прийом НПЗП виявиться ефективною стратегією профілактики раку молочної залози, потенційні переваги цих препаратів необхідно буде порівняти з потенційною шкодою довгострокового їх застосування.
Дослідження жінок з обтяженим сімейним анамнезом або носійством мутації генів BRCA1 чи BRCA2
Американські вчені вирішили дослідити зв’язок між регулярним застосуванням НПЗП та ризиком розвитку раку молочної залози в осіб з обтяженим сімейним анамнезом або носійством мутації генів BRCA1 чи BRCA2. Результати дослідження опубліковані в журналі «Breast Cancer Research» у квітні 2019 р. Вчені проаналізували одну когорту, в якій брали участь 5606 осіб, і більш велику об’єднану когорту жінок загальною кількістю 8233 осіб віком 18–79 років. Жінки були залучені в дослідження з 7 навчальних центрів Сполучених Штатів Америки, Канади та Австралії до 30 червня 2011 р.
Перша когорта включала жінок, які самостійно повідомили про історію лікування за допомогою контрольного анкетування. Жінкам із цією когорти не проводили двосторонню мастектомію в минулому і в них не був діагностований рак молочної залози до контрольного анкетування. Жінки спостерігалися проспективно протягом 20 років і згодом їм був проведений скринінг на носійство мутації в генах BRCA1 і BRCA2.
На відміну від жінок із цієї когорти, об’єднана когорта включала 1973 особи, яким був встановлений діагноз раку молочної залози до зарахування в дослідження, 232 учасниці, у яких було виявлено цю патологію після початку дослідження, але до подальшого анкетування, і 422 жінки, які пройшли перевірку до подальшого анкетування. Анамнез медикаментозного лікування збирався за допомогою анкетування щодо застосування таких препаратів: 1 — ацетилсаліцилової кислоти, 2 — інгібіторів ЦОГ-2, 3 — ібупрофену, 4 — парацетамолу. Подальше анкетування провели через приблизно 8,7 року. Жінок в об’єднаній когорті з діагнозом раку молочної залози в анамнезі запитували, чи застосовували вони коли-небудь (принаймні 2 рази на тиждень протягом ≥1 міс) перелічені препарати до встановлення діагнозу. Жінок, що дали позитивні відповіді стосовно того чи іншого препарату, класифікували як постійних споживачів цього препарату. Жінки, які ніколи не приймали ці ліки або застосовували їх рідше, ніж 2 рази на тиждень протягом ≥1 міс, були класифіковані як нерегулярні споживачі.
Вчені використовували три сценарії сімейної схильності до розвитку раку молочної залози протягом життя: 12% (середній показник в популяції), 20–30% (помірний сімейний ризик) і >30% (високий сімейний ризик) та два сценарії застосування ліків: регулярний і нерегулярний споживач ацетилсаліцилової кислоти. Використовуючи дані об’єднаної когорти, вчені поділили групу стосовно носійства мутації в генах BRCA1 або BRCA2, визначених як носії або неносії. Дослідники провели додатковий аналіз, який вивчав тривалість використання НПЗП (класифікований як ≥5 років проти <5 років).
Ацетилсаліцилова кислота знижує ризик розвитку раку молочної залози
Регулярне застосування ацетилсаліцилової кислоти було пов’язане із зниженням ризику розвитку раку молочної залози на 39% у першій та на 37% — в об’єднаній когорті. Регулярний прийом інгібіторів ЦОГ-2 був пов’язаний із зниженням ризику розвитку раку молочної залози на 61% у першій та 71% — в об’єднаній когорті. Інші НПЗП та парацетамол не довели свій зв’язок з ризиком розвитку раку молочної залози. Взаємозв’язок не відрізнявся в осіб, які мали обтяжений сімейний анамнез щодо раку молочної залози або мали мутації в генах BRCA1 або BRCA2.
У першій когорті виявлено 139 випадків раку молочної залози. Поширеність застосування медикаментів була подібною у першій та об’єднаній когорті (відповідно 18 та 19% для ацетилсаліцилової кислоти, 9 та 8% — для інгібіторів ЦОГ-2, 17 та 19% — для ібупрофену й 17 та 17% — для парацетамолу). При включенні в дослідження регулярні споживачі ацетилсаліцилової кислоти були в середньому старшими за віком, ніж нерегулярні споживачі (53,1 проти 41,7 року), а також рідше курили, вживали алкоголь або застосовували гормональні контрацептиви, ніж нерегулярні споживачі, але з більшою ймовірністю застосовували гормональні та інші лікарські засоби.
Вчені виявили, що застосування ацетилсаліцилової кислоти тривалістю <5 років знижує ризик розвитку раку молочної залози на 32% порівняно з групою, яка ніколи її не приймала; а застосування ацетилсаліцилової кислоти ≥5 років приблизно на 66% знижувало ризик розвитку раку молочної залози порівняно з тими учасниками, які ніколи не застосовували цей засіб. Регулярне застосування інгібіторів ЦОГ-2 знижує ризик розвитку раку молочної залози в першій когорті на 61% та в об’єднаній когорті — на 71% . Регулярне застосування ібупрофену, парацетамолу та інших НПЗП не впливали на ризик розвитку раку молочної залози.
Первинна профілактика розвитку раку молочної залози
Регулярне вживання ацетилсаліцилової кислоти та інгібіторів ЦОГ-2 може знизити ризик розвитку раку молочної залози у жінок із обтяженим сімейним анамнезом або носійством мутації в генах BRCA1 або BRCA2, що може використовуватися для первинної профілактики розвитку раку молочної залози.
- Kehm R.D, Hopper J.L., John E.M. et al. (2019) Regular use of aspirin and other non-steroidal anti-inflammatory drugs and breast cancer risk for women at familial or genetic risk: a cohort study. Breast Cancer Res., April 18; 21(1): 52.
Маріамі Шургая
