На початку серпня 2019 р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 675, якою затверджено Положення про центри реабілітації та паліативної допомоги дітям.
У коментарі Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України з цього приводу йдеться, що це означає, що в кожній області в Україні запрацюють центри реабілітації та паліативної допомоги, яких нині критично не вистачає. Реабілітаційна та паліативна допомога включається до програми медичних гарантій (Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 р. № 2168-VIII).
Яку допомогу отримають діти
У центрах діти зможуть проходити фізичну, медичну, соціальну, психологічну реабілітацію та корекцію, отримуватимуть паліативну допомогу. Допомога надаватиметься як стаціонарно, так і амбулаторно. Водночас новостворені центри не перетворяться на інтернати, адже допомога дітям надаватиметься у присутності батьків або людей, які їх замінюють. Оплачуватиме такі реабілітаційні послуги Національна служба здоров’я України.
Крім того, можна буде проконсультуватись у фахівців центру чи пройти лікування амбулаторно.
У новостворених центрах навчатимуть батьків, опікунів, членів сім’ї та людей, які беруть участь у догляді за дитиною. Вони вчитимуться доглядати за дитиною із врахуванням її стану здоров’я, фізичного та психічного розвитку.
Мета відкриття центрів
Головна мета такої трансформації — своєчасна і якісна медична допомога. Зараз в Україні недостатньо закладів, де дитина може отримати якісну реабілітацію. Від моменту направлення в реабілітаційний центр до початку лікування проходить близько року — втрачається цінний час, стан дитини погіршується, тому реабілітація проходить значно довше і з гіршим результатом.
Паліативну допомогу за державний кошт діти отримують на рівні відділень лікарень. Цього ресурсу недостатньо, адже, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), паліативної допомоги в Україні потребують до 70 тис. дітей щороку.
Нині у 751 закладі інституційного догляду та виховання дітей перебувають понад 100 тис. дітей. Із цих закладів 38 належать до сфери управління МОЗ України — будинки дитини, у яких живуть діти віком до 3 років. Саме ці будинки дитини трансформують у центри реабілітації та паліативної допомоги. Лише 8% дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду та виховання дітей по всій Україні, мають статус дітей-сиріт, всі інші мають батьків або родичів, які офіційно не позбавлені батьківських прав. Це означає, що 92% дітей мають батьків чи опікунів і можуть зростати в середовищі, яке сприятиме здоров’ю та розвитку, отримуючи реабілітаційні послуги за потребою.
Чому трансформують саме будинки дитини?
Як стверджують у профільному міністерстві, велика перевага трансформації саме будинків дитини в тому, що в усіх є достатня кількість кваліфікованого медперсоналу. Усі заклади мають реабілітаційне обладнання, більшість — басейни і сенсорні кімнати, і не потребують додаткового фінансування, щоб надавати якісні послуги громадам. Але ці послуги доступні лише для дітей, які в цих закладах перебувають. У зв’язку зі старою неефективною системою діти, які потребують реабілітації та живуть у сім’ї, не мають доступу до потрібних послуг.
Світова практика і затверджена Урядом Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки передбачає перехід на систему, що забезпечить догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі. Адже діти мають рости в сім’ях, а якщо такої можливості немає, то в умовах, наближених до сімейних.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, zakon.rada.gov.ua
