Поширеність фібриляції передсердь (ФП) і деменції
ФП — найпоширеніше порушення ритму серця у людей похилого віку, і більше половини хворих віком ≥80 років мають ФП. Наявність ФП підвищує ризик смертності та захворюваності в результаті інсульту, застійної серцевої недостатності й госпіталізацій у зв’язку зі збільшенням кількості супутніх хронічних захворювань.
У всьому світі поширеність деменції становить 40 млн осіб, і ця кількість, як очікується, зросте через старіння населення, особливо в розвинених країнах. ФП зазвичай розглядається як фактор ризику розвитку деменції, хоча довготривалі дослідження, що оцінюють зв’язок між наявністю ФП і розвитком деменції, показали суперечливі результати. У Роттердамському дослідженні продемонстровано, що когнітивна дисфункція була приблизно вдвічі частішою в осіб з ФП. В інших декількох лонгітудинальних дослідженнях вивчали зв’язок між ФП і розвитком деменції, однак одержано суперечливі результати: в одних виявили, що наявність ФП була пов’язана з підвищеним ризиком розвитку деменції, а в інших такого взаємозв’язку не відмітили.
Чи впливає порушення ритму серця на розвиток деменції?
Вчені Республіки Корея провели поздовжнє когортне дослідження за участю людей похилого віку, що мало на меті визначити вплив наявності ФП на ризик розвитку деменції. Результати дослідження опубліковано в червні 2019 р. в журналі «European Heart Journal».
Вчені досліджували зв’язок між ФП та ризиком розвитку деменції в популяції людей літнього віку без інсульту, використовуючи загальнонаціональну базу даних населення, розміщену в Національній службі медичного страхування Кореї (National Health Insurance Service).
312 736 пацієнтів були зареєстровані й пройшли медичне обстеження в період з 2005 до 2012 р. Дані спостереження були переглянуті до грудня 2013 р. Критерії виключення з дослідження: захворювання серця (мітральний стеноз або протезування клапанів серця, оперативні втручання на клапанах серця), ішемічний та геморагічний інсульт або транзиторна ішемічна атака в анамнезі, наявність деменції та ФП до початку спостереження. Дослідники включили в дослідження 262 611 пацієнтів, у 10 435 пацієнтів виявили ФП протягом періоду спостереження. ФП була діагностована з використанням Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), код I48.
Учасники були обстежені на деменцію на початковому етапі з використанням анкет для скринінгу деменції. Уряд Кореї покриває витрати на медичне обслуговування для пацієнтів з деменцією, діагностованою за наступними кодами МКХ-10: F00, G30 (хвороба Альцгеймера), F01 (судинна деменція), F02 (деменція з іншими хворобами, що класифіковані в іншому місці) і F03 (неуточнена деменція).
Пацієнти були скориговані в групи за такими параметрами: вік, стать, наявність артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2-го типу, інфаркту міокарда в анамнезі, серцевої недостатності, захворювання периферичних артерій, дисліпідемії, остеопорозу, хронічної хвороби нирок, хронічного обструктивного захворювання легень, захворювань печінки, злоякісного новоутворення в анамнезі, а також враховували економічний статус, прийом серцево-судинних лікарських засобів (ацетилсаліцилова кислота, інгібітори агрегації тромбоцитів, статини, антикоагулянти, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту або блокатори рецепторів ангіотензину, блокатори кальцієвих каналів, дигоксину, діуретиків), індекс маси тіла, систолічний і діастолічний артеріальний тиск, рівень глюкози в крові, рівень загального холестерину, зловживання алкоголем або куріння.
Ризик розвитку ФП у людей похилого віку
ФП була діагностована у 10 435 учасників за період спостереження 1 629 903 людино-років (0,64%/рік). Пацієнти з наявністю ФП були старшими (віком 71,7±5,7 проти 70,7±5,4 років), мали вищий діастолічний артеріальний тиск, частіше мали серцеву недостатність і хронічне обструктивне захворювання легень порівняно з учасниками без ФП. Артеріальна гіпертензія відмічена частіше у групі осіб з ФП. Базові когнітивні функції не відрізнялися достовірно між групою пацієнтів без та з ФП.
Ризик розвитку деменції у пацієнтів з ФП та інсультом
У 2522 (24,4%) пацієнтів з ФП виникла деменція протягом 61 834 людино-років спостереження у порівнянні з 36 322 учасниками (14,4%) без наявності ФП. Захворюваність на деменцію становила 4,1 і 2,7 на 100 людино-років у хворих з та без ФП відповідно. Наявність ФП підвищує ризик розвитку деменції як у пацієнтів віком ≥70 років, так і в осіб віком <70 років.
Протягом періоду спостереження інсульт розвивався у 20,0% хворих з ФП і у 4,4% пацієнтів без ФП. Захворюваність на деменцію з урахуванням частоти розвитку інсульту становила 3,5 і 2,5 на 100 людино-років у пацієнтів з та без ФП відповідно, і група хворих з ФП мала вищу частоту розвитку деменції як у пацієнтів віком ≥70 років, так і в осіб віком <70 років.
Ризик розвитку різних типів деменції при наявності ФП
У загальній кількості людей з деменцією було 61,6% випадків хвороби Альцгеймера та 18,5% пацієнтів із судинною деменцією. Захворюваність на хворобу Альцгеймера становила 2,2 і 1,6 на 100 людино-років у пацієнтів з ФП та без неї.
Захворюваність на судинну деменцію становила 1,1 і 0,5 на 100 людино-років у пацієнтів з ФП та без неї. Ризик розвитку судинної деменції був достовірно вищим у пацієнтів з ФП. Після урахування хворих з інсультом випадки розвитку судинної деменції були частішими у пацієнтів з ФП.
Вплив пероральних антикоагулянтів на розвиток деменції у пацієнтів з ФП
У групі пацієнтів з ФП (за винятком пацієнтів з ФП та інсультом) пероральні антикоагулянти застосовували у 3092 (29,6%) пацієнтів, у тому числі 152 (4,9%) пацієнтів, які приймали не вітамін К-залежні антикоагулянти. Група людей, що приймала пероральні антикоагулянти, мала нижчу частоту деменції.
ФП є фактором ризику розвитку деменції
Попередні дослідження показали, що ризик розвитку деменції та когнітивної дисфункції був помірним в осіб з ФП, але без інсульту на початку дослідження, і деменція також частіше виникала у пацієнтів з діагнозом ФП навіть за відсутності інсульту. ФП асоціюється з підвищеним ризиком розвитку як хвороби Альцгеймера, так і судинної деменції.
Другою формою деменції у пацієнтів з ФП є хвороба Альцгеймера, що є більш поширеним типом деменції в цілому. Дійсно, ФП була визначена як фактор ризику розвитку хвороби Альцгеймера. У більшості випадків мозок пацієнтів із хворобою Альцгеймера зазнає мікроінфарктів, ушкодження білої речовини або змін стінок судин. Застосування пероральних антикоагулянтів знижувало ризик розвитку деменції в цілому.
В одному недавньому дослідженні показано, що ФП була фактором ризику розвитку деменції тільки в учасників віком молодше 67 років. Оскільки деменція розвивається поступово протягом багатьох років, ймовірно, ФП повинна виникати в більш молодому віці. Відповідно, якщо ФП є етіологічним чинником в розвитку деменції, можна стверджувати, що, чим довше у людини наявна ФП, тим вищий ризик розвитку деменції. Ризик деменції підвищується за рахунок ФП навіть у пацієнтів віком старше 70 років.
Оскільки пацієнти з ФП мають більш високий ризик розвитку деменції, то здатність прогнозувати її виникнення в популяції з ФП має вирішальне значення. Виходячи з результатів цього дослідження, лікарі повинні бути пильними щодо клінічних проявів, що свідчать про когнітивну дисфункцію та функціональні порушення у пацієнтів з ФП. Цей висновок також передбачає, що безсимптомний інсульт і спільні фактори ризику відіграють значну роль у розвитку деменції у пацієнтів з ФП.
Неконтрольований діастолічний артеріальний тиск не пов’язаний з підвищеним ризиком розвитку деменції в когорті людей віком >60 років. Цей результат підтверджує, що вплив діастолічного артеріального тиску на деменцію має особливе значення у молодих пацієнтів, але не у людей віком >60 років.
Прийом пероральних антикоагулянтів знижує ризик розвитку деменції
Вчені стверджують, що при застосуванні пацієнтами пероральних антикоагулянтів визначається зниження частоти розвитку деменції. Ризик виникнення ішемічного інсульту у пацієнтів з ФП знизився на 9% у Кореї протягом 10 років — з 2006 до 2015 р., що було пов’язано з поліпшенням терапії антикоагулянтами і менеджменту факторів ризику в осіб з ФП.
Наявність ФП провокує розвиток деменції в похилому віці
У цьому популяційному дослідженні за участю людей похилого віку основні результати були такими: наявність ФП асоціювалася з підвищеним ризиком розвитку деменції (як хвороби Альцгеймера, так і судинної деменції), незалежно від наявності інсульту; наявність ФП підвищувала ризик розвитку деменції у всіх підгрупах, за винятком пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, злоякісними захворюваннями, зловживанням алкоголю та інфарктом міокарда в анамнезі; застосування пероральних антикоагулянтів знижувало частоту розвитку деменції. Ці дані свідчать про те, що взаємозв’язок між ФП і розвитком деменції може бути послаблений за допомогою застосування пероральних антикоагулянтів, оскільки у пацієнтів з ФП прийом пероральних антикоагулянтів мав профілактичний ефект стосовно розвитку деменції.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Kim D., Yang P., Yu H.T. et al. (2019) Risk of dementia in stroke-free patients diagnosed with atrial fibrillation: data from a population-based cohort. Eur. Heart J., June 18, ehz386.
Маріамі Шургая
