Гострий апендицит — найчастіша причина хірургічного абдомінального втручання у дітей
Рівень смертності від гострого апендициту серед дітей знизився за останні роки, але затримка в діагностиці та лікуванні цього патологічного стану призводить до підвищення частоти перфорації, післяопераційних ускладнень, тривалості перебування в стаціонарі та смерті. Приблизно у 16,5% випадків гострий апендицит ускладнюється перфорацією, гангреною, перитонітом або формуванням абсцесу, що може призвести до більших фінансових витрат і навіть смерті. Більше того, пацієнти з ускладненим гострим апендицитом частіше мають негативні післяопераційні наслідки (абсцеси, кишкову непрохідність та гемодинамічну нестабільність), ніж пацієнти з неускладненою формою захворювання. Надзвичайно важливо виявити гострий апендицит на ранніх стадіях і розрізняти між собою ускладнений та неускладнений гострий апендицит для проведення превентивного лікування.
Неспецифічні ознаки і вигляді дратівливості, анорексії та млявості важко інтерпретувати батькам і педіатрам у пацієнтів з апендицитом, що призводить до встановлення помилкового діагнозу. Загалом неправильна діагностика гострого апендициту становить приблизно 70–100% у дітей <3 років, 19–57% — у дітей дошкільного віку, 12–28% — у дітей шкільного віку та до 15% — у підлітків. Стаціонарне спостереження і оцінка повторних клінічних досліджень при обстеженні пацієнта з гострим апендицитом можуть легко призвести до збільшення кількості хибнопозитивних діагнозів і операцій. Використання ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії (КТ) і магнітно-резонансної томографії (МРТ) потенційно може підвищити точність встановлення діагнозу, однак залишається обмеженим через ризик радіаційного опромінення, розвитку онкологічної патології протягом життя. Ці методи дослідження асоційовані з високою вартістю та обмеженим загальним поширенням томографів. Нещодавно було доведено, що прокальцитоніну як маркеру властиві точність і надійність в діагностиці апендициту, а в деяких випадках і прогнозування тяжкості стану пацієнтів.
Роль прокальцитоніну у діагностиці гострого апендициту
Прокальцитонін — прогормон кальцитоніну, його рівні швидко підвищуються при системній бактеріальні інфекції, але залишаються низькими при вірусних інфекціях, що робить визначення рівня прокальцитоніну одним із найважливіших ранніх лабораторних досліджень системних бактеріальних та грибкових інфекцій. Діагностичне значення прокальцитоніну щодо гострого апендициту було оцінено у дорослих пацієнтів, але застосування у дітей залишається сумнівним.
Дослідники з Китаю вирішили провести огляд досліджень, метою якого було оцінити діагностичне значення прокальцитоніну для гострого і ускладненого гострого апендициту у дітей. Вчені аналізували літературу з PubMed, EMBASE, Web of Science, Кокрейнівської бази даних систематичних оглядів, Chinese National Knowledge Infrastructure (Китайська національна інфраструктура знань) та ін. Результати метааналізу опубліковані в журналі «Italian Journal of Pediatrics» в липні 2019 р.
У результаті систематичного пошуку було отримано 25 потенційно важливих статей, але остаточно в метааналіз включили 7 досліджень, що були опубліковані з 2005 по 2017 р. і проведені в 6 країнах (Індія, Греція, Франція, Іспанія, Китай і Туреччина). В кожному дослідженні брали участь від 50 до 212 учасників. Сім досліджень використовували визначення рівня прокальцитоніну в діагностиці неускладненого гострого апендициту, а в діагностиці ускладненої форми захворювання використовували результати чотирьох досліджень. В усіх дослідженнях спиралися на визначення рівня прокальцитоніну в якості діагностичного критерію.
Для визначення діагностичної цінності рівня прокальцитоніну оцінювали чутливість, специфічність, діагностичні відношення шансів, сумарний графік залежності чутливості від частоти хибнопозитивних результатів, площу під кривою і довірчі інтервали. Загальна чутливість і специфічність дослідження прокальцитоніну вказують на здатність бути потенційним предиктором виявлення гострого апендициту, але прокальцитонін недостатній як самостійний показник для виключення цього захворювання. Таким чином, вчені пропонують використання дослідження рівня прокальцитоніну, клінічних симптомів і інструментальної діагностики (УЗ-дослідження, КТ, МРТ) з метою підвищення діагностичної точності у дітей з гострим апендицитом.
Висока чутливість прокальцитоніну у пацієнтів з ускладненим гострим апендицитом
Даний метааналіз підтверджує, що визначення рівня прокальцитоніну має діагностичну цінність при встановленні діагнозу гострого апендициту у пацієнтів дитячого віку. Слід зазначити, що вища чутливість і специфічність спостерігалися у пацієнтів саме з ускладненим гострим апендицитом.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Cui W., Liu H., Ni H. et al. (2019) Diagnostic accuracy of procalcitonin for overall and complicated acute appendicitis in children: a meta-analysis. Ital. J. Pediatr., July 9, 45: 78.
Маріамі Шургая
