Застосування парацетамолу у людей похилого віку
Парацетамол — це ненаркотичний анальгетик, який є препаратом першої лінії при терапії лихоманки та больового синдрому слабкої та помірної інтенсивності різного генезу. За даними Британського національного формуляра (British National Formulary — BNF), парацетамол має такий самий анальгетичний ефект, як і ацетилсаліцилова кислота, але не володіє протизапальними властивостями та, на відміну від останнього, чинить менш подразливу дію на шлунково-кишковий тракт. Тому парацетамол є засобом вибору при веденні хворих похилого віку із супутнім больовим синдромом.
Ураження печінки у здорових людей при застосуванні стандартних доз парацетамолу виникає вкрай рідко. Однак з віком фармакокінетика парацетамолу може змінюватися. Виявлено, що зниження кліренсу парацетамолу пов’язане зі старінням і слабкістю. Крім того, люди похилого віку більш схильні до несприятливого гепатотоксичного впливу парацетамолу внаслідок наявних факторів ризику ушкодження печінки. Фактори ризику гепатотоксичної дії парацетамолу включають малу масу тіла, легеневу, ниркову та серцеву недостатність, прийом деяких лікарських засобів, що активують печінкові ферменти, гепатит і хронічне вживання алкоголю.
У статті, опублікованій у червні 2018 р., у розділі «Drug and Therapeutics Bulletin» «Британського медичного журналу» («The BMJ») розглянуто настанови щодо належного дозування парацетамолу у людей похилого віку із ризиком ушкодження печінки.
Настанови щодо правильного дозування парацетамолу
Разова пероральна доза парацетамолу для дорослого становить 500–1000 мг кожні 4–6 год, максимальна добова доза — 4 г. Частота розвитку печінкової недостатності при застосуванні терапевтичних доз парацетамолу є дуже низькою. Тому не рекомендовано застосовувати низькі дози парацетамолу у людей похилого віку без наявних ризиків розвитку гепатотоксичності препарату, адже це може призвести до поганого симптоматичного лікування болю і неправильного застосування нестероїдних протизапальних препаратів та опіоїдів.
Усі пацієнти, особливо похилого віку, повинні отримати інформацію про правильне дозування препарату, адже наявність захворювань печінки або ж передозування парацетамолу можуть призвести до гострого пошкодження нирок.
Внутрішньовенне застосування парацетамолу передбачає більш детальну інструкцію дозування (таблиця), що базується на масі тіла пацієнта.
| Маса тіла пацієнта, кг | Максимальна разова доза | Максимальна добова доза |
|---|---|---|
| >33 кг, <59 кг | 15 мг/кг | 60 мг/кг |
| >50 кг з додатковими факторами ризику гепатотоксичності препарату | 1 г | 3 г |
| >50 кг без додаткових факторів ризику гепатотоксичності препарату | 1 г | 4 г |
Рекомендовано знижувати дозу у людей з масою тіла менше 50 кг і у тих, що мають ризики гепатотоксичної дії препарату на організм.
Фактори ризику пошкодження печінки при застосуванні парацетамолу
Гепатотоксична дія парацетамолу може виникнути при застосуванні >150 мг/кг парацетамолу протягом 24 год. Порогова доза парацетамолу, що зумовлює ризик токсичної дії на печінку, становить 75 мг/кг протягом 24 год.
Ураження печінки може настати при застосуванні парацетамолу у дозі більш ніж 5 г, якщо пацієнт має наступні фактори ризику гепатотоксичності:
- тривале застосування карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують печінкові ферменти;
- регулярне вживання етанолу у великих кількостях;
- зниження рівня глутатіону, що настає при розладах харчування, кістозному фіброзі, ВІЛ-інфекції, голодуванні, кахексії.
Слабким хворим та пацієнтам з масою тіла <50 кг, у яких кліренс парацетамолу може бути значно знижений, рекомендовано застосовувати більш низькі дози та/або знизити частоту введення препарату за добу. Максимальна добова доза 60 мг/кг/добу рекомендована для людей з масою тіла 45–50 кг за схемою 500 мг 4 рази на добу або 1 г 3 рази на добу.
Люди похилого віку з масою тіла >50 кг і без тяжких хронічних захворювань не потребують коригування дози парацетамолу, адже похилий вік не є фактором ризику розвитку несприятливих подій при його вживанні.
Лікарям слід не забувати про індивідуальне консультування пацієнтів та їх опікунів щодо належного застосування парацетамолу з метою уникнення розвитку ушкоджень печінки при наявних факторах ризику гепатотоксичності. Важливо також завжди обговорювати ефективність анальгетичного ефекту препаратів, адже це впливає на якість життя хворих.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Drug and Therapeutics Bulletin (2018) What dose of paracetamol for older people? Drug. Ther. Bull., Jun. 56(6): 69–72.
Анастасія Козловська
