Програмою економічних реформ Президента України на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачена реформа медичного забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України (МОЗ) визначені стратегічні напрямки реформування медичної галузі, розроблені примірні етапи її структурної реорганізації.
У Хмельницькій області розроблено план поетапного реформування галузі охорони здоров’я, завданнями якого є:
- чітко розмежувати первинний, вторинний і третинний рівень надання медичної допомоги шляхом структурної реорганізації;
- удосконалити систему фінансування закладів охорони здоров’я, забезпечити раціональне і ефективне використання бюджетних коштів;
- впровадити в повній мірі галузеві, уніфіковані стандарти надання медичної допомоги, ефективну систему оцінки діяльності закладів охорони здоров’я, якості та своєчасності медичної допомоги;
- зміцнити матеріально-технічну базу лікувально-профілактичних закладів;
- поліпшити кадрове забезпечення закладів охорони здоров’я;
- створити умови для формування здорового способу життя.
Одне з найскладніших завдань — це проведення структурної реорганізації, а саме:
- оптимізувати ліжковий фонд стаціонарів відповідно до реальних потреб населення;
- розвинути первинну медико-санітарну допомогу на засадах загальної практики/сімейної медицини;
- провести чітке розмежування первинної та вторинної ланки медичної допомоги як інституційне, так і фінансове;
- створити мережу хоспісів, закладів для відновного лікування та медико-соціальної допомоги, частково на базі окремих районних та дільничних лікарень;
- створити госпітальні округи з відповідною мережею лікувально-профілактичних закладів різного типу;
- створити сприятливі умови для розвитку мережі лікувально-профілактичних закладів приватної форми власності.
І. Оптимізація первинної ланки
Структурна реорганізація має починатися з первинної ланки. По-перше, необхідно провести чітке розмежування первинної і вторинної ланки медичної допомоги. Тобто первинну та вторинну медичну допомогу мають надавати різні заклади, і кошти на надання первинної та вторинної допомоги мають надходити з різних джерел. Далі має бути створена розгалужена мережа лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ), переважно у вигляді амбулаторій загальної практики/сімейної медицини, що надаватимуть первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД), та запроваджені нові підходи до управління діяльністю цими ЛПЗ шляхом створення так званих центрів ПМСД, до сфери впливу яких входитимуть амбулаторії та фельдшерсько-акушерські пункти. При цьому пацієнту надається право вільного вибору лікаря первинної ланки, а останній, у свою чергу, самостійно визначає медичний маршрут пацієнта, тобто направляє його в разі необхідності до того чи іншого спеціаліста.
Центр ПМСД створюється із розрахунку 1 на 50–100 тис. населення, і здійснює, зокрема, адміністративні функції (ведення статистики, менеджмент, планування та організація постачання, роботу з кадрами, преміювання, контроль тощо).
У сільській місцевості на первинному рівні надання медичної допомоги сьогодні необхідно сформувати оптимальну, тобто відповідну реальним потребам населення, мережу дільничних лікарень, амбулаторій загальної практики/сімейної медицини, фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАП) із відповідним рівнем матеріально-технічного та кадрового забезпечення.
377 ФАПів області обслуговують менше 300 жителів, причому 203 з них менше 200 (нормативом передбачено — ФАП на 300 жителів). За численністю ФАПів (983) область займає 2-ге місце в державі.
З 2010 по 2014 р. планується реформування малопотужних ФАПів шляхом об’єднання їх з іншими ЛПЗ, створення пунктів прийому хворих медичними працівниками інших сусідніх закладів. ФАПи, які обслуговують більше 1000 населення, будуть реорганізовуватись в амбулаторії загальної практики/сімейної медицини, що дасть можливість наблизити кваліфіковану лікарську допомогу до сільського жителя.
Планується створення центрів ПМСД у кожному районному центрі, якому будуть підпорядковані амбулаторії, ФАПи та районні відділення сімейної медицини.
У містах також будуть створені центри ПМСД, у складі яких в різних районах міста функціонуватимуть амбулаторії загальної практики/сімейної медицини, що також наблизить медичну допомогу до кожного жителя.
Невиправдане сьогодні функціонування малопотужних відділень та дільничних лікарень (ДЛ) на 10–15 ліжок, які переважно надають медико-соціальну, а не медичну допомогу. В області таких станом на 31.12.2010 р. нараховувалося 15.
У Віньковецькому районі — це Зіньківська ДЛ, у Волочиському — Купільська, Соломнянська, в Дунаєвецькому — Смотрицька, Миньковецька, Дунаєвецька ДЛ, Жванецька в Кам’янець-Подільському, в Красилівському — Кременчуківська, Славутському — Ганопільська, Хмельницькому — Малиницька, Чемеровецькому — Вишнівчицька, Сокиринецька, Черчецька, Шепетівському — Михайлюцька і Хролинська, Ярмолинецькому — Солобковецька.
Вартість 1 ліжко-дня у більшості дільничних лікарень на 25–30% перевищує таку в центральних районних лікарнях. Функціонування таких лікарень недоцільне як з медичної точки зору так і з економічної: низький рівень лікувально-діагностичної бази, втрата персоналом практичних професійних навичок, необхідність утримання цілодобових постів медичних працівників, пралень, кухонь.
Такі лікарні доцільно реорганізувати в амбулаторії загальної практики/сімейної медицини, при потребі з пунктами швидкої медичної допомоги. Тобто такими закладами буде надаватись амбулаторна медична допомога. На базі стаціонарів окремих дільничних лікарень будуть створюватися хоспіси для лікування тяжких хронічних хворих або лікарні відновного та реабілітаційного лікування.
Аналогічна реорганізація планується і так званих номерних районних лікарень, які стали малопотужними і практично не виконують функції районних, у хоспіси, в лікарні відновного лікування, в дільничні лікарні або в амбулаторії.
Стаціонарна допомога, на яку витрачається близько 80% ресурсів охорони здоров’я, є найбільш витратним видом медичної допомоги, тому підвищення ефективності використання ресурсів у цьому секторі є надзвичайно важливою проблемою.
Реформаторські зусилля у сфері цілодобової стаціонарної допомоги впродовж останніх років зосереджувалися на скороченні занадто роздутого ліжкового фонду. Однак питома вага сектора стаціонарної допомоги залишається дуже великою. Загальновідомо сьогодні, що понад 50% хворих, які лікуються в наших цілодобових стаціонарах, не потребують цілодобового нагляду медичного персоналу.
Для підвищення ефективності використання ліжкового фонду стаціонарів необхідне проведення структурних перетворень у системі стаціонарної допомоги, орієнтованих на підвищення функціональності використання ліжкового фонду і формування оптимальної територіальної мережі стаціонарних закладів та поліпшення інтеграції між стаціонарами, первинною та соціальною допомогою.
Система стаціонарної допомоги традиційно сформована за ієрархічним принципом, тобто госпітальна допомога за основними спеціальностями має надаватися центральними районними та міськими лікарнями вторинного рівня, а високоспеціалізована — для хворих з особливо складними і тяжкими захворюваннями — концентруватися у стаціонарах третинного рівня, тобто обласних.
Однак на практиці, особливо в останні роки, межі вторинного і третинного рівня стаціонарної допомоги практично розмиті.
Зменшення потреб у госпіталізації і, відповідно, її рівнів є ключовим елементом стратегії з реформування стаціонарної допомоги, що забезпечується комплексом заходів. Зокрема, необхідно шляхом розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини поліпшити її своєчасність і якість. Потребують подальшого розвитку альтернативні види лікування, а саме денні й домашні стаціонари, хірургії одного дня. Шляхом організації палат для короткострокового нагляду за станом здоров’я пацієнтів для можливості прийняття рішення щодо госпіталізації в сумнівних випадках підвищити порогові рівні госпіталізації.
ІІ. Оптимізація мережі закладів вторинного рівня надання медичної допомоги (центральних районних, міських лікарень)
На першому етапі планується провести оптимізацію ліжкового фонду стаціонарів, створити міжрайонні спеціалізовані відділення (центри) хірургічного, акушерсько-гінекологічного та інших спеціалізованих профілів. Проведення такої реорганізації дасть змогу забезпечити раціональне використання ліжкового фонду, кадрового ресурсу.
На наступному етапі будуть формуватися госпітальні округи, проводитись інтеграція закладів системи МОЗ України та інших відомств.
Створення госпітальних округів передбачає об’єднання закладів декількох районів або міст і районів залежно від щільності та характеру розселення населення з урахуванням стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу стаціонарів, профілю їх діяльності та структури медичних послуг.
Згідно з пропозиціями МОЗ України, в кожному госпітальному окрузі мають бути:
- одна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування для надання цілодобової медичної допомоги хворим, які потребують високої інтенсивності лікування та догляду;
- у кожному районі — лікарня для проведення планового стаціонарного лікування;
- лікарні відновного лікування — до двох на округ;
- хоспіси — один на округ;
- лікарні для надання медико-соціальної допомоги/сестринського догляду, кількість яких визначається Обласним управлінням охорони здоров’я;
- консультативно-діагностичні центри у складі багатопрофільних лікарень або міських поліклінік або як самостійні заклади.
Управління охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації пропонує створити 12 госпітальних округів:
- Славутський;
- Шепетівський, Полонський райони;
- Ізяславський, Білогірський;
- Красилівський, Теофіпольський;
- Волочиський;
- Старокостянтинівський, Старосинявський;
- м. Хмельницький, Хмельницький район;
- Ярмолинецький, Віньковецький;
- Деражнянський, Летичівський;
- Городоцький, Чемеровецький;
- Дунаєвецький, Новоушицький;
- м. Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський район.
ІІІ. Створення системи фінансування із чітким розмежуванням видатків для первинного, вторинного і третинного рівнів надання медичної допомоги
Шляхи реалізації:
- надання статусу комунальних некомерційних підприємств лікарням та госпітальним округам (міжтериторіальним об’єднанням);
- створення відділів охорони здоров’я при районних державних адміністраціях, які здійснюватимуть закупівлю медичних послуг для потреб населення;
- забезпечення фінансування закладів, що надають ПМСД за подушним методом;
- концентрація коштів для надання вторинної спеціалізованої медичної допомоги на рівні області;
- застосування на вторинному і третинному рівні принципу «глобального бюджету»;
- впровадження стандартів і протоколів лікування із зазначенням вартості лікування;
- запровадження договірних відносин між закладами та фінансуючими установами;
- чітке розмежування надання послуг між первинним, вторинним і третинним рівнями.
ІV. Проведення інформаційної компанії щодо необхідності проведення реформ в галузі охорони здоров’я
Завдання місцевих органів самоврядування, керівників охорони здоров’я — активна суспільна пропаганда з обґрунтованими поясненнями необхідності проведення реформ в системі охорони здоров’я з метою раціонального використання бюджетних коштів, досягнення економічного ефекту та створення системи надання медичних послуг, які повною мірою будуть задовольняти населення.
За матеріалами www.kmuoz.net
