Ефективність застосування пероральних блокаторів Н1-гістамінових рецепторів при екземі
Екзема — хронічне запальне захворювання шкіри, яке характеризується розвитком поліморфного сверблячого висипу та схильністю до рецидивуючого перебігу. Терапія екземи полягає у застосуванні місцевих пом’якшувальних засобів та топічних глюкокортикостероїдів. Разом з тим на сьогодні немає єдиної думки щодо ефективності застосування системних антигістамінних препаратів, зокрема блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, при екземі.
Науковці Інституту медичної соціології, епідеміології та профілактичної медицини Регенсбурзького університету (Medical Sociology, Institute of Epidemiology and Preventive Medicine, University of Regensburg) проаналізували результати 25 рандомізованих контрольованих досліджень, направлених на визначення ефективності застосування блокаторів Н1-гістамінових рецепторів як ад’ювантної до місцевого лікування терапії екземи. Результати роботи опубліковано 22 січня 2019 р. у Кокрейнівській базі даних систематичних оглядів (Cochrane Database of Systematic Reviews).
Оцінка рандомізованих контрольованих досліджень: джерела інформації
Автори провели аналіз баз даних до травня 2018 р.: спеціалізованого реєстру Cochrane Skin Group, Кокрейнівського центрального реєстру контрольованих досліджень CENTRAL (Cochrane Central Register of Controlled Trials), інформаційних баз даних MEDLINE, Embase та ін.
У 25 рандомізованих контрольованих дослідженнях проведено визначення ефективності 17 системних антигістамінних препаратів. У зв’язку з неоднорідністю вибірки та різною тривалістю застосування учасниками системних антигістамінних препаратів (від 3 днів до 18 міс) науковці наводять результати досліджень лише трьох пероральних блокаторів Н1-гістамінових рецепторів: цетиризину, фексофенадину та лоратадину. На думку науковців, дослідження ефективності саме цих трьох препаратів найкраще підходять для статистичного аналізу.
Терапевтична ефективність застосування цетиризину при екземі
Проведено порівняння ефективності застосування цетиризину та плацебо як ад’ювантної терапії при екземі у дорослих пацієнтів. Оцінювалися такі параметри, як зміна інтенсивності свербежу та тяжкості клінічних проявів екземи за шкалою SCORAD (scoring of atopic dermatitis — шкала атопічного дерматиту), на фоні застосування препаратів.
У дослідженні взяли участь 84 дорослі учасники. Доза цетиризину становила 10 мг/добу, тривалість лікування — 4 тиж. У результаті проведеного дослідження встановлено, що ефективність цетиризину суттєво не відрізнялася від ефективності плацебо у лікуванні пацієнтів з екземою. Доказовість даного порівняння була оцінена як низька.
Терапевтична ефективність застосування фексофенадину при екземі
Застосування фексофенадину у дозі 120 мг/добу протягом одного тижня сприяло незначному зменшенню вираженості симптомів екземи (зокрема свербежу) порівняно з групою, в якій використовували плацебо. На думку авторів, результати досліджень можуть бути клінічно незначущими. Доказовість цього порівняння була оцінена як помірна.
Терапевтична ефективність застосування лоратадину при екземі
Проведено порівняння ефективності застосування лоратадину та плацебо як ад’ювантної до місцевого лікування терапії екземи у дорослих пацієнтів. У дослідженні взяли участь 28 дорослих учасників. Доза лоратадину становила 10 мг/добу, тривалість лікування — 4 тиж.
Оцінювалися такі параметри, як зміна інтенсивності свербежу та тяжкості клінічних проявів екземи за шкалою SCORAD на фоні застосування препарату. У результаті проведеного дослідження встановлено, що ефективність лоратадину суттєво не відрізнялася від ефективності плацебо у лікуванні пацієнтів з екземою. Доказовість цього порівняння була оцінена як низька.
Висновок: оральні блокатори Н1-гістамінових рецепторів неефективні у лікуванні екземи
Таким чином, на сьогодні не існує переконливих доказів щодо ефективності застосування системних антигістамінних препаратів (блокаторів Н1-гістамінових рецепторів) як ад’ювантної до місцевого лікування терапії у пацієнтів з екземою.
Менеджмент екземи базується на застосуванні місцевих пом’якшувальних засобів, спрямованих на відновлення епідермального бар’єру, та інтермітуючого курсу топічних глюкокортикостероїдів.
Нагадаємо, застосування пробіотиків може знижувати ризик розвитку екземи.
Підписуйтеся на нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Matterne U., Böhmer M.M., Weisshaar E. et al. (2019) Oral H1 antihistamines as ‘add-on’ therapy to topical treatment for eczema. Cochrane Database Syst. Rev., Jan 22; 1: CD012167.
Анастасія Козловська
