Розроблено порядок надання медичної допомоги постраждалим від домашнього насильства

Затвердження Порядку забезпечить міжсекторальний підхід до подолання і протидії домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, які від нього постраждали.

Обґрунтування розробки акта

У пояснювальній записці до документа йдеться про те, що на сьогодні Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі — Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від домашнього насильства. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим, у тому числі і медичної допомоги, та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, які вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У свою чергу згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону кривдник — це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Варто наголосити, що у ст. 1 Закону закріплено чотири види домашнього насильства:

Економічне насильство — форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

подружжя;
колишнє подружжя;
наречені;
мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
особи, які мають спільну дитину (дітей);
батьки (мати, батько) і дитина (діти);
дід (баба) та онук (онука);
прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
рідні брати і сестри;
інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (ч. 2–3 ст. 3 Закону).

Надання допомоги та захисту постраждалим особам

Відповідно до ст. 20 Закону надання допомоги та захисту постраждалим особам здійснюється за такими напрямами:

надання постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких прав зрозумілою їм мовою або через перекладача чи залучену третю особу, яка володіє мовою, зрозумілою постраждалим особам;
забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;
надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;
забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
утворення цілодобового безоплатного кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей для забезпечення невідкладного реагування на випадки домашнього насильства, надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства, визначених ст. 1 цього Закону, абонентам анонімно або з належним дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом.

Також під час надання допомоги та захисту постраждалим особам враховуються вік, стан здоров’я, стать, релігійні переконання, етнічне походження, спеціальні потреби таких осіб. Допомога постраждалим особам надається за місцем звернення.

Крім того, надання допомоги постраждалим особам не залежить від звернення таких осіб до правоохоронних органів чи суду, від їх участі у кримінальному або цивільному провадженні.

Питання, пов’язані із наданням допомоги постраждалим недієздатним особам, вирішують їхні опікуни, а якщо опікуни є кривдниками постраждалих осіб або ухиляються від захисту їхніх прав та інтересів, — органи опіки та піклування. А питання надання допомоги постраждалим дітям вирішують їхні батьки, інші законні представники дитини, а якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками дитини або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини, — органи опіки та піклування, у тому числі за зверненням родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, якщо вони не є кривдниками.

Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: запобігання домашньому насильству, ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, надання допомоги, у тому числі медичної, правового захисту постраждалих осіб, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності.

Для виконання повноважень органів, установ і закладів охорони здоров’я у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а саме проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб, надання медичної допомоги, звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, розроблено вищезазначений Порядок.

Підстава розроблення проекту наказу

Варто вказати, що проект наказу розроблено на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», п. 44 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658, п. 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267.

Про що документ?

Проектом наказу пропонується:

Затвердити Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства та надання їм медичної допомоги.
У свою чергу керівникам закладів охорони здоров’я забезпечити, за місцем звернення постраждалих осіб, проведення та документування результатів їх медичного обстеження та надання їм медичної допомоги згідно із затвердженим цим наказом Порядком.
Ректорам вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної медичної освіти передбачити у навчальних планах і освітніх програмах безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров’я модулі (години) на тему запобігання та протидії домашньому насильству.
Медичному департаменту (А.О. Гаврилюк ) в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра О.В. Лінчевського.

Що визначає документ?

Слід наголосити, що цей Порядок визначає механізм проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі (далі — постраждалі особи), та надання їм медичної допомоги з метою забезпечення міжсекторального підходу до подолання і протидії домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, які від нього постраждали.

Порядок є обов’язковим для виконання у всіх закладах охорони здоров’я, незалежно від форми власності та підпорядкування.

У цьому Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Про Національну поліцію», Основах законодавства про охорону здоров’я.

У проекті документа йдеться, що медичне обстеження та надання медичної допомоги постраждалим особам не залежить від звернення таких осіб до правоохоронних органів, суду, органів та установ, на які покладаються функції здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, від їх участі у кримінальному або цивільному провадженні. Медичне обстеження та надання медичної допомоги постраждалим особам здійснюються без дискримінації за будь-якою ознакою.

Звичаї, релігійні переконання, віросповідання, традиції не можуть розглядатися як виправдання будь-яких форм насильства, передбачених цим Порядком.

У своїй діяльності заклади охорони здоров’я при проведенні обстеження та наданні медичної допомоги постраждалим особам керуються Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Основами законодавства про охорону здоров’я, Законами України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров’ю» та іншими нормативно-правовими актами.

Обробка персональних даних про постраждалу особу здійснюється працівниками закладу охорони здоров’я з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Медичний працівник не несе відповідальності за здоров’я постраждалої особи у разі відмови її від медичних приписів або порушення режиму, встановленого медичними працівниками. Керівник закладу охорони здоров’я або визначена ним особа з числа його заступників організовує професійну тематичну підготовку медичних працівників з питань проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб та надання їм медичної допомоги.

Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб

Керівник закладу охорони здоров’я або визначена ним особа з числа його заступників відповідає за організацію проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб (далі — відповідальна особа).

Медичні працівники, під час звернення за медичною допомогою постраждалих осіб повинні зафіксувати їх скарги (звернення), зібрати анамнез, провести медичний огляд з оцінкою стану постраждалої особи та в разі потреби провести додаткове інструментально-лабораторне обстеження і заходи щодо запобігання наслідкам сексуального насильства.

Медичні працівники інформують постраждалу особу та/або її законного представника (якщо такий представник не є кривдником) про права, заходи та соціальні послуги, якими може скористатися постраждала особа, про права постраждалої особи, визначені ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у тому числі про відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством.

Заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби засобами телефонного зв’язку, електронною поштою, з подальшим письмовим підтвердженням інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та уповноважених осіб (структурний підрозділ) районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, відповідальних працівників виконавчого комітету (структурний підрозділ) виконавчих органів рад об’єднаних територіальних громад, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, які (який) проводять (проводить) роботу з прийому та реєстрації заяв і повідомлень про вчинення насильства, координації заходів реагування на факти вчинення насильства, надання допомоги і захисту постраждалим особам, а також роботу з кривдниками відповідно до Законів України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658.

Якщо постраждалою особою є дитина, заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби засобами телефонного зв’язку, електронною поштою з подальшим письмовим підтвердженням, окрім зазначених в абзаці першому цього пункту суб’єктів, також інформує службу у справах дітей про виявлення фактів насильства шляхом оформлення Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, форма якого наведена у додатку 2 із обов’язковим зазначенням у полях позиції «Зміст повідомлення:» «Постраждала або ймовірно постраждала від домашнього насильства», та заповнення Журналу обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення, форма якого наведена у додатку 3 до згаданого Порядку із обов’язковим зазначенням у колонці 8 «Примітка» «Постраждала або ймовірно постраждала від домашнього насильства».

Заклад охорони здоров’я щоквартально до 25 числа останнього місяця кварталу надає інформацію до Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій про звернення постраждалих осіб та/або їх законних представників, надання медичної допомоги постраждалим особам, направлення до інших закладів охорони здоров’я постраждалих осіб.

Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій узагальнюють надану закладами охорони здоров’я інформацію та перенаправляють її електронною поштою з подальшим письмовим підтвердженням щоквартально до 30 числа останнього місця кварталу до Медичного департаменту МОЗ України для звітування Міністерству соціальної політики України про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

У разі звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру відомості про них записуються в «Журналі обліку фактів звернення та доставлення до закладу охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів та підрозділів поліції» згідно з формою, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та МОЗ України «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції» від 6 липня 2016 р. № 612/679, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 2016 р. за № 1051/29181.

Медичний працівник закладу охорони здоров’я, який виявив у особи ушкодження, що могли виникнути внаслідок домашнього насильства та насильства за ознакою статі, документує результати їх виявлення, обстеження, надання медичної допомоги та передає їх відповідальній особі для подальшого інформування протягом доби (з часу звернення постраждалої особи) підрозділів органів і підрозділів Національної поліції та уповноважену особу, визначену відповідно до абзацу першого п. 20 або п. 23 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658.

Залежно від надання необхідної медичної допомоги дані загального медичного обстеження і результати досліджень уносяться до відповідних форм первинної облікової документації.

Надання листка непрацездатності

При необхідності надання листка непрацездатності постраждалій особі інформація про особу вноситься в форму первинної облікової документації № 036/о «Журнал реєстрації листків непрацездатності», затвердженого наказом МОЗ України № 110, та видається листок непрацездатності із закладу охорони здоров’я, з якого було виписано цю особу.

Судово-медична і судово-психіатрична експертиза

Спеціалізовані установи, які проводять судово-медичну або судово-психіатричну експертизи, забезпечують своєчасне обстеження постраждалих осіб у порядку та строки, визначені законодавством.

При проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи постраждалих осіб обов’язково враховується інформація, що міститься в медичній документації, складеній за зверненням таких осіб до закладів охорони здоров’я.

Порядок надання медичної допомоги постраждалим особам

Надання медичної допомоги постраждалим особам ґрунтується на принципах доступності, безпеки, результативності, своєчасності, економічної ефективності, недискримінації, орієнтованості на людину.

Медична допомога постраждалим особам надається у разі необхідності на всіх рівнях надання медичної допомоги, як амбулаторно, так і стаціонарно.

Медичний працівник повинен визначити вид (амбулаторної чи стаціонарної, первинної, вторинної, третинної) медичної допомоги, якої потребує постраждала особа, та у разі необхідності направити таку особу до відповідного медичного закладу.

Постраждала особа має право на вільний вибір: лікаря; методу лікування відповідно до рекомендацій лікаря; закладу охорони здоров’я.

Медична допомога постраждалій особі надається при наявності добровільної поінформованої письмової згоди постраждалої особи або її законного представника, якщо він не є кривдником (додаток 5).

Згода постраждалої особи або її законного представника на медичне втручання не потрібна у разі наявності ознак прямої загрози життю постраждалої особи, за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самої постраждалої особи або її законного представника.

У разі звернення постраждалої особи до закладу охорони здоров’я первинної медичної допомоги, коли постраждала особа не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, необхідна медична допомога надається у закладі охорони здоров’я первинної медичної допомоги.

У разі необхідності, відповідно до медичних показань постраждалої особи, яка не потребує екстреної медичної допомоги, а потребує надання планової вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, їй надається направлення для надання необхідної допомоги.

У разі виникнення невідкладного стану у постраждалої особи на прийомі у лікаря з надання первинної медичної допомоги в закладі охорони здоров’я первинної медичної допомоги, внаслідок якого вона потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, лікар з надання первинної медичної допомоги повинен викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та до її прибуття надати постраждалій особі відповідну медичну допомогу.

У разі ушкоджень (або підозри) сексуального характеру здійснюється збір скарг, анамнезу, огляд статевих органів, огляд хірурга-проктолога, проводиться необхідне обстеження (при можливості безоплатне): обстеження на ВІЛ, гепатит В, проведення тесту на вагітність або бета-фрагмент хоріонічного гонадотропіну людини, тестування на сифіліс, інфекції, які передаються статевим шляхом (хламідіоз, гонорея, трихомоніаз), аналізи на бактеріоскопічне дослідження, при необхідності проведення або переадресування для вакцинації проти правця, проти гепатиту В, згідно з наказами МОЗ України від 16 вересня 2011 р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості обігу медичних імунобіологічних препаратів» та МОЗ України від 5 серпня 1999 р. № 198 «Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця», — та фіксується у медичній документації.

У разі звернення постраждалої особи до найближчого відділення екстреної (невідкладної) допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги, медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов’язані надати екстрену медичну допомогу постраждалій особі з моменту її прибуття незалежно від того, чи супроводжує її бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи.

Надання екстреної медичної допомоги постраждалій особі у невідкладному стані на місці події, під час перевезення та у закладі охорони здоров’я здійснюється відповідно до медичних показань на основі клінічних протоколів і стандартів екстреної медичної допомоги, які затверджені МОЗ України.

Надання медичної допомоги постраждалій особі на вторинному (спеціалізованої допомоги) або третинному (високоспеціалізованої) рівні можливо як в плановому, так і в ургентному порядку.

Задокументований клінічний діагноз постраждалої особи має бути зашифрований відповідно до чинної МКХ або ІСРС .

При госпіталізації повнолітніх постраждалих осіб для отримання ними стаціонарної медичної допомоги працівник закладу охорони здоров’я під час опитування встановлює, чи є у такої особи діти та чи забезпечені вони належним доглядом і влаштуванням на період її госпіталізації, а також інформує постраждалу особу про права, заходи та соціальні послуги, якими вона може скористатися.

У разі наявності дітей, які після госпіталізації постраждалої особи залишаться без належного догляду/батьківського опікування, працівник закладу охорони здоров’я невідкладно повідомляє про це відповідальній особі закладу охорони здоров’я для подальшого інформування служби у справах дітей.

Якщо особа, яка госпіталізується, є опікуном недієздатної особи (піклувальником особи, цивільна дієздатність якої обмежена, або здійснює догляд за особою, яка потребує постійного догляду, і внаслідок госпіталізації постраждалої особи такі особи залишаються без належного догляду), працівник закладу охорони здоров’я невідкладно повідомляє про це відповідальній особі закладу охорони здоров’я для подальшого інформування уповноваженої особи, визначеної відповідно до абзацу першого п. 20 або п. 23 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658.

Медичні працівники сприяють в отриманні постраждалими особами безоплатної правової допомоги шляхом інформування працівників центрів безоплатної вторинної правової допомоги про необхідність її надання у приміщеннях закладів охорони здоров’я, якщо такі особи не можуть відвідати центр з надання безоплатної правової допомоги самостійно.

Очікувані результати

Прийняття проекту наказу дозволить забезпечити міжсекторальний підхід до подолання і протидії домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, які від нього постраждали.

Куди надавати пропозиції

Зауваження та пропозиції щодо положень проекту наказу надсилати протягом п’яти днів з дня оприлюднення (з 04.02.2019 р. — прим. ред.) на адресу: [email protected]

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, як можна зупинити насильство над дітьми та підлітками.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, zakon.rada.gov.ua