Нещодавно ми повідомляли, що МОЗ України розпочинає інформаційну кампанію «Пацієнт має право». Право на медичні профілактичні заходи є одним із основних прав пацієнтів, гарантованих законодавчо. Це означає, що держава зобов’язується створювати такі умови, щоб захистити своїх громадян від хвороб. Разом з цим слід зазначити, що, окрім прав, у громадян України є й певні обов’язки у сфері охорони здоров’я. Тож розповідаємо детально, як це працює в Україні.
Що таке профілактика і чому це не лише право, а й обов’язок кожного
Варто наголосити, що профілактика включає не тільки пропагування здорового способу життя, але й вивчення ризикованої поведінки, попередження розвитку психічних, неврологічних розладів, вакцинацію, скринінги з приводу певних захворювань, обстеження і вчасне виявлення хвороб, запобігання епідеміям, залежностям і багато іншого.
Популяризація здорового способу життя
МОЗ України змінює систему, популяризує здоровий спосіб життя та відбудовує систему, спрямовану на захист, охорону здоров’я, яка є одним із головних пріоритетів держави. Завдяки великій трансформації системи охорони здоров’я, яку зараз впроваджує команда МОЗ України, саме профілактика і рання діагностика стають ключовими в цій сфері.
Нинішній курс передбачає орієнтацію не на хвороби, а на здоров’я кожного конкретного пацієнта.
Водночас проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення – це не лише право, а й обов’язок кожного пацієнта, який закріплений Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я». У ст. 10 цього закону – «Обов’язки громадян у сфері охорони здоров’я» — зазначається:
Громадяни України зобов’язані:
- піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;
- у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення;
- вживати передбачених Законом України «Про екстрену медичну допомогу» заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги іншим особам, які знаходяться у невідкладному стані;
- виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.
Адже це – персональний захист і безпека для оточуючих.
Які профілактичні послуги можна отримати у лікаря первинної ланки
МОЗ України зазначає, що медичні профілактичні послуги кожен українець може отримати у свого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра. Зі своїм лікарем можна проконсультуватися з приводу будь-якого питання, пов’язаного зі здоров’ям. Наприклад, пацієнт може обговорити зі своїм лікарем кроки для профілактики хвороб серця, оптимальні фізичні вправи, порадитися, як позбутися куріння чи налагодити режим сну.
Лікар вчасно виявить ризики для здоров’я, допоможе відкоригувати спосіб життя, а за потреби — направить на аналізи, до вузькопрофільних спеціалістів чи призначить відповідне лікування.
Крім того, «Порядок надання первинної медичної допомоги», затверджений наказом МОЗ України від 19.03.2018 р. № 504, передбачає профілактичні огляди та аналізи для груп ризику 7 захворювань.
Щороку:
- цукровий діабет: вік 45 років і старше, всі — за наявності факторів ризику;
- ВІЛ: віком 14 років і старше;
- туберкульоз: всі — за наявності факторів ризику.
Раз на 2 роки:
- рак молочної залози: вік 50–69 років, з 40 років — за наявності факторів ризику.
Раз на 1–2 роки, залежно від наявності факторів ризику:
- гіпертонічна хвороба та інші серцево-судинні захворювання — жінки віком 50 років і старше, чоловіки віком 40 років і старше;
- колоректальний рак: жінки і чоловіки віком старше 50 років;
- рак передміхурової залози: 40-річного віку залежно від ступеня ризику.
Так само лікар первинної ланки повинен слідкувати за вакцинацією дітей і дорослих за Календарем щеплень.
Вакцинація як право на профілактику смертельно небезпечних інфекційних хвороб
Національний календар профілактичних щеплень передбачає вакцинацію дітей проти 10 захворювань: туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця, кору, гепатиту В, гемофільної інфекції, краснухи, епідемічного паротиту; дорослих — проти дифтерії та правця. Держава закуповує вакцини відповідно до Календаря і таким чином гарантує можливість українцям отримати безоплатні щеплення для профілактики цих хвороб і захистити своє життя і життя своїх дітей.
У МОЗ України запевняють, що усі вакцини за Календарем профілактичних щеплень діти та дорослі отримують безоплатно. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно до 18 років. Дорослим роблять планові щеплення проти дифтерії та правця кожні 10 років. Такі щеплення в державних закладах охорони здоров’я також проводять безоплатно. Крім того, дорослі з груп ризику (медики, освітяни, студенти, військові, учасники операції об’єднаних сил) в умовах спалаху кору можуть безоплатно вакцинуватися проти кору, паротиту і краснухи.
Стан забезпечення вакцинами
На даний час в Україні є абсолютно усі вакцини за Календарем щеплень. Переглянути список вакцин, які закуповує держава, і перевірити залишок вакцин у своєму регіоні можна у цій таблиці. Якщо у вашому медичному закладі немає вакцини, слід звернутися до керівника медзакладу для з’ясування причини. Якщо керівник не може надати необхідну інформацію, необхідно звернутися у департамент/управління охорони здоров’я вашої області.
Як пацієнт може впевнитися, що його права не порушено
- Лікар оглянув вас чи дитину перед щепленням, і ви отримали відповіді на всі питання щодо вакцинації, які вас цікавлять.
Лише після цього ви маєте підписати інформовану згоду на щеплення, засвідчивши, що отримали повну інформацію про процедуру щеплення.
Порада для пацієнта: підготуйтеся до консультації та складіть список питань, що вас турбують. Лікар розкаже про вакцину, можливі реакції організму на щеплення та порадить, як користуватися жарознижувальними препаратами, якщо в дитини підвищиться температура тіла. Дізнайтеся, у якому випадку слід звернутися до лікаря та коли потрібно робити наступне щеплення.
У разі потреби повідомте лікарю, якщо:
- вам здається, що дитина хвора;
- у дитини є алергія на ліки або їжу;
- раніше в дитини була сильна реакція на щеплення;
- у дитини є серйозні захворювання серця, легень, нирок тощо;
- у дитини були судоми;
- дитина приймає якісь ліки;
- дитина проходила курс хіміотерапії, гормональної терапії, отримувала стероїди або ліки, що пригнічують імунітет;
- з моменту останнього щеплення минуло менше ніж 4 тиж.
Якщо не довіряєте своєму лікарю, знайдіть того медичного працівника, з яким будете почуватися спокійно і впевнено.
- Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм, лише одноразовими або самоблокувальними шприцами відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».
МОЗ України звертає увагу на те, що вакцину ніколи не повинні вводити у сідницю. Якщо вакцина потрапить у жировий прошарок, імунітет може не сформуватися. Якщо зачепити голкою сідничний нерв, це може призвести до больового синдрому та інших порушень.
Будьте пильні та зауважте, що:
- дітям віком до 2–3 років укол роблять у передню поверхню стегна;
- дорослішим дітям укол роблять у плече (дельтоподібний м’яз).
Вводити вакцину можуть лише медичні працівники (лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою). Контролювати придатність вакцини можуть також і батьки — наприклад, перевірити колір термоіндикатора на флаконі вакцини (світліший колір квадрату в центрі кола на флаконі свідчить про те, що вакцина зберігалася при оптимальному температурному режимі і придатна для використання).
- Після проведення щеплення медпрацівники мають спостерігати за станом здоров’я дитини чи дорослого, які вакцинувалися, впродовж терміну, вказаного в інструкції для застосування вакцини.
Зазвичай це 30 хв.
Після щеплення не слід йти з поліклініки одразу, варто залишитися на півгодини, щоб лікар міг побачити, що у вас чи в дитини немає негайних реакцій на вакцину. Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури тіла — це нормальна реакція організму на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє й організм формує імунітет. Вони зазвичай самі минають за кілька діб. Якщо підвищена температура тіла турбує, ви можете дати жарознижувальний засіб — відповідно до порад вашого лікаря.
Коли пацієнту треба звернутися до лікаря після щеплення:
- у дитини висока температура тіла, яка важко збивається жарознижувальними препаратами;
- дитина тремтить або здригається так, наче їй холодно;
- дитина млява, дуже зблідла;
- дитина відмовляється від води та їжі, блює;
- дитина виражено занепокоєна, довго плаче.
- Медичні протипоказання до проведення щеплень визначені наказом МОЗ України «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 р. № 595 й зазначені в інструкції для застосування вакцини.
У МОЗ України наголошують, що перелік протипоказань щодо вакцинації невеликий. За світовими стандартами, він не включає легку застуду з температурою тіла до 38,5 °С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:
- гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5 °С;
- серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад на желатин, неоміцин, курячий білок тощо);
- захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися (наприклад в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при прийомі високих доз стероїдних гормонів; при застосуванні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).
Протипоказанням до введення живих вакцин може бути період вагітності. Наприклад, вакциною КПК не щеплять вагітних, адже вона містить живі віруси.
У разі виникнення тимчасових протипоказань до вакцинації щеплення проводиться одразу, як вони зникнуть. Пропущені за Календарем щеплення слід надолужити якомога швидше.
- Відмовляючись від вакцинації, пацієнти повинні усвідомлювати смертельні ризики, які створюють для себе, своїх дітей, оточуючих.
Саме тому факт відмови від щеплень обов’язково з позначкою про те, що медичним працівником надані роз’яснення про наслідки такої відмови, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх – батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.
Вакцини захищають від надзвичайно небезпечних хвороб, які можуть призвести до ускладнень або смерті. Наприклад, з 1000 осіб, які заразилися кором, 1 помирає, 1 отримує ускладнення — енцефаліт, а 50 — інші тяжкі ускладнення, від яких страждають усе життя. Водночас випадки складних реакцій на вакцину трапляються з меншою імовірністю, ніж 1 раз на мільйон.
Центри громадського здоров’я уже цього року працюватимуть в кожному регіоні країни
В Україні працює Центр громадського здоров’я МОЗ України, який відповідає за збереження і зміцнення здоров’я українців, зокрема профілактику захворюваності, боротьбу з епідеміями, епідеміологічний нагляд, біологічну безпеку, стратегічне управління у сфері громадського здоров’я. Цього року завдяки високим стандартам роботи центру, відзначених ВООЗ, Україна долучилася до Глобальної системи епіднагляду та реагування на грип. Вперше розроблено національний план боротьби з неінфекційними захворюваннями, запущено 3-річне планування у закупівлі вакцин, що дозволить забезпечити постійну наявність вакцин у всіх регіонах, повністю забезпечено необхідним лікуванням пацієнтів з туберкульозом і ВІЛ, затверджено стандарт освіти у сфері громадського здоров’я.
Цього року Центр громадського здоров’я має сформувати мережу — центри працюватимуть в кожному регіоні країни та допомагатимуть державним підрозділам охорони здоров’я на місцевому рівні.
Аналіз законодавства, де визначені права й обов’язки пацієнтів
Право на медичні профілактичні заходи закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, у ст. 1 якої йдеться, що «кожна людина має право на належне медичне обслуговування, спрямоване на попередження захворювання».
Конституція України
Відповідні права прописані й у Конституції України.
Ст. 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Ст. 49, ч. 1, 2, а саме: охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.
Основи законодавства України про охорону здоров’я
У Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» це право передбачено цілим рядом статей, зокрема:
>Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає:
- життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров’я людини;
- безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
- санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;
- безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
- кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я;
- достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
- участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров’я;
- участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;
- можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я;
- правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;
- відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди;
- оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я;
- можливість проведення незалежної медичної експертизи відповідного типу у разі незгоди громадянина з висновком державної медичної експертизи, застосування до нього запобіжного заходу як до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, примусових заходів медичного характеру, примусового лікування, примусової госпіталізації та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я порушуються права громадянина України на охорону здоров’я;
- право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду;
- інформування про доступні медичні послуги із застосуванням телемедицини.
Законами України можуть бути визначені й інші права громадян у сфері охорони здоров’я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров’я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
- ст. 31 «Обов’язкові медичні огляди».
З метою охорони здоров’я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних , працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.
Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров’я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду.
Перелік категорій населення, які повинні проходити обов’язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.
- ст. 32 «Сприяння здоровому способу життя населення».
Держава сприяє утвердженню здорового способу життя населення шляхом поширення наукових знань з питань охорони здоров’я, організації медичного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заходів, спрямованих на підвищення гігієнічної культури населення, створення необхідних умов, в тому числі медичного контролю, для заняття фізкультурою, спортом і туризмом, розвиток мережі лікувально-фізкультурних закладів, профілакторіїв, баз відпочинку та інших оздоровчих закладів, на боротьбу зі шкідливими для здоров’я людини звичками, встановлення системи соціально-економічного стимулювання осіб, які ведуть здоровий спосіб життя.
В Україні проводиться державна політика обмеження куріння та вживання алкогольних напоїв. Реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв та інших товарів, шкідливих для здоров’я людини, здійснюється відповідно до Закону України «Про рекламу».
З метою запобігання нанесенню шкоди здоров’ю населення застосування гіпнозу, навіювання, інших методів психологічного і психотерапевтичного впливу дозволяється лише у місцях та в порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
- ст. 35 «Первинна медична допомога».
Первинна медична допомога — це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Надання первинної медичної допомоги забезпечують заклади охорони здоров’я та фізичні особи — підприємці, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.
Первинну медичну допомогу надають лікарі загальної практики — сімейні лікарі, лікарі інших спеціальностей, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, та інші медичні працівники, які працюють під їх керівництвом.
Пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Первинна медична допомога надається безоплатно в закладах охорони здоров’я та фізичними особами — підприємцями, які одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення.
Первинна медична допомога може надаватися в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
- ст. 42 «Загальні умови медичного втручання».
Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров’ю пацієнта.
Медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров’я пацієнта іншими методами неможливе.
Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним науково обґрунтованим вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.
- ст. 43 «Згода на медичне втручання».
Згода інформованого відповідно до ст. 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.
- ст. 53 « Спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань».
З метою охорони здоров’я населення органи і заклади охорони здоров’я зобов’язані здійснювати спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань.
Порядок здійснення госпіталізації та лікування таких хворих, у тому числі й у примусовому порядку, встановлюється законодавчими актами України.
- ст. 78 «Професійні обов’язки медичних і фармацевтичних працівників».
Медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані:
а) сприяти охороні та зміцненню здоров’я людей, запобіганню й лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
Цивільний кодекс України
У ст. 283 «Право на охорону здоров’я» Цивільного кодексу України йдеться, що фізична особа має право на охорону її здоров’я.
Охорона здоров’я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.
У ст. 86 «Право на таємницю про стан здоров’я» зазначено: «Фізична особа може бути зобов’язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством».
Що робити пацієнту, якщо його права порушують:
- зверніть увагу медичного працівника, що ваші права гарантовані законами України і Конституцією;
- якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться до головного лікаря із письмовою заявою/скаргою і попросіть її зареєструвати (в такому разі вам зобов’язані надати відповідь);
- якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області із письмовою заявою/скаргою і попросіть вхідний номер (це допоможе дізнаватися хід розгляду вашого питання);
- якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади;
- якщо не вдалося владнати ситуацію, зверніться на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, zakon.rada.gov.ua
