Затверджено порядок домедичної допомоги при передозуванні опіоїдами | Український Медичний Часопис

У цьому документі термін «передозування опіоїдами» означає погіршення фізичного та психічного здоров’я, що становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини і виникає внаслідок використання опіоїдів.

У наказі йдеться, що необхідна допомога постраждалим може надаватися членами їх сімей, соціальними працівниками, особами, які стали свідками передозування опіоїдами або його наслідків, іншими особами.

Дії, які необхідно виконати під час надання домедичної допомоги постраждалим:

1) переконатися у відсутності небезпеки для себе, оточення та постраждалого;

2) провести огляд постраждалого, визначити, притомний чи непритомний;

3) викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

4) за потреби, зафіксувати постраждалого у стабільному положенні;

5) якщо постраждалий непритомний, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів; за наявності блювання, судом або порушеного дихання повернути постраждалого на бік та за потреби очистити дихальні шляхи від блювотних мас або сторонніх тіл;

6) перевірити наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати» (наявність дихання визначати протягом 10 с). Якщо виникли сумніви щодо наявності дихання, вважати, що його немає, та розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) установити, чи є постраждалий особою з підвищеним ризиком передозування опіоїдами.

Перелік осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами

Особами з підвищеним ризиком передозування опіоїдами є:

особи, які залежні від опіоїдів, зокрема ті, що мають досвід передозування та/або знижену толерантність (після детоксикації, звільнення від ув’язнення, припинення лікування);

особи, які застосовують опіоїди за призначенням, зокрема у підвищених дозах;

особи, які застосовують опіоїди в комбінації зі снодійними та седативними речовинами;

особи, які застосовують опіоїди та мають інші тяжкі захворювання (вірус імунодефіциту людини, захворювання печінки або легень, депресія);

особи, які вживають наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, особливо при першому їх використанні;

особи, які спільно проживають з особами, залежними від опіоїдів;

8) за можливості уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

9) установити, чи є в особи ознаки, які вказують на передозування опіоїдами.

Ознаки передозування опіоїдами

Ознаками, які свідчать про передозування опіоїдами, є:

ускладнене/пригнічене дихання (дихання менш як 10–12 вдихів за хвилину) або зупинка дихання;

ослаблення або зникнення пульсу;

зниження рівня або втрата свідомості;

суттєве звуження очної зіниці (діаметр менш ніж 2 мм);

бліді шкірні покриви, ціаноз губ та кінчиків пальців;

10) у разі виявлення зазначених вище ознак в осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами застосовується антидот (налоксон).

Особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу відповідно до статті 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», можуть застосовувати антидот (налоксон) за умови, якщо вони пройшли відповідне навчання, а також якщо антидот (налоксон) входить до складу аптечки.

Як вводити налоксон

Особи, які надають постраждалим необхідну допомогу, можуть вводити антидот (налоксон) у дозі від 0,4 до 2 мг внутрішньом’язово при використанні ін’єкційної форми або 2 мг в носову порожнину при використанні інтраназальної форми (розпилювання 1 мл антидоту (налоксону) у дозі 1 мг/мл у кожну ніздрю). Оптимальним методом введення антидоту (налоксону) особами, які не є медичними працівниками, є інтраназальне введення (у порожнину носа без порушення цілісності шкірних покривів) для розпилення на слизову оболонку. У разі використання розчину для ін’єкцій внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у зовнішню поверхню плеча або стегна;

11) після введення антидоту (налоксону) продовжувати проводити серцево-легеневу реанімацію до відновлення самостійного дихання або прибуття медичних працівників;

12) якщо дихання та свідомість не відновилися протягом 3–5 хв, повторно ввести антидот (налоксон);

13) забезпечити постійне спостереження за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

Що таке домедична допомога

Відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу», домедична допомога — це невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи.

Хто зобов’язаний надавати домедичну допомогу

Відповідно до статті 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є:

рятувальники аварійно-рятувальних служб;

працівники державної пожежної охорони;

поліцейські;

фармацевтичні працівники;

провідники пасажирських вагонів;

бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги.

Читайте також: «Надання першої допомоги без страху подальшого покарання».

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, rada.gov.ua