Саморегулювання господарської та професійної діяльності в Україні — ще один крок до лікарського самоврядування | Український Медичний Часопис

На публічне обговорення винесено Проект Закону України «Про саморегулівні організації» (далі — проект Закону), який розроблено Міністерством економічного розвитку і торгівлі спільно з експертами ФАО/ЄБРР та Офісу ефективного регулювання і розміщено на офіційному сайті Міністерства 28.12.2018 р. Документ розроблено відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 Плану заходів з реалізації Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 р. № 598-р), яким Міністерству економічного розвитку і торгівлі встановлено завдання щодо розроблення і внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту Закону щодо саморегулювання в Україні.

Мета

Впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду належної нормативної основи для розвитку саморегулювання господарської та професійної діяльності в Україні шляхом надання можливості суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання такої діяльності через об’єднання у саморегулівні організації, а також створення законодавчих підстав для делегування саморегулівним організаціям окремих повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування з регулювання господарської та професійної діяльності або ж покладання на них таких повноважень (функцій).

Обґрунтування розробки акта

У пояснювальній записці до документа йдеться про те, що в Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 308-р) державна політика дерегуляції, спрямована на зменшення державного регуляторного навантаження на господарську та професійну діяльність, нерозривно пов’язана із потребою у створенні системної і цілісної правової основи саморегулювання такої діяльності. Разом з тим на сьогодні у законодавстві відсутні єдині підходи до здійснення саморегулювання відповідними суб’єктами. Відсутній у законодавстві і комплексний підхід до порядку створення та діяльності саморегулівних організацій, їх утворення та діяльність передбачені виключно законами, що регулюють окремі сфери господарської або професійної діяльності.

Результати аналізу спеціального законодавства свідчать про закріплення можливості саморегулювання у 15 сферах. Такими сферами є оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність, діяльність на оптових ринках сільськогосподарської продукції, сільськогосподарська дорадча діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів, діяльність арбітражних керуючих, адміністрування недержавних пенсійних фондів, діяльність кредитних спілок, страхова діяльність, організація формування та обігу кредитних історій, туризм, діяльність організацій/об’єднань роботодавців, енергетична ефективність. Водночас у чотирьох сферах відсутнє належне нормативне врегулювання порядку створення та діяльності саморегулівних організацій.

Офіційно визнано в Україні лише 24 саморегулівні організації, що провадять діяльність у шести сферах, зокрема вісім саморегулівних організацій з оціночної діяльності, в тому числі з оцінки земель, дві — із землеустрою, п’ять — з діяльності арбітражних керуючих, чотири — з архітектурної діяльності, п’ять — з професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Водночас в окремих сферах господарської та професійної діяльності існують організації, що за сукупністю виконуваних ними функцій та за властивими їм ознаками можуть бути віднесені до саморегулівних, але законодавством не передбачено можливості саморегулювання у відповідних сферах, зокрема, це охоронна діяльність, рекламна діяльність, діяльність у сферах медицини та освіти.

Необхідність подальшого розвитку саморегулювання у певних сферах також констатується низкою інших актів, зокрема:

у інформаційні сфері — Доктриною інформаційної безпеки України, затвердженою Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»;
у сфері туризму та курортів — Стратегією розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168;
у аграрній сфері — у Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2021 року, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437.

Отже, саморегулювання можливе не лише в тих сферах, щодо яких законодавством передбачено обов’язковість/можливість утворення саморегулівних організацій, а й інших сферах господарської та професійної діяльності, що, з одного боку, може бути зумовлено попитом на таку форму регулювання у самих суб’єктів господарювання, з іншого — спроможністю саморегулівних організацій більш ефективно забезпечити здійснення функції з регулювання у відповідних сферах.

Результати аналізу нормативної основи саморегулювання та особливостей діяльності існуючих саморегулівних організацій свідчать про наявність таких проблем:

відсутність належного врегулювання на законодавчому рівні питань саморегулювання господарської та професійної діяльності;
відмінність підходів до процедур здійснення саморегулювання у різних сферах, зокрема відсутність системного підходу до інституту саморегулювання на законодавчому рівні;
неврегулювання на законодавчому рівні питання щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій;
фактичне утворення саморегулівних організацій у тих сферах діяльності, в яких законодавством допускається їх утворення, лише у третині випадків, при цьому серед існуючих на сьогодні саморегулівних організацій тільки частина виконує свої функції;
здійснення саморегулівними організаціями повноважень з урахуванням виду діяльності, обсяг та зміст яких призводить до викривлення самої сутності саморегулювання;
наявність в Україні організацій, які мають ключові ознаки саморегулівної організації, але законодавством не передбачено можливості їх функціонування у такому статусі;
відсутність належної законодавчої основи для здійснення контролю за виконанням саморегулівними організаціями делегованих їм державними органами функцій з регулювання господарської діяльності.

Враховуючи, що зазначені проблеми потребують системного та комплексного розв’язання, схваленою Урядом Концепцією реформування інституту саморегулювання в Україні та затвердженим планом заходів з її реалізації передбачено створення єдиної комплексної законодавчої та організаційної основи саморегулювання.

На що спрямований проект Закону

Запропонований проект Закону визначає загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, правові та організаційні засади утворення та діяльності саморегулівних організацій.

Для цілей законопроекту саморегулювання господарської або професійної діяльності визначається як самостійне регулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі) або певного виду (видів), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку, що здійснюється (може здійснюватися) суб’єктами такої діяльності через саморегулівні організації у певних формах, а саме шляхом:

регулювання відповідної господарської або професійної діяльності відповідно до затверджених саморегулівною організацією правил;
виконання саморегулівною організацією делегованих у встановленому порядку повноважень (функцій) центральних органів виконавчої влади, постійно діючих незалежних колегіальних органів, органів місцевого самоврядування щодо державного регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської чи професійної діяльності;
виконання саморегулівною організацією покладених на неї законом повноважень (функцій) зі здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської чи професійної діяльності.

Виходячи із встановлених проектом Закону форм саморегулювання, передбачено, що саморегулівні організації утворюються та діють на засадах добровільного або обов’язкового членства. При цьому за загальним правилом саморегулівні організації утворюються на засадах добровільного членства.

Обов’язковість членства усіх суб’єктів господарської чи професійної діяльності в одній саморегулівній організації або обов’язковість членства таких суб’єктів господарської чи професійної діяльності у принаймні одній саморегулівній організації може бути встановлено виключно спеціальним законом у разі покладання на таку саморегулівну організацію законом повноважень (функцій) зі здійснення регулювання, моніторингу або контролю відповідної господарської чи професійної діяльності та/або у разі, якщо законом передбачена можливість делегування таким організаціям відповідних повноважень (функцій).

Законопроектом визначаються принципи утворення та діяльності саморегулівних організацій, їх мета (цілі) та завдання, вимоги до установчих документів (статуту та правил), права та обов’язки членів саморегулівної організації, система органів управління, основні засади діяльності саморегулівних організацій, у тому числі їх взаємодія з державою, порядок здійснення контролю саморегулівною організацією за виконанням та дотриманням її членами правил саморегулівної організації, врегульовано питання конфлікту інтересу.

Законопроект передбачає рамкові законодавчі положення щодо можливості делегування саморегулівним організаціям повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Подальший розвиток саморегулювання в частині делегування відбуватиметься поетапно шляхом внесення відповідних змін у спеціальне (галузеве) законодавство, адже можливість делегування тих чи інших повноважень (функції) має бути передбачено законом.

Запропоновані законопроектом обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій передбачають, що:

саморегулівні організації не можуть утворюватися та діяти у сферах національної безпеки та оборони, забезпечення правопорядку;
утворення та діяльність саморегулівних організацій не можуть бути спрямовані на порушення економічної конкуренції (встановлено, що типові вимоги до статуту та правил саморегулівної організації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу на узгоджені дії суб’єктів господарювання затверджуються Антимонопольним комітетом України).

Інші обмеження щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій можуть бути встановлені виключно законом, в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод людини.

З огляду на спеціальний суб’єктний склад (об’єднує суб’єктів господарської або професійної діяльності), мету (цілі) та завдання, що полягають, зокрема, у регулюванні господарської чи професійної діяльності відповідно до затверджених саморегулівною організацією правил, наявності системи контролю за виконанням таких правил, можливості виконання делегованих або покладених повноважень, законопроект виокремлює саморегулівні організації як окремий вид об’єднання.

Встановлюється, що саморегулівна організація за організаційно-правовою формою утворюється як організація господарського саморегулювання або організація професійного самоврядування, де:

організація господарського саморегулювання — це саморегулівна організація суб’єктів господарювання, яка об’єднує юридичних осіб приватного права та/або фізичних осіб — підприємців за належністю до господарської діяльності у певній сфері (галузі) чи певного виду (видів) або на певному ринку;
організація професійного самоврядування — це саморегулівна організація суб’єктів професійної діяльності, яка об’єднує фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, за належністю до регульованої законом професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку.

Водночас законопроект враховує той факт, що розпорошеність чинного законодавства призвела до об’єднання суб’єктів господарської та професійної діяльності в різні наявні організаційно-правові форми, та передбачає забезпечення як для діючих саморегулівних організацій, так і для інших непідприємницьких товариств, які мають ознаки саморегулівних організацій (йдеться, насамперед, про громадські об’єднання та господарські об’єднання, членами яких є суб’єкти господарської або професійної діяльності), сприятливий перехід до нового законодавства.

Так, Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту, зокрема, встановлюється, що:

зареєстровані на момент набрання чинності цим Законом господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації, які об’єднують суб’єктів господарської або професійної діяльності у певній сфері та мають намір провадити свою діяльність як саморегулівні організації, набувають статусу саморегулівної організації без зміни організаційно-правової форми у разі приведення їх статуту у відповідність із вимогами цього Закону, створення органів управління, передбачених цим Законом, та прийняття правил саморегулівної організації (за бажанням вони можуть також реорганізуватися у саморегулівну організацію шляхом перетворення);
реєстраційні дії, пов’язані з набуттям статусу саморегулівної організації, перетворенням на саморегулівну організацію, здійснюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» без справляння плати;
без справляння плати за реєстраційні дії протягом п’яти років із дня набрання цим Законом чинності реєструються також зміни до статуту зареєстрованих на момент чинності цього Закону саморегулівних організацій, якщо такі зміни пов’язані з набранням чинності цим Законом.

Передбачається, що після набуття статусу саморегулівної організації ці господарські об’єднання, громадські спілки, громадські організації провадять свою діяльність та припиняють її відповідно до цього Закону.

Прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту вносяться зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» та Закону України «Про третейські суди», пов’язані із прийняттям проекту Закону, що пропонується.

Встановлюючи загальне правове регулювання, законопроектом означено його сферу дії, зокрема передбачено, що його дія:

поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням діяльності саморегулівних організацій, які утворюються на засадах добровільного членства; особливості регулювання суспільних відносин щодо утворення, діяльності та припинення діяльності саморегулівних організацій, утворених на засадах добровільного членства, для саморегулювання господарської діяльності у певній сфері (галузі) або за певним видом (видами), або на певному ринку чи професійної діяльності певного виду (видів) або на певному ринку можуть визначатися іншими законами;
поширюється на суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю та припиненням діяльності саморегулівних організацій, які утворюються на засадах обов’язкового членства, якщо інше не встановлено законом, що передбачає їх утворення;
не поширюється на суспільні відносини у сферах суддівського самоврядування, прокурорського самоврядування, адвокатури та адвокатської діяльності, нотаріату, утворення, діяльності та припинення діяльності торгово-промислових палат; утворення, діяльності та припинення діяльності господарських об’єднань; утворення, діяльності та припинення діяльності громадських об’єднань, професійних спілок, організацій роботодавців, творчих спілок, інших непідприємницьких товариств, які не є саморегулівними організаціями.

Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено набрання чинності запропонованого Закону України «Про саморегулівні організації», у разі його прийняття, через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 8 розділу законопроекту (щодо доручень Кабінету Міністрів України), який набиратиме чинності з дня, наступного за днем опублікування відповідного Закону.

Очікувані результати

Впровадження проекту Закону спрямоване на створення дієвих інструментів для організації взаємодії між суб’єктами господарської та/або професійної діяльності у певній сфері на засадах саморегулювання; поліпшення якості товарів (робіт, послуг) на ринках, де буде впроваджено саморегулювання, підвищення відповідальності виробників таких товарів (робіт, послуг) перед споживачем.

Проект Закону також встановлює рамкову основу для делегування саморегулівним організаціям окремих повноважень (функцій) органів державної влади та органів місцевого самоврядування з регулювання господарської та професійної діяльності або покладання на них таких функцій, що у свою чергу є кроком в напрямі зменшення адміністративного тиску на бізнес.

Саморегулювання господарської та професійної діяльності здатне забезпечити одержання конкурентних переваг на вітчизняному та міжнародному ринку для суб’єктів господарської та професійної діяльності; покращити інвестиційну привабливість, діловий клімат та конкурентоспроможність держави; стимулювати соціально-економічний розвиток в Україні; сприяти вступу українських виробників товарів (робіт, послуг) до міжнародних саморегулівних організацій.

Також слід наголосити, що сьогодні у Верховній Раді зареєстровано такі законопроекти щодо лікарського самоврядування:

Читайте також «Лікарське самоврядування в Україні: час консолідації».

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами www.me.gov.ua, zakon.rada.gov.ua