Надання першої допомоги без страху подальшого покарання | Український Медичний Часопис

Як йдеться у пояснювальній записці до проекту документа, клітини мозку людини можуть прожити без кисню усього декілька хвилин. В умовах міста навіть найшвидшій бригаді реаніматорів потрібно 10–15 хв, аби дістатися до місця події. Проте якщо протягом цього часу хтось буде наповнювати легені постраждалого повітрям та ритмічно стискати грудну клітку, шанси людини дожити до прибуття реаніматорів суттєво зростають.

Станом на сьогодні в Україні перша допомога до прибуття бригади невідкладного реагування практично не надається, тим самим зводячи нанівець в багатьох випадках шанси постраждалого на виживання.

Як свідчить практика, окрім відсутності медичної освіти та базових знань із рятування людей, другою за рахунком причиною, чому люди не намагаються врятувати інше життя, є страх юридичних наслідків та майбутньої відповідальності в разі негативних результатів докладених зусиль.

Після подій 2013–2014 рр. в Україні значно зросло число осіб, які пройшли курси із надання першої допомоги та володіють навичками серцево-легеневої реанімації. Але навіть маючи відповідні знання, чимало з них зупиняться перед обличчям екстреної ситуації, побоюючись можливої кримінальної відповідальності, адже свідомість людини у першу чергу в будь-якій ситуації спрямована на власну безпеку.

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує звільняти від відповідальності осіб, які надають допомогу постраждалому, аби стимулювати та збільшити мотивацію до початку та проведення невідкладних заходів.

У більшості штатів США, Канаді та Австралії діє законодавча база, що регулює право на надання першої допомоги та правовий стан особи, яка таку допомогу надає. Головна умова закону — постраждалий не може подати позов за неправильно надану першу допомогу, якщо вона надавалася сумлінно, з найкращих міркувань та без очікування можливої компенсації.

Законодавство Австрії, Німеччини та Швейцарії також містить схожі норми, які звільняють від відповідальності дії особи, спрямовані на усунення крайньої небезпеки, яка загрожує життю людини.

З метою стимулювання осіб, що можуть брати участь у невідкладних заходах, Україна також потребує створення законодавчої бази, здатної захистити людину, що надає допомогу, від можливого покарання.

Мета розробки документа

Створення законодавчої бази, яка буде стимулювати пересічних громадян надавати першу допомогу в екстрених ситуаціях, що загрожують життю іншої людини, тим самим збільшуючи її шанси на виживання.

Які зміни вносяться?

Законопроектом пропонується внести зміни до таких законодавчих актів:

Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25–26, ст. 131 із наступними змінами) доповнити статтею 491 такого змісту:

− «Стаття 49-1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з наданням першої допомоги.

Особа, яка при наданні першої допомоги людині у невідкладному стані спричинила їй середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть, звільняється від кримінальної відповідальності за таке діяння, якщо його вчинення не охоплювалося умислом або злочинною самовпевненістю такої особи».

У цій статті під особами, які надають першу допомогу, слід розуміти всіх осіб, і тих, які володіють навичками надання першої допомоги згідно із затвердженими в установленому порядку стандартами та надають таку допомогу у передбачених законом випадках, та таких осіб, які не володіють спеціальними навичками та не проходили спеціальне навчання з надання першої допомоги.

Діяннями, що спричинили середнє, тяжке тілесне ушкодження або смерть людини відповідно до цієї статті, вважаються злочини, передбачені статтями 115, 119, 121, 122 та 128 цього кодексу.

Внести до Кодексу цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 34–35, ст. 458 із наступними змінами) такі зміни:

у підпункті 3 пункту 2 статті 21 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;
у підпункті 3 пункту 5 статті 27 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;
у підпункті 9 пункту 1 статті 36 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;
у підпункті 2 пункту 2 статті 39 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;
у пункті 4 статті 110:

− у підпункті 2 слово «домедичної» замінити словом «першої»;
− у підпункті 4 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги»;
− у підпункті 5 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

Внести до Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 4, ст. 19 із наступними змінами) такі зміни:

у частині першій статті 3:

− виключити термін «домедична допомога»;
− доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту: «перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти»;
− доповнити статтею 251 такого змісту:
− «Стаття 251. Надання першої допомоги.

З метою запобігання смертності та настання інвалідності людей внаслідок невідкладного стану держава сприяє створенню можливостей для надання населенню першої допомоги.

Особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, є особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники аварійно-рятувальних служб і формувань будь-якої форми власності та підпорядкування, поліцейські, військовослужбовці Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами згідно із затвердженим ними переліком, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, стюарди, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками з надання першої допомоги.

За особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, зберігаються місце роботи, займана посада і середня заробітна плата протягом всього періоду проходження ними підготовки та/або підвищення кваліфікації з надання першої допомоги.

Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів забезпечують осіб, на яких покладено обов’язок з надання першої допомоги, аптечкою першої допомоги на робочому місці відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Вимоги до аптечки першої допомоги поліцейських, військовослужбовців Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, до аптечки першої допомоги бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги для осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати таку допомогу, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, встановлюються Кабінетом Міністрів України, бортпровідників — центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Особа, яка відповідно до своїх службових обов’язків надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за винятком випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну — лише за наявності її умислу.

Особи, які володіють навичками надання першої допомоги відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів, мають право за можливості надавати таку допомогу відповідно до рівня знань і практичних навичок, добровільно та без очікування винагороди до надання медичної допомоги або доставлення особи до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Перша допомога надається за усною згодою повнолітньої дієздатної особи, а щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) або визнаної в установленому законом порядку недієздатною — за усною згодою її законного представника, за винятком випадків наявності ознак прямої загрози життю особи за умови неможливості отримання з об’єктивних причин такої згоди від самої особи чи її законного представника.

Особа, яка виявила людину у невідкладному стані, зобов’язана, за винятком випадків наявності небезпеки для власного життя та здоров’я, залишатися на місці події до прибуття медичних працівників або до організації перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я, в якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Порядок організації навчання населення наданню першої допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Особа, яка надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої базової допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за винятком випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну — лише за наявності її умислу.

Набуття теоретичних знань і практичних навичок надання першої допомоги включається до стандартів середньої, професійно-технічної та вищої освіти в порядку, визначеному законодавством.».

Внести до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 30, ст. 340 із наступними змінами) такі зміни:

у пункті 1 статті 1 замінити термін «домедична допомога» на термін «перша допомога» і викласти в такій редакції:

− «4) перша допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які не мають медичної освіти, а також особами, які за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи»;

у абзаці другому пункті 3 статті 3 слова «яка зобов’язана надавати домедичну допомогу» замінити на слова «яка може або зобов’язана надавати першу допомогу»;
статтю 12 викласти в такій редакції:

− «Стаття 12. Організація надання першої допомоги.

Організація надання першої допомоги здійснюється відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я.»;

− у підпункті 1 статті 15 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

Внести до Закону України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 31, ст. 338 із наступними змінами) такі зміни:

у абзаці шостому частини п’ятої статті 14:

− доповнити після слів «у випадках, визначених» словами «Основами законодавства України про охорону здоров’я»;
− слова «домедичну допомогу» замінити словами «першу допомогу»;

у статті 48:

− назву статті викласти у такій редакції: «Підготовка з надання першої допомоги водіїв, поліцейських і посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України»;
− частину першу доповнити після слів «Водії транспортних засобів» словами «за посадою»;
− у частині другій слова «медичних аптечок» замінити словами «аптечок надання першої допомоги»;
− у частині третій слова «домедичної і медичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

У Законі України «Про автомобільний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 22, ст. 105 із наступними змінами) у абзаці шостому частини першої статті 34 слова «домедичної допомоги» замінити словами «першої допомоги».

Внести до Закону України «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради, 2015, № 40–41, ст. 379 із наступними змінами) такі зміни:

− у підпункті 4 пункту 1 статті 18 слова «домедичну і медичну, допомогу особам» замінити словами «першу допомогу особам»;
− у підпункті 14 пункту 1 статті 23 слова «домедичної і медичної, допомогу особам» замінити словами «першу допомогу особам».

Очікувані результати

У результаті прийняття цього закону громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що знаходяться на території України, в разі необхідності екстреної медичної допомоги отримують реальний шанс на виживання завдяки додатковій законодавчій мотивації пересічних громадян, які зможуть надати першу допомогу без страху подальшого покарання.

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами zakon.rada.gov.ua