У відповідь на агресію Росії Верховна Рада України 26 листопада 2018 р. прийняла Закон № 2630-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (Указ від 26.11.2018 р. № 393). За прийняття цього закону проголосувало 276 народних депутатів. Воєнний стан триватиме 30 днів — з 28 листопада по 28 грудня 2018 р.
Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» покладає обов’язок на Державну службу України з надзвичайних ситуацій невідкладно разом з обласними державними адміністраціями, іншими державними органами, установами, підприємствами, організаціями всіх форм власності привести у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період із введенням ступеня «ПОВНА ГОТОВНІСТЬ» визначені об’єкти єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних і територіальних підсистем.
Ще одним регуляторним актом в умовах воєнного стану є Закон України від 26.05.2018 р. № 2396-VIII «Про правовий режим воєнного стану», який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Правове регулювання діяльності медичних закладів
Правове регулювання надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану здійснюється відповідно до спільного наказу Міністерства оборони (Міноборони) України та Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 02.11.2018 р. № 49/180 «Про визначення механізму надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного» (далі — спільний наказ).
Так, заклади охорони здоров’я та державні установи Національної академії медичних наук (НАМН) України, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, керуються у своїй діяльності Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами України з питань охорони здоров’я, у тому числі Інструкцією щодо механізму організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям у закладах охорони здоров’я, що залучаються для надання такої допомоги, затвердженої спільним наказом.
Надання медичної допомоги військовослужбовцям
Основними завданнями закладів охорони здоров’я та державних установ НАМН України, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, є:
- прийом, реєстрація та облік щодо кількості поранених (хворих) військовослужбовців;
- надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги і лікування поранених (хворих) військовослужбовців;
- проведення медичної та фізичної реабілітації поранених (хворих).
Заклади охорони здоров’я та державні установи НАМН України, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, відповідно до покладених на них завдань, що визначені пунктом 4 цієї Інструкції, за повідомленням Міноборони України:
- готують резерв профільних ліжок для прийому поранених (хворих) військовослужбовців;
- створюють запаси лікарських засобів, виробів медичного призначення, донорської крові та її препаратів;
- забезпечують можливість одночасного прийому не менше 10–15 осіб поранених (хворих) військовослужбовців;
- надають медичну допомогу та здійснюють лікування поранених (хворих) військовослужбовців відповідно до медичних стандартів, що впроваджуються згідно з «Методикою розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини», затвердженою наказом МОЗ України від 28.09.2012 р. № 751, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 р. за № 2001/22313;
- ведуть облік щодо кількості поранених (хворих) військовослужбовців, які перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні, згідно з формами 1–3 (додатки 1–3 до спільного наказу);
- проводять облік дефектів щодо своєчасності та якості надання медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах;
- інформують робочі групи щодо потреби закладів охорони здоров’я у лікарських засобах, виробах медичного призначення, донорській крові та її препаратів для забезпечення лікування поранених (хворих) військовослужбовців.
Заклади охорони здоров’я, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, співпрацюють із державними установами НАМН України, а також із вищими медичними навчальними закладами та закладами охорони здоров’я Міноборони України.
Організація надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пораненим (хворим) військовослужбовцям у закладах охорони здоров’я, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, покладається на МОЗ спільно з Міноборони України.
Створення робочих груп у закладах охорони здоров’я
Для організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пораненим (хворим) військовослужбовцям у закладах охорони здоров’я в межах адміністративно-територіальних одиниць можуть створюватися робочі групи.
Для забезпечення ефективної взаємодії Міноборони України направляє представників від органів управління медичним забезпеченням Збройних сил України до відповідних структурних підрозділів з питань охорони здоров’я визначених обласних державних адміністрацій, які включаються до складу робочих груп.
Робочі групи:
- розпочинають роботу за повідомленням Міноборони України;
- здійснюють заходи щодо організації готовності закладів охорони здоров’я щодо прийому поранених (хворих) військовослужбовців, надання їм вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;
- організовують взаємодію з органами управління медичним забезпеченням Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
- забезпечують ведення обліку щодо кількості поранених (хворих) військовослужбовців, які перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я, та подання даних обліку до військових органів управління медичним забезпеченням;
- здійснюють контроль за своєчасною випискою поранених (хворих) військовослужбовців після завершення лікування або переведенням їх в інші заклади охорони здоров’я Міноборони, МОЗ чи державні установи НАМН України;
- припиняють роботу після завершення лікування та виписки всіх військовослужбовців із закладів охорони здоров’я, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям.
Фінансування медичних закладів в умовах воєнного стану
Фінансування закладів охорони здоров’я та державних установ НАМН України, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, здійснюється з попереднім повідомленням і погодженням щодо кількості та термінів направлення поранених (хворих) військовослужбовців Міноборони України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Коментар Уляни Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України
В.о. міністра охорони здоров’я України У. Супрун заявила, що під час воєнного стану в Україні доступ цивільного населення до отримання медичної допомоги не буде обмежений.
Вона зазначила, що у кожній області створено перелік закладів охорони здоров’я, що за потреби готові надати необхідну вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу захисникам. Це міські, районні, обласні лікарні, госпіталі, диспансери, а також інститути різного профілю НАМН України. У цих закладах військовослужбовці Збройних сил України зможуть пройти лікування і реабілітацію, а після отримання медичної допомоги — військово-лікарську експертизу.
Ці заклади охорони здоров’я, як і раніше, надаватимуть медичну допомогу жителям областей. Водночас у них створено резерв профільних ліжок для прийому військових, запаси лікарських засобів, медичних виробів, донорської крові та її препаратів. Одночасно кожен заклад охорони здоров’я може прийняти щонайменше 10–15 військових.
За потреби заклади охорони здоров’я будуть підсилені фахівцями необхідної кваліфікації, зокрема — з НАМН України. Усі медики і фармацевти відповідних відділень закладів охорони здоров’я будуть захищені: відповідно до закону, вони підлягають бронюванню.
Підсумки
Заклади охорони здоров’я та державні установи НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям у зв’язку із запровадженням воєнного стану несуть велике навантаження через необхідність медичного обслуговування і військових, і цивільного населення. Ефективність медичного забезпечення у період воєнного стану залежатиме від взаємодії і скоординованої роботи держаних, комунальних медичних закладів, державних установ НАМН України, медичних закладів сфери управління Міноборони України.
Сергій Вахненко,
прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, rada.gov.ua, president.gov.ua
