Права підлітків в охороні здоров’я: МОЗ України пропонує їх розширити

23 листопада 2018 о 18:18
982

На громадське обговорення винесено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації прав підлітків у сфері охорони здоров’я», який розроблено за власною ініціативою Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України.

Мета прийняття акта

Підвищити увагу держави до дітей віком від 10 до 18 років шляхом введення в законодавство України терміну «підліток», а також вдосконалення порядку реалізації неповнолітніми прав у сфері охорони здоров’я.

Обґрунтування розробки документа

У вересні 2010 р. Генеральний секретар ООН оголосив про початок реалізації Глобальної стратегії охорони здоров’я жінок і дітей з метою об’єднання зусиль світової спільноти для порятунку життів і підвищення добробуту жінок і дітей. Уже у 2015 р. була представлена оновлена Глобальна стратегія, яка охоплює і підлітків, оскільки вони відіграють ключову роль у досягненні поставлених завдань і в успіху Порядку денного на період до 2030 р. у більш широкому сенсі.

Доповідь Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) «Здоров’я підлітків світу: другий шанс у другому десятилітті», представлена державам-членам на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я у 2014 р., була зосереджена на поясненні того, чому підлітки потребують особливої уваги, що відрізняється від уваги до дітей і дорослих.

За визначенням ВООЗ, підлітковий вік є періодом росту і розвитку людини, який настає після дитинства і триває до досягнення зрілого віку, тобто з 10 до 19 (18) років. Це один із критичних перехідних періодів життєвого циклу, для якого характерні бурхливі темпи росту і змін фізіологічних функцій організму та психології особистості.

Поряд з величезними фізичними і психологічними змінами, якими супроводжується цей період, особистість зазнає трансформацій і в аспекті соціальних взаємодій та відносин. Підлітковий вік є періодом можливостей, але також і ризиків. Це період можливостей для закладання основ здорового і продуктивного зрілого віку, а також для зниження ймовірності проблем у наступні роки. Водночас це період ризику, коли можуть виникати проблеми зі здоров’ям із серйозними наслідками або коли може з’явитися поведінка, що матиме значні негативні ефекти для здоров’я в майбутньому.

Специфічні проблеми охорони здоров’я підлітків, а також роль, яку ця категорія відіграє у здійсненні суспільних перетворень, набувають все більшого визнання.

Більшість країн висловили свою прихильність міжнародним конвенціям, в яких визнається право підлітків на найвищий досяжний рівень здоров’я.

Дорожньою картою для реалізації права підлітків на володіння найвищим досяжним рівнем здоров’я та благополуччя є вже згадана Глобальна стратегія охорони здоров’я жінок, дітей і підлітків (2016–2030 рр.).

Концепцією Глобальної стратегії визначено забезпечення до 2030 р. для кожної жінки, кожної дитини і підлітка в будь-якому місці в світі можливості для здійснення права на фізичне і психічне здоров’я, соціальні та економічні можливості, а також можливість повноцінно брати участь у формуванні благополучного і сталого суспільства.

Проте наразі законодавство України не містить терміну «підліток», що, в свою чергу, не дозволяє здійснювати формування та реалізацію державної політики щодо такої соціальної групи, збирати та аналізувати відповідну статистику тощо. Внаслідок законодавчої неврегульованості правового статусу підлітка, останні фактично залишаються поза увагою держави, отримуючи можливість реалізації своїх прав, свобод та правомочностей виключно у правовій площині дитини.

Чинні нормативно-правові акти не передбачають чітких процедур щодо особливостей реалізації підлітками своїх прав, хоч вказаний термін використовують. Зокрема, термін «підліток» згадується в Основах законодавства України про охорону здоров’я (статті 59, 60, 65, 66).

Водночас право особи на таємницю про стан свого здоров’я наразі реалізується повною мірою виключно після досягнення нею повноліття. При цьому законодавство України встановлює безмежне право батьків мати безперешкодний доступ до інформації про стан здоров’я дитини (стаття 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я; стаття 285 Цивільного кодексу України).

Набуття права на інформацію про стан здоров’я виключно після досягнення повноліття не дозволяє реалізувати інші права у сфері охорони здоров’я (право на згоду на медичне втручання, право на вибір лікаря тощо), зважаючи на непоінформованість. У свою чергу, можливість батьків отримувати інформацію про стан здоров’я дитини часто призводить до відмови дитини звертатися до лікаря через острах осуду, нерозуміння або й фізичне покарання з боку батьків.

Починаючи з 16 років особа вже має або набуває певного обсягу додаткових прав щодо себе, зокрема самостійно звертатися до суду (із 14 років), самостійно визначати своє місце перебування (проживання) (із 14 років), працювати за трудовим договором (із 16 років, за згоди батьків — із 15 років), здійснювати підприємницьку діяльність (із 16 років), самостійно нести кримінальну та адміністративну відповідальність (із 16 років, в обмежених випадках — із 14 років) тощо.

Проте на сьогодні особи, які досягли 16 років, не можуть повною мірою реалізувати права у сфері охорони здоров’я, зокрема на таємницю та доступ до інформації про стан свого здоров’я, що часто зумовлює відмову таких осіб від звернення до лікаря.

Як випливає зі статті 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я, невід’ємною складовою права на охорону здоров’я є гарантована можливість отримувати кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров’я.

Аналіз законодавства України, зокрема частини другої статті 284 та частини першої статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я, дозволяє дійти висновку, що по досягненні 14 років особа самостійно реалізує своє право на охорону здоров’я, в тому числі на медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов’язаних із впливом на організм людини).

Однак, зважаючи на положення статті 32 Цивільного кодексу України, особа, яка не має повної цивільної дієздатності, не може повною мірою реалізувати надане їй право на вибір лікаря, методів лікування, адже надання медичних послуг супроводжується необхідністю оформлення правочину (укладення договору з надавачем медичних послуг), який повинен бути підтверджений законними представниками.

Закріплення можливості укладати правочини, спрямовані на реалізацію права на охорону здоров’я, дозволяє забезпечити повною мірою реалізацію такого права неповнолітніми.

Куди надавати пропозиції

Пропозиції та зауваження просимо надсилати впродовж місяця з дня оприлюднення до Медичного департаменту МОЗ України або в електронному вигляді на адресу: [email protected].

Нагадаємо, МОЗ України закликає підлітків долучатися до проведення медичної реформи і управління галуззю охорони здоров’я.

Контактна особа — А.О. Гаврилюк (тел.: 200-07-94).

Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua