29 жовтня — Всесвітній день боротьби з інсультом. З приводу цього профільні медичні асоціації, а саме Українська асоціація боротьби з інсультом, Всеукраїнська асоціація ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, Асоціація кардіологів України, а також Українська асоціація нейрохірургів звернулися зі спільною заявою щодо проблематики інсульту та методів боротьби з ним. Наводимо текст цієї заяви:
Хронічні неінфекційні захворювання (ХНІЗ), основними з яких є хвороби серця, інсульт, хронічні хвороби легень, рак і цукровий діабет, є головною загрозою для успішного соціально-економічного розвитку більшості країн. Вони спричиняють понад 40 млн смертей щороку, що становить більше 70% смертей на планеті. Близько 15 млн людей на рік передчасно помирають від ХНІЗ у віці 30–69 років — найбільш продуктивному періоді життя, і більшість з них мешкає у країнах, що розвиваються. Згідно з даними ВООЗ, ХНІЗ, серед яких домінують серцево-судинні хвороби, є причиною понад 90% усіх смертей в Україні. Велике занепокоєння також викликає підвищення частоти пов’язаних із ХНІЗ психічних захворювань, таких як деменція та депресія.
Інсульт загрожує кожному з нас. Протягом багатьох років інсульт посідає 2-е місце серед головних причин інвалідності та смерті як у світі, так і в Україні. Згідно зі Звітом про тягар інсульту в Європі, в Україні щороку стається до 150 тис. інсультів і понад 100 тис. людей помирають від цереброваскулярних захворювань та інсульту. Згідно із прогнозами експертів, 1 з 5 людей, що зараз живуть в Україні, помре від інсульту або завершить своє життя з інвалідністю внаслідок інсульту. Це захворювання може спричинити параліч кінцівок, втрату зору, порушення ходи, мови та психічних функцій. Інсульт відчутно підвищує ризик розвитку деменції. Особливу тривогу викликає збільшення тягаря інсульту серед людей працездатного віку: понад 50% з тих, хто пережив інсульт, ніколи не повертаються до роботи.
Тягар інсульту — набагато більший серед людей, які живуть у країнах із недостатніми ресурсами у сфері охорони здоров’я, таких як Україна. Більшість жертв інсульту, які вижили, протягом усього життя страждають від фізичних, когнітивних, психічних та соціально-економічний наслідків цієї хвороби. Значна частина тягаря ХНІЗ як у Європі, так і у всьому світі пов’язана з інсультом та/чи зі спричиненою ним деменцією. Питання боротьби з ХНІЗ, включно з інсультом та деменцією, неодноразово були включені у порядок денний міжнародних організацій. Зокрема наприкінці вересня на Генеральній асамблеї ООН відбулася Третя зустріч на найвищому рівні, присвячена профілактиці та контролю ХНІЗ, де голови держав взяли на себе зобов’язання очолити боротьбу з ХНІЗ і промоцію психічного здоров’я у свої країнах.
Важливість проблеми інсульту та необхідність більш ефективних заходів у боротьбі з цереброваскулярними захворюваннями неодноразово визнавала ВООЗ, яка під час підготовки Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11) ухвалила рішення віднести інсульт до хвороб нервової системи. Ця принципова зміна сприятиме кращій промоції здоров’я мозку та справедливішому розподілу ресурсів для наукових досліджень та клінічної практики. Питання зменшення тягаря ХНІЗ у нашій державі залишаються на порядку денному Уряду України, НАМН України, багатьох професійних товариств і громадських організацій.
Важливо пам’ятати, що близько 90% інсультів пов’язані з 10 модифікованими факторами ризику: артеріальною гіпертензією, дисліпідемією, нездоровим харчуванням, захворюваннями серця (наприклад миготливою аритмією), цукровим діабетом, курінням, ожирінням, зловживанням алкоголем, несприятливими психосоціальними чинниками та недостатньою фізичною активністю. Ті ж самі чинники призводять до ішемічної хвороби серця — головної причини передчасної смерті сучасної людини. Це надзвичайно актуально для України. Згідно з результатами проведеного ВООЗ дослідження профілю країн щодо ХНІЗ, в Україні станом на 2016 р. у середньому дорослий споживав 9 л етанолу на рік (чоловіки — 14 л!), 27% дорослих курили (серед чоловіків — 48%!), 26% дорослих страждали на ожиріння (серед жінок — 28%!), 32% — на артеріальну гіпертензію та 9% — на цукровий діабет. При цьому контроль найважливішого фактора ризику інсульту — артеріальної гіпертензії — в нашій країні залишається вкрай незадовільним: більшість гіпертоніків не лікуються, а серед тих, хто приймає ліки, лише близько 16% міських жителів і до 10% сільських жителів досягають цільового рівня артеріального тиску ≤140/90 мм рт. ст. Якби ми виконали найкращі рекомендації ВООЗ («best buys»), то вже до 2025 р. змогли зберегти життя 35 тис. жителів України.
Гострий інсульт слід розглядати як невідкладний стан, допомога при якому має бути безперервним ланцюгом лікувальних заходів, аж до максимального відновлення чи повного одужання. Команди фахівців повинні надавати допомогу якісно і вчасно протягом усього маршруту пацієнта, і ця допомога має бути відповідно узгоджена та задокументована. Доступ до належного лікування інсульту не повинен залежати від місця проживання, часу доби, віку чи статків пацієнта. Саме на такому підході сьогодні наголошують Європейська та Світова організації інсульту, Європейська неврологічна академія, Світова неврологічна федерація та профільні асоціації, що підписали цю заяву. Нагальним питанням залишається побудова національної системи інсультної допомоги. В Україні бракує 124 Інсультних блоків (StrokeUnit) і 41 високоспеціалізованого (всеохоплюючого) Інсультного центру. Щоб досягти кращого європейського рівня допомоги при інсульті, ми маємо додатково робити понад 25 тис. процедур тромболізису та понад 8 тис. тромбектомій на рік. Відтак нагальною потребою є створення та подальша реалізація національного плану дій щодо інсульту в Україні на 2020–2030 рр., відповідно до Плану дій щодо інсульту в Європі на 2018–2030 рр.
Досягнення судинної неврології, нейрохірургії та інших дисциплін зробили інсульт і деменцію хворобами, яких можна успішно уникати та лікувати. Кращі результати лікування при цих захворюваннях сприяють зменшенню їх тягаря для окремих пацієнтів, їх родин, суспільства в цілому. Щоб усі ці досягнення, які охоплюють кращу обізнаність, допомогу у гострий період, профілактику та реабілітацію, стали здобутком широких верств населення нашої країни, потрібні великі спільні зусилля на національному та місцевому рівні.
Попереду велика робота, але, як свідчить досвід багатьох країн, її результати вартують будь-яких зусиль. Час діяти! Єднаймо зусилля у боротьбі з інсультом!
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua
