У Києві виявлено випадок підозри захворювання на гарячку Західного Нілу, яке ще називають «лихоманкою Західного Нілу». Симптоми захворювання у чоловіка з’явилися після повернення з відпочинку на Кіпрі.
З вересня чоловіка госпіталізували у відділення інфекційної реанімації Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з попереднім діагнозом «менінгоенцефаліт, лихоманка невідомого генезу». Аналіз сироватки крові направили до вірусологічної референс-лабораторії, в результаті якого були виявлені антитіла до вірусу лихоманки Західного Нілу. Дослідження тривають.
Аналіз Центру громадського здоров’я МОЗ України не виявив ризику для здоров’я українців. Фахівці системи громадського здоров’я продовжать епідеміологічне спостереження за ситуацією.
Статистика
За 7 місяців 2018 р. в Україні зареєстровано 3 випадки захворювань на геморагічну гарячку Західного Нілу, за аналогічний період 2017 р. — 1 випадок. Усі випадки зареєстровані в Полтавській області внаслідок укусів комарів, інфікованих збудником. Смертельних випадків не зафіксовано.
Що таке гарячка Західного Нілу і як вона передається
Геморагічна гарячка Західного Нілу — це небезпечна вірусна хвороба, яка передається через укуси комарів. У тяжких випадках супроводжується гарячкою, запаленням мозкових оболонок і речовини головного мозку, лімфаденопатією, ураженням слизових оболонок, екзантемою. Має літньо-осінню сезонність, частіше на неї хворіють сільські жителі, а також любителі полювання, звідки ще одна назва — «качина лихоманка».
На сьогодні хвороба розповсюджена в багатьох країнах Африки, Азії, Середземномор’я. Окремі спалахи реєструються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменістан, Таджикистан), Південного Кавказу (Азербайджан, Вірменія), США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки і Карибського басейну, Австралії, зафіксовані випадки в Росії та Україні.
Інфікована людина не заразна. На сьогодні немає документально зареєстрованих випадків передачі цього вірусу від людини до людини при безпечних контактах і випадків зараження працівників охорони здоров’я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю.
Головним джерелом та резервуаром гарячки Західного Нілу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, які у крові мають високі концентрації вірусу, а він циркулює в них до 2 тиж. Резервуаром також можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але в них концентрація вірусу значно нижча, і зберігається він в них нетривало.
Переносники захворювання — численні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю заражених птахів. Під час укусів комарів вірус може потрапляти в організм людей і тварин, де він здатний розмножуватися і призводити до хвороби. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров’ю тварин. Дуже незначна частка випадків інфікування людей відбувається при трансплантації органів, переливанні препаратів крові, грудному вигодовуванні, від матері до дитини.
Симптоми гарячки Західного Нілу
У більшості людей перебіг інфекції безсимптомний, проте у 20% хворих розвиваються грипоподібні захворювання, які характеризується різким підвищенням температури, головним болем, болем у горлі, м’язах, суглобах і спині, слабкістю, нудотою і діареєю. Можуть бути також висипання на тілі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи — менінгіт, енцефаліт, ознаки ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).
Профілактика гарячки Західного Нілу
Щоб уберегтися від гарячки Західного Нілу, в ендемічних регіонах проводять комплексні заходи, направлені на зменшення чисельності комарів (осушення боліт тощо).
Для індивідуальної профілактики застосовують захисний одяг, сітки на вікнах, репеленти. Специфічного лікування хвороби не існує. Вакцина для запобігання захворюванню людей не розроблена.
Історія
Сам вірус був відкритий в 1939 р. Найсерйозніший спалах цієї хвороби в Європі стався в 1996–1997 рр. у Румунії, коли захворіли близько 5 тис. людей. У 1999 р. цей вірус був завезений в Нью-Йорк і поширився на континентальну територію. В 2018 р. спостерігається в багатьох країнах Європи, найсильніше постраждали такі країни, як Сербія, Італія, Греція, Угорщина і Румунія.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами phc.org.ua
