Згідно з повідомленням Управління громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України за останні роки найбільш неякісна питна вода реєструється у Луганській, Запорізькій та Кіровоградській областях — за санітарно-хімічними показниками, у Тернопільській, Закарпатській та Миколаївській областях — за бактеріологічними показниками.
На якість питної води систем централізованого водопостачання негативно впливає незадовільний технічний стан водопровідних споруд і мереж та значна їх зношеність, несвоєчасне проведення капітальних і поточних планово-профілактичних ремонтів та ліквідації наслідків аварій.
Незадовільний технічний стан водопровідних мереж і водоочисних споруд, постійне відключення водопроводів від електропостачання, подача води за графіками призводять до її бактеріального забруднення, створюють небезпечну епідемічну ситуацію в регіонах країни.
Особливу занепокоєність викликає стан водопостачання сільського населення. Зміна форм власності та передача сільських водопроводів на баланс органів місцевого самоврядування загострили проблему забезпечення населення питною водою гарантованої якості. Водопроводи знаходяться в незадовільному технічному стані, населення змушено проводити ремонти за свої кошти. На сільських водопроводах немає очисних споруд та знезаражувальних установок, відсутній виробничий лабораторний контроль якості питної води.
Водночас централізованим водопостачанням забезпечено лише ¼ сіл України. Решта сільського населення споживає воду з колодязів та індивідуальних свердловин, які внаслідок використання незахищених поверхневих водоносних горизонтів (ґрунтових вод) та зазвичай незадовільного технічного стану не гарантують епідемічної безпеки людей.
За останні роки близько 30% проб питної води, відібраних із джерел нецентралізованого водопостачання, не відповідає нормативам за санітарно-хімічними показниками та 20% — за мікробіологічними показниками.
В окремих регіонах гостро стоїть питання забезпечення населення питною водою не лише в якісному, але й у кількісному відношенні. Ситуація з водозабезпеченням залишається складною в Автономній Республіці Крим, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Луганській областях, містах Севастополі, Феодосії, Ялті, Бахчисарайському та Судацькому районах.
Органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівники підприємств і господарств не приділяють належної уваги забезпеченню населення якісною питною водою. А це, в свою чергу, є порушенням ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та ст. 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
У випадках встановлення невідповідності питної води гігієнічним вимогам головними державними санітарними лікарями відповідних адміністративних територій вживають адекватних до ситуації заходів, які можуть завершитися притягненням до адміністративної відповідальності посадових осіб, а також припиненням експлуатації об’єктів (тимчасово чи постійно).
З метою поліпшення питного водопостачання населення, збереження та зміцнення здоров’я людей наказом МОЗ від 12.05.2010 р. № 400 затверджено гармонізовані з Директивою Ради Європейського Союзу Державні санітарні норми та правила (Санітарні норми) «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». Вони встановлюють вимоги до безпеки та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення.
Введення в дію зазначених Санітарних норм унеможливило надання тимчасових дозволів на реалізацію питної води з відхиленням від вимог державного стандарту на питну воду.
МОЗ України пропонує законодавчо врегулювати здійснення обліку питної води, що реалізується населенню централізовано та не відповідає вимогам Санітарних норм як «технічної води» для господарських потреб, про що необхідно інформувати громадян.
За матеріалами www.moz.gov.ua
© Sergik555/Dreamstime.com/Dreamstock.ru
