Методичні рекомендації щодо підтримки реформування галузі охорони здоров’я у рамках Програми економічних реформ Президента України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада»
I. Провести ретельний аналіз стану здоров’я населення та галузі охорони здоров’я (по Україні, по відповідній адміністративній території, по закладу охорони здоров’я), звернувши увагу на такі питання:
1. Стан здоров’я населення: акцент на суттєвому скороченні чисельності населення за останні роки, у тому числі дитячому, при підвищенні питомої ваги осіб старшої вікової категорії, на структурі захворюваності, поширеності та смертності населення, у першу чергу працездатного (насамперед захворювання органів кровообігу, онкологічні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет — тобто, ті, які в першу чергу потребують профілактичних заходів для виникнення), рівні первинного виходу на інвалідність.
2. Кадрове забезпечення закладів охорони здоров’я: акцент на низьку заробітну плату та у зв’язку з цим виживання за рахунок пацієнтів, низький рівень укомплектованості медичних кадрів, насамперед непопулярних та вкрай важливих спеціальностей (дільничні лікарі, лікарі загальної практики — сімейної медицини, фтизіатри, педіатри, неонатологи, рентгенологи, лаборанти), недостатній рівень професіоналізму у зв’язку з малими обсягами діяльності (наприклад пологові будинки, які приймають до 300 пологів на рік) тощо.
3. Мережа закладів охорони здоров’я: акцент на суттєвій необхідності оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, зокрема у зв’язку зі скороченням чисельності населення, зміною вікової структури населення, суттєвою зміною підходів до профілактики, діагностики та лікування хворих (пріоритет профілактичним заходам, розвиток реабілітаційних, хоспісних закладів, перинатальних центрів, сконцентрування професійних кадрових та матеріально-технічних ресурсів у закладах відповідно до спеціалізації без розпорошення та нераціонального використання, як на сьогодні тощо), високим показником забезпеченості цілодобовими ліжками та їх непрофільне використання у зв’язку із неадекватною системою фінансування закладів.
4. Фінансування закладів охорони здоров’я: акцент на надзвичайно низькому обсязі фінансування галузі, за остаточним принципом, неадекватній системі фінансування закладів (відповідно до кількості ліжок без урахування якості та обсягів роботи), низькій заробітній платі медичних працівників, необхідності керівників закладів постійно вишукувати кошти на утримання закладів (спонсори, благодійні фонди, «пожертвування пацієнтів»).
II. Забезпечити широке висвітлення у всіх засобах масової інформації аналізу стану здоров’я населення та галузі охорони здоров’я.
III. Підготувати проект реформування охорони здоров’я (по Україні, по відповідній адміністративній території, по закладу охорони здоров’я), в якому чітко визначити:
1. Етапність реформ: акцент на розвиток первинної медико-санітарної допомоги, екстреної медичної допомоги та медичної допомоги дітям та матерям, концентрації професійних кадрових, фінансових та матеріально-технічних ресурсів у закладах охорони здоров’я відповідно до спеціалізації, створенні цілісного підходу до медичного обслуговування, включаючи профілактику, діагностику, лікування, реабілітацію.
2. Ризики: акцент на всі ризики, які можуть виникнути під час проведення реформування, та орієнтовні шляхи їх вирішення.
3. Очікувані результати реформування: акцент на підвищення доступності, якості та своєчасності медичної допомоги, можливість перерозподілу ресурсів із метою оптимального задоволення медико-санітарних потреб, підвищення заробітної плати медичних працівників залежно від якості та обсягу наданими ними медичних послуг, забезпечення належного фінансування закладів охорони здоров’я залежно від обсягів та якості медичних послуг тощо.
IV. Забезпечити громадське обговорення проекту реформування охорони здоров’я (по Україні, по відповідній адміністративній території, по закладу охорони здоров’я), зокрема шляхом:
1. Залучення органів влади усіх рівнів, працівників галузі охорони здоров’я, населення, громадських та професійних організацій (конструктивний «соціальний діалог»).
2. Організації комунікативних тренінгів для керівників закладів охорони здоров’я, медичних працівників, які займаються питаннями реформування, органів влади та журналістів.
3. Формування кола журналістів, які будуть займатися питаннями реформування галузі охорони здоров’я.
4. Проведення постійної роз’яснювальної роботи серед населення та медичних працівників, зокрема шляхом створення гарячої лінії, окремої рубрики на офіційних сайтах та медичних виданнях із питань реформування галузі охорони здоров’я.
Перший заступник Міністра охорони здоров’я України
О.В. Аніщенко
