Проблема туберкульозу дуже гостро стоїть в українському суспільстві. Як ми нещодавно повідомляли, розрахункова захворюваність на туберкульоз в Україні у 2016 р. становила 87 на 100 тис. населення, проте за статистичними даними захворюваність на туберкульоз становить 67,6 на 100 тис. населення. Таким чином, в Україні щороку своєчасно не виявляють приблизно 22,5% випадків захворювання на туберкульоз, що спричиняє подальше його поширення серед населення. Поточний показник поширеності туберкульозу становить 82,1 на 100 тис. населення, що майже у три рази перевищує показник цільових завдань, визначених глобальним планом дій «Зупинити туберкульоз».
27 грудня 2017 р. Уряд України на своєму засіданні, присвяченому питанням медичної реформи, затвердив Концепцію загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018–2021 роки.
Нині Міністерство охорони здоров’я України повідомляє про оприлюднення проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018–2021 роки» з метою необхідності впровадження міжгалузевого комплексного підходу до формування та реалізації державної політики у сфері протидії туберкульозу шляхом об’єднання зусиль державного та неурядового сектору із залученням міжнародної технічної підтримки.
У пояснювальній записці до документа зазначено, що однією з основних причин високого тягаря туберкульозу, у тому числі мультирезистентного, в Україні є низька ефективність лікування серед нових випадків і рецидивів, що становить 74,2% та є другим найнижчим результатом лікування в Європейському регіоні. Результат успішного лікування мультирезистентного туберкульозу також є одним з найнижчих в Європейському регіоні та становить 46%.
В умовах соціально-економічної кризи, яка поглиблюється внаслідок військового конфлікту на Сході країни, прогнозується погіршення епідемічної ситуації щодо туберкульозу, коінфекції туберкульоз/ВІЛ, що потребуватиме проведення додаткових організаційних заходів та фінансових витрат.
Сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного масштабу, із врахуванням того, що туберкульоз є соціально небезпечною інфекційною хворобою, основними чинниками якого є політичні, соціальні, економічні аспекти, а наслідки несуть у собі загрозу економіці та національній безпеці нашої держави.
Саме це спричинило необхідність впровадження міжгалузевого комплексного підходу до формування та реалізації державної політики у сфері протидії туберкульозу шляхом об’єднання зусиль державного та неурядового сектору із залученням міжнародної технічної підтримки.
Усе це актуалізує необхідність впровадження принципово нової за своїми концептуальними засадами Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018–2021 роки.
Головною метою Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018–2021 роки є стабілізація рівня захворюваності, зниження смертності та підвищення ефективності лікування хворих на чутливий туберкульоз, хіміорезистентний туберкульоз, коінфекцію туберкульоз/ВІЛ.
Одним із нових стратегічних напрямків є впровадження моделі протитуберкульозної допомоги, орієнтованої на потреби людей з акцентом на лікуванні на амбулаторному етапі зі стійкими механізмами фінансування та оплати, що розроблені для досягнення більш високих результатів в галузі профілактики та лікування туберкульозу.
Зауваження та пропозиції приймаються у письмовому чи електронному вигляді протягом місяця з дня опублікування на адресу:
- Міністерство охорони здоров’я України, 01601, Київ, вул. М. Грушевського, 7, тел.: (044) 253-01-00, контактна особа — Чибісова Ірина Володимирівна, e-mail: [email protected].
- ДУ «Центр громадського здоров’я», Київ, проспект С. Бандери, 19, контактна особа — Терлєєва Яна, e-mail: [email protected].
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua
