З метою покращення імунопрофілактики та вдосконалення законодавства України щодо профілактичних щеплень групою народних депутатів подано проект закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту населення від інфекційних хвороб», зареєстрований у Верховній Раді України 11 жовтня 2017 р. за № 7198.
У пояснювальній записці до документа йдеться, що інфекційні хвороби залишаються небезпечними для людства, займають провідне місце в структурі захворюваності населення, призводять до зниження якості життя, тимчасової втрати працездатності, інвалідності та смертності населення в усіх країнах світу, в тому числі і в Україні.
Поширюючись із різною інтенсивністю у різних частинах світу, інфекційні хвороби, як індикатор, висвітлюють низку соціальних і економічних проблем багатьох країн. В умовах виникнення воєнної загрози, проведення антитерористичної операції і бойових дій питання захисту населення від інфекційних хвороб набуває особливої актуальності.
Найбільш дієвим заходом боротьби з інфекційними хворобами в світі визнано імунопрофілактику. Вона є ключовим інструментом протидії виникненню спалахів та епідемій інфекційних хвороб.
Сьогодні профілактичні щеплення відіграють ключову роль у справі зниження смертності та захворюваності цілої низки інфекційних хвороб, керованих засобами імунопрофілактики (туберкульоз, кір, краснуха, гепатит В, кашлюк, правець, епідемічний паротит тощо).
Водночас при рекомендованих ВООЗ обсягах охоплення дітей профілактичними щепленнями не менше 95% вакцинування в Україні протягом останніх років досягло критичного рівня.
Так, якщо проти туберкульозу у 2012 р. було щеплено 95,4% дітей, то в 2015–2016 рр. рівень охоплення щепленням становив 40–60%; проти кашлюку, дифтерії, правця в 2012 р. було щеплено 75,6%, у 2015–2016 рр. цей рівень знизився до 26–16% відповідно, аналогічна ситуація й з іншими інфекціями, проти яких проводиться вакцинація відповідно до Календаря профілактичних щеплень за віком (кору, паротиту, краснухи, поліомієліту, гепатиту В, гемофільної інфекції).
Доказова медицина підтверджує, що зменшення охоплення населення профілактичними щепленнями спричиняє:
- розповсюдження інфекцій серед населення (таких як туберкульоз, дифтерія, правець, кашлюк, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит В та ін.);
- виникнення спалахів та епідемій;
- зростання смертності та інвалідності, особливо серед дітей;
- значних фінансових витрат на подолання спалахів та епідемій інфекційних хвороб.
Так, охоплення щепленнями дітей першого року життя за перше півріччя 2017 р. згідно з Календарем профілактичних щеплень (так званий первинний вакцинальний комплекс) в середньому по Україні становить: проти кашлюку, дифтерії, правця (АКДС) — 26%, поліомієліту — щеплено тільки 26% дітей першого року життя, проти гепатиту В — 25,1%, гемофільної інфекції (Хіб) — 18,6%, туберкульозу (БЦЖ) — 40,2%, кору, паротиту, краснухи (КПК) — 45,7%.
При цьому в Україні тільки за останні 7 міс поточного 2017 р. захворюваність населення на інфекційні хвороби зросла на 10,4% (без носіїв грипу та гострих респіраторних захворювань).
І це не кажучи про реєстрацію випадків правця (5), кашлюку (1337), епідемічного паротиту (185), гемофільної інфекції (17). У 136 разів зросла захворюваність на кір (1358), на 7% — на краснуху (121).
Наведені дані щодо напруженої та нестабільної епідемічної ситуації в країні свідчать про те, що існуюча система забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення потребує перегляду чинного законодавства в цій сфері, першочерговим кроком до чого є врегулювання підходів з питань імунопрофілактики.
Таке суттєве зниження показників імунізації зумовлене не лише тим, що протягом останніх років в Україні накопичилося багато проблем, пов’язаних з організацією імунопрофілактики, здійсненням медичного контролю за проведенням щеплень, дотриманням правил імунізації та моніторингом післявакцинальних реакцій та ускладнень, що негативно впливають на стан імунопрофілактики населення (Звіт Рахункової палати України про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на виконання завдань і заходів Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, затверджений рішенням Рахункової палати від 24.05.2016 р. № 11-1), а й недосконалістю законодавства у цій сфері.
Незважаючи на зміни, що відбулися у світі за останні 10 років у підходах до організації проведення профілактичних щеплень та розширення переліку інфекційних хвороб, проти яких вони проводяться, чинна законодавча база не зазнала змін. На це також акцентується увага в Звіті Рахункової палати, затвердженому відповідним рішенням від 24.05.2016 р. № 11-1.
Так, на сьогодні в чинних законах України та нормативно-правовому акті центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я (відповідному наказі МОЗ України, яким затверджено Календар профілактичних щеплень) визначено різний перелік інфекційних хвороб, проти яких проводяться обов’язкові профілактичні щеплення. Так, Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 12) та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (стаття 27) визначено 6 інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов’язковими (туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець і кір), а Календарем профілактичних щеплень — 10 (туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець, кір, гепатит В, гемофільна інфекція, краснуха і паротит).
Досвід розвинутих країн світу свідчить, що кожна країна встановлює свій перелік профілактичних щеплень відповідно до стану захворюваності населення та епідемічної ситуації в країні та світі. При цьому календарем щеплень визначається лише перелік профілактичних щеплень, що проводяться певним віковим групам населення, та строки проведення вакцинації.
Слід також зазначити, що в останні роки епідемічна ситуація в світі зазнала суттєвих змін. Тільки протягом останніх 25 років з’явилося понад 30 нових інфекційних хвороб. Водночас практично кожного року реєструють й нові види вакцин. Це вимагає від країни оперативного та адекватного реагування на наявні виклики громадському здоров’ю з метою недопущення виникнення та масового поширення інфекційних хвороб.
В Україні як ніколи важливо запровадити потужну та ефективну Загальнодержавну програму імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, дія якої закінчилася в 2015 р. (остання тривала з 2009 по 2015 р.), — це питання національної безпеки держави.
Окрім цього, багато років поспіль існує законодавча колізія щодо норми про обов’язковість профілактичних щеплень:
- по-перше, у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» закладено дві взаємовиключні норми: про обов’язковість щеплень та можливість відмови від них, що не тягне за цим ніяких правових наслідків;
- по-друге, у Основах законодавства України про охорону здоров’я і в Цивільному кодексі України встановлено, що будь-яке медичне втручання/медична допомога проводиться за згодою громадянина, у тому числі це стосується і вакцинації, яка також є медичним втручанням — методом профілактики, пов’язаним із впливом на організм людини.
Потребує також врегулювання питання щодо недопущення звуження прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я та освіту. При цьому є важливим забезпечення цивілізованого балансу між правами кожної людини і необхідністю захисту громадського здоров’я. Це набуває особливого значення в час, коли за тих чи інших обставин не виконуються гарантовані державою зобов’язання, зокрема, це стосується питання забезпечення населення імунобіологічними препаратами для профілактики інфекційних хвороб, включених до календаря щеплень, за відсутності яких дитина не може своєчасно отримати профілактичне щеплення і, як наслідок, отримує певні санкції щодо відвідування навчального закладу.
Треба зробити все можливе, щоб захистити дітей України від інфекційних хвороб, яким можна запобігти за допомогою вакцинації, і зробити це потрібно у цивілізований спосіб.
Така ситуація вимагає перегляду законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб в частині, що регулює правовідносини у царині імунопрофілактики.
Законопроектом пропонується внести зміни та доповнення до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (стаття 27) та «Про захист населення від інфекційних хвороб» (статті 1, 12, 13, 15), якими передбачено:
- удосконалення та доповнення термінологічного апарату законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;
- делегування повноважень щодо затвердження переліку профілактичних щеплень, що мають проводитися населенню України, та порядку їх проведення Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
- встановлення загальних вимог до проведення профілактичних щеплень.
Також пропонується забезпечити щорічний перегляд Календаря профілактичних щеплень з урахуванням епідемічної ситуації в Україні та світі.
Крім того, законопроектом скасовується вимога чинної норми статті 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо заборони відвідування дитячих закладів дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з Календарем профілактичних щеплень, на заміну якої запроваджується норма щодо можливих тимчасових обмежень відвідування на період неблагополучної епідемічної ситуації.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами iportal.rada.gov.ua
