Нові правила діяльності закладів охорони здоров’я

З метою отримання зауважень та пропозицій до проекту Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» Міністерство охорони здоров’я оголошує про його публікацію.

Проект Закону розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Міністерство охорони здоров’я України за адресою: www.moz.gov.ua

Цей Закон визначає особливості правового статусу, порядку створення та діяльності закладів охорони здоров’я.

Зауваження та пропозиції стосовно проекту у письмовій та електронній формі просимо надавати протягом двох місяців з дня опублікування цього оголошення до Міністерства охорони здоров’я за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7 ([email protected], [email protected]) та Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва за адресою: 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11; ([email protected]).

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону «Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України « Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» підготовлено робочою групою Міністерства охорони здоров’я України на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. №1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення», пункту 1.2. Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 р. № 815, пункту 91 орієнтовного плану законопроектних робіт на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 534-р., доручення Кабінету Міністрів України від 23.11.2010 № 69158/1/1-10 до доручення Президента України від 19.11.2010 щодо реформування системи охорони здоров’я, спрямованої на підвищення якості і доступності медичної допомоги для громадян України, а також доопрацьовано відповідно до доручення Уряду від 18.11.2011 № 65794/1/-10, щодо реалізації завдань визначених Планом організації підготовки проектів актів, необхідних для забезпечення реалізації Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456 — VІ.

Законопроект визначає особливості правового статусу, порядку створення та діяльності закладів охорони здоров’я для забезпечення реалізації конституційного права громадян України на своєчасне отримання кваліфікованої та високоякісної медичної допомоги.

Відповідно до норм законодавства України на сьогоднішній день державні та комунальні заклади охорони здоров’я України функціонують як бюджетні установи. Статус бюджетної установи суттєвим чином звужує набір управлінських інструментів, які керівник закладу може використовувати для успішного виконання поставлених перед закладом охорони здоров’я завдань.

Одночасно законодавством України передбачається можливість існування закладів охорони здоров’я у вигляді державних некомерційних (неприбуткових) підприємств, що можуть функціонувати відповідно до господарського законодавства поза межами рамок, що встановлені Бюджетним Кодексом України для бюджетних установ.

Самостійний заклад охорони здоров’я, який спеціалізовано відповідно до потреб населення, що обслуговується та виду медичної допомоги, може функціонувати більш ефективно та надавати більш якісні послуги в сфері охорони здоров’я.

Прийняття даного закону дозволить створити сприятливі передумови для структурної перебудови галузі та започаткувати її повноцінне реформування з метою підвищення доступності якісної медичної допомоги широким верствам населення України.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою даного законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отримання своєчасної, кваліфікованої і якісної медичної допомоги на основі здійснення структурної реорганізації системи медичного забезпечення шляхом удосконалення механізмів управління і ініціювання розвитку самоуправління на рівні закладів охорони здоров’я;

Прийняття зазначеного закону обумовлено необхідністю чіткого окреслення правового поля для здійснення фінансово-господарської діяльності закладів охорони здоров’я всіх форм власності та приватних осіб-підприємців у сфері охорони здоров’я, а також визначення особливостей щодо здійснення цієї діяльності.

Реалізація норм законопроекту дозволить:

підвищити відповідальність трудових колективів закладів охорони здоров’я за раціональне використання наявних фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів, впровадження ресурсозберігаючих і новітніх технологій у профілактичну роботу та лікувально-діагностичний процес;
перейти на гнучку систему планування і оперативного контролю за якістю медичної допомоги;

Оптимальним шляхом реалізації зазначеного законопроекту є прийняття його в пакеті із Законом України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я», яким передбачено прийняття закону, що регулює особливості правового статусі, порядку створення та діяльності закладів охорони здоров’я.

3. Правові аспекти

Даним законопроектом визначаються:

особливості правового статусу, порядку створення та діяльності закладів охорони здоров’я, їх класифікація;
побудова правових і економічних відносин закладів охорони здоров’я з державними органами та з іншими суб’єктами господарської діяльності;
особливості діяльності фізичних осіб-підприємців у сфері охорони здоров’я.

Можливість трансформації закладів охорони здоров’я у державні комунальні некомерційні та інші види державних підприємств дозволить:

конкретизувати зобов’язання держави перед пацієнтами;
реалізувати ініціативу керівників і підвищити ефективність використання ресурсів у галузі охорони здоров’я;
створити стимули до продуктивної праці для медичних працівників.

На сьогодні суспільні відносини, що належать до предмету правового регулювання проекту Закону України «Про заклади охорони здоров’я» частково врегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України:

Конституція України; Основи законодавства України про охорону здоров’я, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти України. Законодавство України містить 331 Закон України, 134 укази Президента України, 677 постанов Кабінету Міністрів України, які стосуються питань охорони здоров’я прямо чи опосередковано.

Діяльність закладів охорони здоров’я, що перебувають у державній і комунальній власності і функціонують як бюджетні установи, детально регламентується нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що суттєво обмежує їх керівників у прийнятті управлінських рішень, спрямованих на ефективне використання наявних ресурсів, підвищення якості та доступності медичної допомоги.

У той же час законодавством передбачена можливість розвитку інших, більш ефективних, з точки зору використання обмежених ресурсів форм господарювання закладів охорони здоров’я, що перебувають у державній, комунальній власності.

Дане питання у правовому полі системно не врегульовано, що не дозволяє проводити ефективну державну політику в галузі охорони здоров’я та забезпечити її подальший розвиток.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України « Про особливості діяльності закладів охорони здоров’я» — не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект погодженню без зауважень Антимонопольним комітетом, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні. Мінекономіки — із зауваженнями, які враховані. Пропозиції та зауваження, які враховані повністю або частково надані Мінфіном, Мінпраці, Фондом Держмайна Федерацією профспілок України. Мін’юстом надано висновок за результатами правової експертизи яким законопроект погоджено із зауваженнями, які враховані.

Листом від 31.01.2011 № 19.01-5-64 проект акту внесено до Уряду

Доопрацьований у Секретаріаті Кабінету Міністрів України законопроект повернуто до МОЗ для повторного погодження із заінтересованими міністерствами.

6. Регіональний аспект

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Позиція соціальних партнерів

Законопроект направлявся до розгляду до Федерації профспілок України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні

9. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

10. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту передбачає удосконалення порядку організації медичного обслуговування населення та діяльності закладів охорони здоров’я, забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, запровадження договірних відносин між замовниками та постачальниками медичних послуг, створення механізмів раціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Міністр охорони здоров’я України І.М.Ємець

ПРОЕКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України
М.Я. АЗАРОВ

«____»____________2011 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості діяльності
закладів охорони здоров’я

______________________

Цей Закон визначає особливості правового статусу, порядку утворення та діяльності закладів охорони здоров’я, встановлює вимоги щодо діяльності фізичних осіб — підприємців у сфері охорони здоров’я.

Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

госпітальний округ — мережа закладів охорони здоров’я, розташованих на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, які забезпечують потребу їх населення у певних видах медичної допомоги;
заклад охорони здоров’я — зареєстрована в установленому законом порядку на території України юридична особа, основним завданням якої є забезпечення потреб населення у сфері охорони здоров’я;
медичне обслуговування — допомога, що надається з метою сприяння зміцненню здоров’я, профілактики, діагностики, лікування та реабілітації пацієнта та необов’язково обмежується медичною допомогою;
мережа закладів охорони здоров’я — сукупність закладів охорони здоров’я, що забезпечують медичне обслуговування населення;
положення про заклад охорони здоров’я — нормативно-правовий акт який визначає основні засади діяльності закладу охорони здоров’я;
профіль закладу охорони здоров’я — ознака закладу охорони здоров’я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу за однією спеціальністю (однопрофільний, спеціалізований) або кількома спеціальностями (багатопрофільний);
спеціалізація закладу охорони здоров’я — ознака закладу охорони здоров’я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу певного виду та інтенсивності або провадити іншу, передбачену законодавством діяльність, у сфері охорони здоров’я і зазначається в положенні про такий заклад;

тип закладу охорони здоров’я — сукупність ознак закладу охорони здоров’я, що характеризує його діяльність відповідно до організації медичного обслуговування, окремих категорій громадян, що ним обслуговуються, захворювань, які підлягають лікуванню.

Інші терміни використовуються у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров’я.

Стаття 2. Загальні положення щодо утворення та функціонування закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я державної і комунальної форми власності утворюються та провадять свою діяльність з метою реалізації права громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, яке гарантовано Конституцією України.

2. Заклади охорони здоров’я провадять свою діяльність з дотриманням вимог санітарного законодавства, а також відповідно до стандартів у галузі охорони здоров’я.

3. Надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я здійснюється відповідно до державних соціальних стандартів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

4. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству закладів охорони здоров’я, які належать до сфери їх управління, шляхом проведення у разі необхідності реорганізації, здійснення організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та інших заходів відповідно до законодавства.

5. Заклади охорони здоров’я державної та комунальної форми власності не можуть бути приватизовані.

6. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті закладам охорони здоров’я для надання населенню безоплатної медичної допомоги, визначається Бюджетним кодексом України.

Стаття 3. Класифікація закладів охорони здоров’я

1. Залежно від форми власності заклади охорони здоров’я поділяються на державні, комунальні, приватні, а також підприємства, засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

2. За типами заклади охорони здоров’я поділяються на:

амбулаторію — заклад охорони здоров’я, що надає первинну медичну допомогу;
аптеку — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є забезпечення населення, інших закладів охорони здоров’я, підприємств, установ та організацій лікарськими засобами, виробами медичного призначення та іншими товарами;
госпіталь — заклад охорони здоров’я, який надає медичну допомогу військовослужбовцям Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, ветеранам війни та прирівняним до них особам;
клінічну лікарню — заклад охорони здоров’я, у якому розміщуються наукові і навчальні структурні підрозділи (кафедри, лабораторії тощо) вищих медичних навчальних закладів III—IV рівня акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів, що провадять роботу із забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних працівників та наукові дослідження в галузі медицини;
лікарню — заклад охорони здоров’я, призначений для цілодобового надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, а також для допомоги під час пологів;
медичний пункт — заклад охорони здоров’я, який надає долікарську медичну допомогу;
медичний центр — заклад охорони здоров’я, призначений для організації та/або надання медичної допомоги в амбулаторних та стаціонарних умовах;
санаторій — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.
університетську лікарню — заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання третинної високоспеціалізованої медичної допомоги та поєднання ефективного використання кваліфікаційного потенціалу науково-педагогічних кадрів у процесі лікування хворих та навчання студентів;
хоспіс — заклад охорони здоров’я, призначений для цілодобового перебування безнадійно хворих, що потребують догляду, основним завданням якого є надання паліативної допомоги та психологічної підтримки хворим в термінальному стані;
центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація санітарних та протиепідемічних заходів, спрямованих на попередження, виявлення, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів середовища життєдіяльності людини на здоров’я населення, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, а також здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства;
центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — заклад охорони здоров’я, що є складовою державної системи екстреної медичної допомоги, забезпечує організацію та управління наданням екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим, що перебувають у невідкладному стані, в тому числі за умов надзвичайної ситуації;
центр первинної медичної допомоги — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація та надання населенню первинної медичної допомоги;
центр служби крові — заклад охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, призначений для заготівлі донорської крові, її компонентів та виробництва препаратів плазми крові, ефективної системи управління їх запасами, транспортування, зберігання, задоволення потреби закладів охорони здоров’я, що надають трансфузійну допомогу, та контролю за клінічним застосуванням компонентів і препаратів крові;
центр профілактичної медичної дезінфекції — заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація та проведення дезінфекційних заходів;
інші заклади охорони здоров’я, що провадять діяльність у сфері охорони здоров’я.

3. За видами надання медичної допомоги заклади охорони здоров’я поділяються на:

центри первинної медичної допомоги — для надання первинної медичної допомоги;
багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, у тому числі дитячі, лікарні планового стаціонарного лікування, лікарні для відновлювального лікування, консультативно-діагностичні медичні центри, госпіталі — для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;
спеціалізовані багатопрофільні або однопрофільні лікарні, у тому числі дитячі, університетські лікарні, клінічні лікарні, спеціалізовані діагностичні медичні центри, спеціалізовані центри та госпіталі — для надання третинної медичної допомоги;
центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — для надання екстреної медичної допомоги;
хоспіси — для надання паліативної медичної допомоги.

5. Положення про заклад охорони здоров’я відповідно до його типу затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

6. У положенні про заклад охорони здоров’я, зокрема зазначаються:

мета та основна діяльність закладу;
спеціалізація, тип і профіль закладу;
структура закладу (структурні підрозділи, у тому числі відокремлені);
порядок взаємодії структурних підрозділів;
порядок взаємодії керівника закладу з керівниками його структурних підрозділів;

система внутрішнього контролю діяльності закладу;

права та обов’язки працівників закладу.

7. Перелік закладів охорони здоров’я затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

8. В установчих документах закладу охорони здоров’я, крім загальних вимог, передбачених законодавством, зазначаються його тип, профіль та спеціалізація.

Стаття 4. Наглядова рада закладу охорони здоров’я

1. Наглядова рада утворюється у закладах охорони здоров’я, що засновані на змішаній формі власності, а також у тих, що функціонують як об’єднання підприємств з метою розроблення стратегії розвитку такого закладу та забезпечення виконання контрольно-наглядових функцій.

2. Порядок утворення, провадження діяльності, права та обов’язки наглядової ради закладу охорони здоров’я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Особливості управління закладами охорони здоров’я

1. Система управління закладами охорони здоров’я повинна забезпечувати розподіл повноважень між наглядовою радою та керівництвом закладу, належний обмін інформацією між ними, прозорість процедур прийняття рішень та контролю за їх виконанням, подання звітності з дотриманням вимог стосовно достовірності і повноти інформації, що в ній міститься.

Стаття 6. Вимоги до керівника та працівників закладу
охорони здоров’я

1. Керівник закладу охорони здоров’я призначається у порядку, визначеному цим Законом та іншими актами законодавства, з урахуванням організаційно-правової форми закладу.

2. Керівником закладу охорони здоров’я може бути головний лікар (генеральний директор, директор, начальник, завідувач) та/або його заступники.

3. Керівник закладу охорони здоров’я державної і комунальної форми власності приймається на роботу на умовах контрактної форми трудового договору.

4. Керівник закладу охорони здоров’я організовує і несе відповідальність за якість медичного обслуговування населення, адміністративно-господарську та фінансову діяльність закладу.

5. Керівник і працівники закладу охорони здоров’я, що забезпечують медичне обслуговування населення, повинні відповідати кваліфікаційним вимогам до осіб, які провадять медичну та фармацевтичну діяльність, що встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 7. Державна реєстрація закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

2. Після державної реєстрації заклад охорони здоров’я вноситься до державного реєстру закладів охорони здоров’я, порядок формування та ведення якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 8. Державна акредитація закладів охорони здоров’я

1. Державна акредитація — офіційне визнання статусу закладу охорони здоров’я за наявності в ньому умов для надання певного виду медичної допомоги, підтвердження його відповідності критеріям, що встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

2. Порядок проведення державної акредитації закладів охорони здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Відокремлені підрозділи закладів охорони здоров’я

1. У закладах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності можуть утворюватися відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

2. До закладів охорони здоров’я державної або комунальної форми власності, що провадять некомерційну господарську діяльність, за рішенням їх власників шляхом реорганізації можуть бути приєднані інші, відповідно, державні або комунальні заклади охорони здоров’я як відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи.

Стаття 10. Об’єднання закладів охорони здоров’я

1. У сфері охорони здоров’я можуть утворюватись об’єднання закладів охорони здоров’я, зокрема у вигляді госпітальних округів та центрів первинної медичної допомоги.

2. У межах госпітального округу можуть об’єднуватися заклади охорони здоров’я, що надають населенню вторинну та екстрену медичну допомогу.

Стаття 11. Спільна діяльність закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я можуть здійснювати спільне медичне обслуговування населення шляхом надання у використання обладнання, залучення медичних працівників, використання приміщень тощо.

2. Заклади охорони здоров’я провадять спільну діяльність на умовах, визначених договором про спільну діяльність.

3. Спільна діяльність закладів охорони здоров’я може провадитися, зокрема, під час ліквідації наслідків стихійного лиха, здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також в інших випадках, коли існує загроза життю та здоров’ю населення.

Стаття 12. Провадження інших видів діяльності закладами
охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я мають право провадити інші види діяльності, що не належать до медичного обслуговування.

До таких видів діяльності може бути віднесена не заборонена законодавством господарська діяльність, що зазначається в установчих документах закладу охорони здоров’я.

2. Будь-яка інша діяльність закладу охорони здоров’я не повинна створювати перешкод для здійснення медичного обслуговування пацієнтів.

Стаття 13. Формування мережі закладів охорони здоров’я

1. Мережа закладів охорони здоров’я, необхідна для забезпечення медичного обслуговування населення адміністративно-територіальної одиниці, формується відповідними органами місцевого самоврядування за поданням органів виконавчої влади.

2. Основними критеріями для формування мережі закладів охорони здоров’я є потреба населення адміністративно-територіальної одиниці у медичному обслуговуванні з урахуванням інфраструктури відповідної території, демографічних показників та рівня захворюваності населення.

Розділ ІІ
ВИДИ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПІДПРИЄМЦІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Стаття 14. Види закладів охорони здоров’я

1. Заклади охорони здоров’я поділяються на установи, державні комерційні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, приватні підприємства та об’єднання підприємств.

Стаття 15. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я —бюджетної установи

1. Заклад охорони здоров’я, що є бюджетною установою (далі —бюджетна установа), здійснює медичне обслуговування населення, виконує інші функції, пов’язані з його організацією, а також провадить діяльність із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

2. Бюджетна установа є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби та печатку із своїм найменуванням.

Стаття 16. Порядок утворення, управління та фінансування бюджетної установи

1. Бюджетна установа є установою державної або комунальної форми власності, що утворюється в установленому порядку органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

2. Механізм отримання фінансових ресурсів бюджетними установами визначається Бюджетним кодексом України.

3. Бюджетна установа утворюється за рішенням:

Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

Ради міністрів Автономної Республіки Крим за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

обласних, Київської і Севастопольської міських рад за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
міських рад міст обласного значення за поданням обласної державної адміністрації;
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

4. Управління бюджетною установою здійснюється відповідно до положення про такий заклад охорони здоров’я, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 17. Особливості розпорядження майном бюджетної установи

1. Майно бюджетної установи закріплюється за нею на праві оперативного управління.

2. Забороняється відчуження нерухомого майна бюджетної установи.

Стаття 18. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я — державного унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — державне унітарне підприємство (далі — унітарне підприємство) забезпечує медичне обслуговування населення та провадить іншу діяльність у сфері охорони здоров’я, не заборонену законодавством.

2. Унітарне підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в банках та органах Державної казначейської служби, печатку із своїм найменуванням.

3. Забороняється відчуження нерухомого майна державного унітарного підприємства.

Стаття 19. Порядок утворення закладу охорони здоров’я — державного комерційного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — державне комерційне підприємство (далі — комерційне підприємство) є юридичною особою, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно із законом.

Стаття 20. Загальна характеристика закладу охорони здоров’я — комунального унітарного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — комунальне унітарне підприємство (далі — комунальне підприємство) провадить некомерційну господарську діяльність, утворюється і ліквідовується органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

2. Комунальне підприємство утворюється з метою надання первинної, вторинної (спеціалізованої) та екстреної медичної допомоги населенню.

3. Тип комунального підприємства визначається відповідним органом місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

4. Комунальне підприємство провадить свою діяльність на основі статуту, затвердженого відповідним органом місцевого самоврядування.

Стаття 21. Порядок утворення, реорганізації та ліквідації комунального підприємства

1. Майно комунального підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

2. Реорганізація та ліквідація комунальних підприємств здійснюється у визначеному законом порядку.

3. Забороняється відчуження нерухомого майна комунального підприємства.

Стаття 22. Особливості системи та органів управління комунального підприємства

1. Керівник комунального підприємства призначається та звільняється з посади органом місцевого самоврядування, за рішенням якого утворене підприємство.

2. Керівник комунального унітарного підприємства одноосібно приймає управлінські рішення, крім тих, що відповідно до цього Закону підлягають погодженню органом місцевого самоврядування, за рішенням якого утворене підприємство, а також тих, що визначені законодавством.

Стаття 23. Особливості розпорядження майном комунального підприємства

1. Комунальне підприємство має право придбавати за рахунок отриманих коштів за погодженням з органом місцевого самоврядування, за рішенням якого воно утворене, майно для виконання статутних завдань.

Стаття 24. Загальні вимоги до діяльності закладів охорони
здоров’я — господарських товариств та приватних підприємств

1. Заклади охорони здоров’я можуть провадити свою діяльність як господарські товариства та приватні підприємства, що утворені та зареєстровані в установленому законом порядку.

2. Господарські товариства та приватні підприємства мають право здійснювати медичну практику та надавати послуги відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, що визначені цим Законом.

3. Учасники господарського товариства можуть брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, що безпосередньо стосуються професійної діяльності медичних, фармацевтичних працівників.

Стаття 25. Особливості утворення та діяльності закладу охорони здоров’я — приватного підприємства

1. Заклад охорони здоров’я — приватне підприємство (далі — приватне підприємство) забезпечує медичне обслуговування та провадить інші види діяльності, не заборонені законодавством.

2. Надання медичних послуг визначається в установчих документах приватного підприємства як основний вид діяльності. Провадження інших видів діяльності не повинно перешкоджати наданню медичних послуг.

3. Фізична особа, що здійснює управління заснованим нею приватним підприємством безпосередньо (є його керівником), повинна мати відповідну спеціальну освіту і відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим для керівника закладу охорони здоров’я центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 26. Особливості діяльності фізичних осіб — підприємців у сфері охорони здоров’я

1. Фізична особа — підприємець провадить діяльність відповідно до ліцензії на відповідний вид господарської діяльності з використанням у разі потреби найманої праці шляхом облаштування медичних кабінетів або утворення мобільних медичних бригад.

2. Медичні кабінети повинні відповідати вимогам санітарного законодавства та комплектуватися відповідно до табелів матеріально-технічного оснащення, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3. Порядок організації та вимоги до діяльності медичних кабінетів і мобільних медичних бригад затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

4. Медичні працівники повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Стаття 27. Об’єднання підприємств у сфері охорони здоров’я

1. У сфері охорони здоров’я можуть утворюватись відповідно до закону об’єднання підприємств.

2. Об’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об’єднання або державні (комунальні) господарські об’єднання з метою медичного обслуговування, забезпечення науково-педагогічної діяльності, навчального процесу, координації діяльності закладів охорони здоров’я та поєднання зазначених видів діяльності з метою оптимізації, підвищення якості і доступності медичної допомоги.

3. Під час утворення об’єднання підприємств і визначення в установчих документах мети його діяльності можуть враховуватися соціально-економічні особливості відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої утворюється таке об’єднання.

4. Господарські об’єднання у сфері охорони здоров’я можуть утворюватись у всіх організаційно-правових формах, що визначені законом, з урахуванням вимог цього Закону.

Розділ ІІІ
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року.

2. До приведення актів законодавства у відповідність із цим Законом їх положення застосовуються в частині, що не суперечить Конституції України та цьому Закону.

3. У тексті статті 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 42—43, ст. 378; 2001 р., № 11, ст. 52; 2003 р., № 24, ст. 160; 2004 р., № 22, ст. 312; 2005 р., № 33, ст. 430; 2007 р., № 13, ст. 133; 2009 р., № 42, ст. 633) після слова «державного» доповнити словами «, комунального».

Голова Верховної Ради України В.М. Литвин