На виконання наказів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 16.09.2011 р. № 597 «Про затвердження Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року» та від 12.05.2016 р. № 437 «Про затвердження персонального складу мультидисциплінарних робочих груп з розробки медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини у 2016 році» робочою групою за участю провідних профільних спеціалістів медичної галузі розроблено проект наказу «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному больовому синдромі».
Документом пропонується затвердити:
- Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Оцінювання та лікування хронічного болю у дітей»;
- Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги «Хронічний больовий синдром».
Як йдеться у пояснювальній записці до документа, актуальність проблеми паліативної та хоспісної допомоги населенню суттєво зросла вже у другій половині, а особливо — наприкінці ХХ сторіччя у зв’язку із глибокими демографічними та соціальними змінами, які є характерними для більшості постіндустріальних країн світу, у тому числі (в останні десятиріччя) і для України, та характеризуються постійним збільшенням кількості людей, що вмирають від хронічних, тяжких, невиліковних хвороб. Вивчення світового досвіду в розвитку допомоги особам з тяжкими невиліковними хворобами та обмеженим терміном (прогнозом) життя дозволяє зробити висновок, що, згідно із сучасними концепціями, всі пацієнти, які належать до означеної категорії (а не тільки хворі з онкологічною патологією в IV стадії), у термінальний період життя (від 6 міс до року) повинні обов’язково підлягати професійному паліативному медико-соціальному та психологічному нагляду та опікуванню, який здійснюється в спеціалізованих установах стаціонарного типу — хоспісах, так званих паліативних відділеннях закладів охорони здоров’я, або в домашніх умовах. Разом з тим біль надзвичайної сили та тривале больове подразнення, що відбувається за росту злоякісної пухлини, і відповідне тяжке відчуття болю формують стійкі патологічні реакції у периферичній та центральній нервовій системі. Хронічний біль становить небезпеку для організму, спричиняє нейрофізіологічні зміни та порушення гомеостазу цілісного організму. За тривалого перебігу сильного болю розвивається хронічний больовий синдром, що є притаманним багатьом хронічним хворобам та практично усім розповсюдженим видам злоякісних пухлин в ІІІ–IV клінічній стадії.
Оцінювання й управління болем є важливими компонентами не тільки паліативної допомоги, а й загальної практики — сімейної медицини та педіатричної допомоги. Зокрема, у дітей, особливо раннього віку, це може бути досить складним процесом. Важливим є використання інструментів оцінювання болю на основі когнітивної здатності дітей різного віку для забезпечення адекватного контролю болю. Метою розроблених медико-технологічних документів є надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо діагностики та лікування болю, у тому числі рекомендацій щодо використання опіоїдних анальгетиків, неопіоїдних анальгетиків та ад’ювантних лікарських засобів для вдосконалення ведення пацієнтів з болем, котрі відчувають стійкий біль, пов’язаний із захворюваннями.
«Хронічний біль», або «стійкий біль», означає будь-який довготривалий біль, а терміном «соматичні захворювання» позначають конкретні ситуації наявного пошкодження тканини, де фармакологічному лікуванню відведена чітко визначена роль. Типи болю, включені до цих матеріалів, це: ноцицептивний біль від запалення або ураження тканини; невропатичний біль від стиснення або пошкодження нерва через хворобу. Хворобливі стани, що розглядаються, включають (але не обмежуються стійким болем внаслідок онкологічного захворювання) рак, генералізовану інфекцію (наприклад ВІЛ/СНІД), артрит та інші ревматологічні захворювання, серпоподібно-клітинну хворобу, травми, опіки, стійкий невропатичний біль після ампутації тощо. Ці медико-технологічні документи не стосуються гострих травм, періопераційного та процедурного болю. До того ж не розглядається хронічний комплексний біль, при якому немає доказів наявного ушкодження тканин (наприклад фіброміалгія, головний біль або рецидивуючий черевний біль), оскільки лікування при цих станах потребує комбінованого підходу з широким застосуванням нефармакологічних методів поряд із фармакологічною терапією.
Нагадаємо, що на сьогодні в Україні діє Уніфікований клінічний протокол паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, затверджений наказом МОЗ України від 25.04.2012 р. № 311.
Нагадаємо також, що нині в Україні діють нові підходи до стандартів якості надання медичної допомоги.
Докладніше про клінічні протоколи.
Пропозиції та зауваження можна надсилати впродовж місяця (актуально до 24.06.2017 р.) з дня оприлюднення до Медичного департаменту МОЗ України або в електронному вигляді на адресу: [email protected]
Контактна особа — О.М. Ліщишина
Тел.: (044) 536-13-40.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://mtd.dec.gov.ua, http://www.moz.gov.ua
