Щороку в Україні налічують близько 160 тис. людей, хворих на рак. Серед них близько 60% відчувають постійний біль, інтенсивністю від помірного до нестерпного. Але, на жаль, в останній період свого життя онкологічні хворі часто позбавлені адекватного знеболення. Над подоланням цієї проблеми працює «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», очолювана Василем Князевичем, екс-міністром охорони здоров’я України.
17 березня 2011 р. у Києві в Інформаційному агентстві «УНІАН» відбулася прес-конференція за участю представників міжнародних асоціацій паліативної допомоги, під час якої Василь Князевич розповів про проблему щодо забезпечення доступу до опіоїдних знеболювальних засобів. Він повідомив, що сьогодні в Україні необхідне медикаментозне знеболення отримують близько 20% онкологічних хворих та 3% пацієнтів з іншою патологією. Водночас за даними ВОЗ близько 60% хворих онкологічного профілю потребують лікування при хронічному болю, що в України становить близько 54 тис. пацієнтів. За словами В. Князевича, низький рівень доступності адекватного знеболення для українських пацієнтів пояснюється не високою вартістю лікарських засобів, а значними матеріальними витратами на їх збереження та застосування і бюрократичними перешкодами, з якими стикаються суб’єкти господарювання при ліцензуванні торгівлі цими лікарськими засобами. Тому хворі у термінальній стадії часто змушені терпіти біль. Станом на 1 січня 2011 р. на обліку в онкологічних закладах перебували понад 960 тис. пацієнтів, з них — 5,5 тис. діти. Зважаючи, що середня тривалість застосування морфіну одним паліативним пацієнтом становить 90 днів, потреба в його закупівлі становить 340 кг. За інформацією Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги квоти на закупівлю морфіну Україною на 2010 р. для загальної практики становили 422 кг, а на 2011 р. — лише 38 кг. Це означає, що українське законодавство та медицина й досі лишаються на майже середньовічних позиціях, а тим часом життя хворих та їх близьких перетворюється на тортури.
Виконавчий директор Міжнародної асоціації паліативної допомоги Ліліана Де Ліма підкреслила, що головним напрямком діяльності асоціації є забезпечення вільного доступу онкологічних хворих до опіоїдних анальгетиків. Існують дві міжнародні угоди, згідно з якими Україна зобов’язана забезпечувати такий доступ. Одна з них — це «Єдина конвенція про наркотичні засоби з 1961 р., із внесеними поправками 1972 р.», учасником якої Україна є з 27.09.2001 р. Друга — Міжнародна конвенція про психотропні речовини, підписана 1971 р. До цих конвенцій додається список препаратів, які мають бути на забезпеченні країн, і саме за цим списком діють члени асоціації. Нагляд за дотриманням цих хартій здійснює Управління ООН із наркотиків та злочинності. У кожній країні існує спеціальний відділ, який звітує про споживання та доступність опіоїдних анальгетиків для лікування при больовому синдромі. В Україні цим займається Державна служба лікарських препаратів та контролю за наркотиками, відповідно до звітів якої останнім часом у нашій країні спостерігається зниження споживання та обмеження доступу до наркотичних анальгетиків. «Саме тому метою візиту представників міжнародних організацій є співпраця з «Українською лігою сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», допомога в їх роботі з урядом, а також визначення причин зниження споживання анальгетичних препаратів», — підсумувала Л. Де Ліма.
Президент Європейської асоціації паліативної допомоги Лукас Радбрач зауважив, що сьогодні існує багато рекомендацій щодо ведення хоспісних пацієнтів. А найближчим часом планується публікація нових рекомендаційних документів, розроблених спільно з ВООЗ. В основу їх концепції покладено забезпечення адекватного лікування при больовому синдромі. Труднощі полягають у тому, що уряд має утримувати певний баланс між боротьбою з незаконним обігом наркотиків та доступом до опіоїдних анальгетиків. Але слід зауважити, що при застосуванні опіоїдних анальгетиків для лікування при больовому синдромі на термінальних стадіях не йдеться про наркотичне зловживання, оскільки за даними ВООЗ залежність виникає у менше ніж 1% випадків на 100 тис. хворих. Зважаючи на триступінчасту схему знеболення, такі препарати, як морфін використовують лише в останні місяці життя пацієнтів. Таким чином, застосування опіоїдних анальгетиків направлене виключно на покращення якості життя хворих онкологічного профілю.
За словами Людмили Андріїшин, головного лікаря хоспісу Івано-Франківська, проблема ефективного знеболення полягає ще й у тому, що зараз сильнодіючі препарати доступні лише в одній лікарській формі — ін’єкційній. Це спричиняє додаткові незручності персоналу та пацієнтам і стає справжньою перешкодою в разі перебування хворих у термінальній стадії вдома. А таких на сьогодні нараховується понад 80 тисяч.
Окрім цього, саме сфера хоспісної медицини найбільше потерпає від нестачі кадрових ресурсів. На сьогодні в Україні майже немає професійного навчання в цьому напрямку. Адже, окрім специфічних навичок, необхідною є ґрунтовна психологічна підготовка.
Анна Городецька,
фото автора
