Як йдеться у роз’ясненні Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації, якість надання медичної допомоги в Україні вже давно викликає численні нарікання у людей, які за нею звертаються. При цьому Міністерство охорони здоров’я інформує, що за кількістю лікарняних ліжок на душу населення Україна посідає четверте місце у світі.
Ситуація на Чернігівщині ще більш напружена: на 10 тис. населення тут припадає 95,8 ліжка, у той час як в середньому по Україні — 87,9. Водночас більшість медичних закладів Чернігівщини — малопотужні та недостатньо завантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне обладнання. Така організація мережі створює дві проблеми. По-перше, нечисленні послуги мають високу відносну собівартість: надавати їх у більшому обсязі було б вигідніше. По-друге, фахівці, які не мають достатньої завантаженості (на відміну від тих, хто працює «на потоці» у потужних, добре оснащених лікарнях), поступово втрачають кваліфікацію та життєво необхідні для пацієнтів практичні навички. Адже не варто очікувати якісних та безпечних послуг від хірурга, який рідко проводить операційні втручання.
Тож реформа, започаткована у державі, має на меті не лише поліпшення доступності та якості медичної допомоги, а й ефективніше використання відповідних фінансів, у тому числі на оплату праці медичних працівників.
Обласна влада на Чернігівщині заінтересована у збереженні мережі медичних закладів. Питання ж полягає в тому, що в області не вистачає не лише необхідного сучасного обладнання, а й фахівців: вже сьогодні тут готові прийняти на роботу 351 лікаря. Загальна ж кількість лікарських вакансій — 978. В області не вистачає, передусім, лікарів швидкої допомоги, педіатрів, неонатологів, анестезіологів, сімейних лікарів та патологоанатомів. Про високу якість медичного обслуговування за таких обставин можна лише мріяти. Тож природно, що система потребує змін.
Одним із перших кроків на цьому шляху має стати створення госпітальних округів. І вже на цьому етапі Чернігівщина зіткнулася з цілою низкою проблем та суперечностей.
Відповідно до постанови уряду, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України мало до 1 лютого поточного року внести до Кабінету Міністрів України проект нормативно-правового акту щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів.
Кількість госпітальних округів, лікарень та їх профіль мають самостійно визначити місцеві органи влади. А МОЗ України — погодити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів».
Робота над створенням госпітальних округів триватиме до кінця 2017 р. та відбуватиметься у три етапи:
1. Формування меж госпітальних округів.
2. Створення госпітальної ради.
3. Розроблення плану розвитку госпітального округу.
Наразі триває перший етап роботи. У 2017 р. місцеві ради кожного округу (районні, міські, об’єднані територіальні громади (ОТГ)) повинні створити майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу — госпітальну раду (дорадчий орган, рішення якого мають ухвалюватися місцевою владою). До неї увійдуть представники кожного міста обласного значення, району та ОТГ госпітального округу пропорційно до чисельності їх населення. Госпітальна рада має розробити план розвитку госпітального округу на 5 років, який міститиме щорічні проміжні показники досягнення результатів. Цей план затверджуватиметься спільним рішенням місцевих рад — учасників госпітального округу.
Серед основних вимог до госпітального округу — наявність в окрузі не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого та/чи другого рівня та інших закладів охорони здоров’я. Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування І рівня має обслуговувати не менше 120 тис. осіб, ІІ рівня — не менше 200 тис. осіб.
Межі та склад госпітальних округів мають визначатися таким чином, щоб жителі, які в них проживають, мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у межах свого госпітального округу. Адміністративним центром госпітального округу визначається зазвичай місто з населенням понад 40 тис. осіб, де розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування ІІ рівня.
Пацієнт повинен мати можливість доїхати до лікарні інтенсивного лікування не більше ніж за 60 хв, радіус зони обслуговування такої лікарні не повинен перевищувати 60 км.
За даними МОЗ України, тринадцять областей України вже передали свої пропозиції стосовно медичних округів на погодження до центральних органів виконавчої влади. А от на Чернігівщині з цим виникли проблеми: мало не кожен район виявив бажання стати центром госпітального округу.
Олії у вогонь підливають і деякі політики, що активно піаряться на цій актуальній темі. Щоправда, Чернігівщина у цьому не поодинока.
— Де б не був центр госпітального округу, районні лікарні працюватимуть!— запевнив голова Чернігівської облдержадміністрації Валерій Куліч. — Просто буде чітко визначено, якого рівня і профілю медичну допомогу та чи інша лікарня надаватиме населенню. Це залежатиме від забезпеченості лікарями й обладнанням. Ми більше не фінансуватимемо послуги, які лікарнями не надаються. А весь позитив районних лікарень буде збережено. Якщо, скажімо, Коропська районна лікарня має чудовий досвід лапароскопічних операцій — там успішно проводять понад 800 операцій на рік, до них приїздять хворі з різних регіонів — то це треба зберегти! Але це не привід називатися госпітальним округом.
І тут не варто забувати ще про один аспект реформування. У Кабінеті Міністрів України запевняють, що обсяги фінансування медицини не зменшаться. Більше того, там констатують бажання інвестувати у розвиток госпітальних округів. Проте фінансуватиме держава не ліжко-місце, яке може існувати лише на папері, а фактично надану медичну послугу, роботу конкретного лікаря, допомогу реальній людині. Гроші «ходитимуть» за пацієнтом, тож лікарні та лікарі, до яких не звертатимуться хворі, просто не виживуть, збанкрутують.
Що ж до кількості госпітальних округів, то, виходить, не така вона й вирішальна. Більше значення має те, наскільки нинішні районні лікарні відповідають вимогам до лікарень інтенсивної допомоги І чи ІІ рівня. Адже усереднений рівень забезпеченості фахівцями медичних закладів області — 73%. І це при тому, що у сільській місцевості чи віддалених районах ця частка значно менша. За цих умов надзвичайно важливо оптимально розподілити функції медичної допомоги між учасниками госпітального округу та визначити її види й обсяги. Тоді при належному фінансуванні заклади охорони здоров’я розвиватимуться відповідно до вимог сучасності, а люди отримуватимуть якісні медичні послуги.
Нагадаємо, 30 січня 2017 року на громадське обговорення винесено проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України про створення госпітальних округів у м. Києві та 15 областях.
Докладніше про госпітальні округи читайте у публікації “Формування госпітальниз округів: вранці стільці – ввечері гроші”
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами cg.gov.ua
