Для ефективної клінічної практики із застосуванням компонентів та препаратів крові необхідно регулярно переглядати й оновлювати національну політику і керівні принципи. Контроль та оцінка за впровадженням цих норм належить до функцій Національного трансфузійного центру з питань клінічного використання компонентів крові та Лікарняного трансфузійного комітету на місцевому рівні.
Медичний персонал закладів охорони здоров’я та лікарняних банків крові, який задіяний у трансфузійному процесі, має бути підготовлений на основі керівних принципів. Крім того, необхідно забезпечити мережу простими альтернативами трансфузії компонентів крові, такими як аутогемотрансфузія, реінфузія.
Ризиків, пов’язаних із переливанням крові, можна уникнути лише шляхом тісної співпраці установ служби крові та закладів охорони здоров’я. Національна політика та керівні принципи клінічного застосування компонентів донорської крові розробляються у допомогу тим, хто вирішує, чи потрібна пацієнту трансфузія. Нині — це лікуючі лікарі та за можливості — за консультацією лікаря-трансфузіолога.
«Світ мінливий, життя, обставини, а також методи лікування постійно вдосконалюються. Глобальна інформатизація та доступ до міжнародних джерел інформації дозволяють оперативніше реагувати та впроваджувати визнані світові стандарти, засновані на доказах. За останні десятиліття відбувся переворот у розумінні завдань трансфузіології. Переливання компонентів та препаратів крові здійснюються свідомо і обґрунтовано, оскільки існує низка ризиків, пов’язаних із цим», — наголосила Оксана Сивак, заступник міністра охорони здоров’я з питань європейської інтеграції.
«Продукти крові можуть використовуватися лише в ситуаціях, які загрожують здоров’ю і життю пацієнта та які неможливо передбачити чи вилікувати іншими методами», — зазначила Олена Малигон, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Трансфузіологія».
Стандартизація трансфузіологічної допомоги за рахунок впровадження керівних принципів, клінічних настанов і протоколів застосування компонентів донорської крові та її препаратів знизить потреби в алогенних переливаннях і витрати на охорону здоров’я. Серед іншого це забезпечить доступність компонентів крові для пацієнтів, яким вони насправді потрібні.
Національна настанова з клінічного застосування компонентів та препаратів з донорської крові, яку обговорювали фахівці, розроблена координаційною робочою групою експертів з питань розвитку служби крові за участю директора Європейського відділення Міжнародної спілки трансфузіологів Мігеля Лозано.
Учасники зустрічі вирішили доопрацювати документ у межах мультисекторальної робочої групи, а також визнали необхідність створити окремий протокол для застосування масивних трансфузій.
При формулюванні національних керівних принципів враховували:
1. Трансфузія компонентів крові — це лише один елемент лікування пацієнта.
2. Рішення про переливання має базуватися на національних керівних принципах клінічного застосування компонентів крові з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтів.
3. Використання трансфузії та інфузії обов’язково базується на об’єктивних показниках розрахунків, які характеризують стан пацієнта. Це дозволить призначити доцільне і адекватне патогенетичне лікування, оцінити ефективність терапії та уникнути необґрунтованої поліпрагмазії, запобігти виникненню післяінфузійних та післятрансфузійних ускладнень.
4. Результати лабораторних досліджень (рівень Hb) пацієнта — не єдиний вирішальний фактор для трансфузії. Рішення про застосування компонентів крові має ґрунтуватися на клінічній оцінці стану пацієнта, підкріпленій обґрунтованими клінічними рекомендаціями.
5. Трансфузія несе в собі інфекційну та імунологічну небезпеку.
6. Трансфузії компонентів крові слід застосовувати лише у разі, якщо її користь перевищує ризик, пов’язаний із введенням, і при цьому відсутні будь-які альтернативні варіанти.
7. Підготовлений фахівець повинен спостерігати пацієнта, якому проводили трансфузію, та негайно реагувати в разі виникнення післятрансфузійних реакцій та ускладнень.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/
