Твердження про те, що стійкість до протимікробних засобів є загрозою глобального масштабу, аж ніяк не є перебільшенням. Щороку сотні тисяч людей втрачають життя, програючи битву резистентним збудникам, і не за горами той час, коли ми взагалі можемо втратити контроль над інфекціями. Що ж робити для розв’язання проблеми? Цілі, яких необхідно досягнути на шляху до цієї мети, можна поділити на дві великі групи — боротьба зі стійкими інфекціями «тут і зараз» і запобігання подальшому зростанню рівня антибіотикорезистентності.
У нашій країні серед лікарняних інфекцій переважають післяопераційні (62%), за ними зі значним відривом слідують інфекції у породіль (17%), у новонароджених (9%) та інфекції сечовивідних шляхів (10%). У країнах Європи структура дещо інша (переважають інфекції сечовидільної системи), що, ймовірно, зумовлено недоліками у реєстрації госпітальних інфекцій у нашій країні. Тобто саме в хірургічних відділеннях на сьогодні найкраща ситуація зі звітністю.
Крім того, за офіційними даними, в останні десятиріччя в Україні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на післяопераційні інфекції. Однак це зростання, швидше за все, пов’язане з поступовим покращенням звітності, а не втратою контролю за епідситуацією. До того ж дані офіційної статистики зовсім не відображають реальної ситуації. Про значні проблеми зі звітністю свідчить велика розбіжність показників захворюваності на післяопераційні інфекції в різних регіонах України: наприклад, 5 випадків — у Київській області, 7 — Закарпатській, 38 — Львівській і 4278 — Одеській області (дані за 2015 р.). Якщо офіційний показник захворюваності на післяопераційні інфекції у 2015 р. становив 0,137 випадку на 100 операцій, то результати мікробіологічної діагностики вказують на частоту післяопераційних інфекцій у середньому на рівні 11,3%, тобто в десятки разів більше. Тому саме цей показник можна вважати таким, що є більш-менш близьким до реальності. Слід відповідальніше ставитися до звітності щодо госпітальних інфекцій, оскільки це дуже важливо в аспекті виділення коштів із державного та місцевого бюджетів на діагностику та лікування зазначених ускладнень.
Що ж стосується самих збудників післяопераційних інфекцій, то у середньому грампозитивні мікроорганізми дещо переважають над грамнегативними (57,5 і 42,5% відповідно). Проблемою № 1 залишається золотистий стафілокок, проте останніми роками відзначають тенденцію до зменшення його ролі одночасно з помітним зростанням частоти виділення деяких грамнегативних мікроорганізмів, зокрема Acinetobacter spp.
Щодо чутливості до антибіотиків, то понад 70% штамів бактерій, виділених у хірургічних хворих, резистентні принаймні до одного антибіотика, а третина — стійкі до всіх чи майже всіх препаратів. Високий рівень мультирезистентності демонструють S. aureus (31,4%), E. faecalis (37,5%), E. coli (34,9%), Enterobacter spp. (47,3%), P. aeruginosa (67,8%). До лінкозамідів нечутливі 41% штамів збудників післяопераційних інфекцій, до тетрациклінів — 40,4%, макролідів — 39,4%, хлорамфеніколу — 35,4%, бета-лактамів — 34,5%, рифампіцину — 32,8%, аміноглікозидів — 31,5%, фторхінолонів — 24,2%, глікопептидів — 21,2%, лінезоліду — 11,3%. Отже, вибір антибіотика для лікування післяопераційних інфекцій є доволі складним завданням.
Для подолання проблеми госпітальних інфекцій у хірургічних стаціонарах необхідне виконання таких основних завдань:
- контроль за використанням антибіотиків;
- посилення епідеміологічного нагляду за післяопераційними інфекціями та мікробіологічного моніторингу антибіотикорезистентності;
- профілактика нозокоміальної передачі резистентних штамів;
- тісна взаємодія клініцистів, мікробіологів, фармакологів та спеціалістів з інфекційного контролю (епідеміологів).
Раціональне використання антибіотиків у хірургії передбачає скорочення їх застосування з профілактичною метою, відмову від лікування здорового бактеріоносійства (колонізації), упровадження методів інтраопераційної профілактики, скорочення тривалості курсів протимікробної терапії, фармакодинамічне обґрунтування режимів дозування антибіотикотерапії, створення лікарняних формулярів з урахуванням локальних даних з антибіотикорезистентності.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.health-loda.gov.ua/
