Проект Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я»

ПОВІДОМЛЕННЯ

Для публічного обговорення пропонується проект Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я».

Зауваження та пропозиції просимо надсилати на адресу Управління економіки медичного страхування та соціальних програм та Управління економіки медичного страхування та соціальних програм МОЗ України:

• 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7 e-mail: [email protected]; e-mail [email protected]; e-mail: [email protected]

Начальник Управління економіки медичного страхування
та соціальних програм
Л.М.Підгорна

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я» розроблено на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 23.22.201р. №69158/1/1-10 до доручення Президента України від 19.11.2010.

Прийняття даного законопроекту дозволить визначити оптимальні шляхи проведення реформування системи охорони здоров’я в масштабах держави та сприятиме підвищенню доступності якісної медичної допомоги широким верствам населення України.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття цього Закону є відпрацювання моделі реформування системи для подальшого впровадження на загальнодержавному рівні та забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.

Законопроект визначає основні напрямки структурної реорганізації мережі закладів охорони здоров’я у пілотних регіонах відповідно до рівнів надання медичної допомоги та особливості їх фінансового забезпечення.

Законопроектом запропоновано структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги шляхом створення центрів первинної медико-санітарної допомоги та госпітальних округів з урахуванням особливостей адміністративних територій (щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу закладів охорони здоров’я, їх профілю та структури медичних послуг) та диференціація закладів охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання.

Це дозволить сконцентрувати наявні матеріальні, фінансові та трудові ресурси закладів охорони здоров’я, уникнути дублювання їх функцій, та структурувати відповідно до інтенсивності надання медичної допомоги.

Законопроектом запропоновано застосування програмно-цільового методу фінансування закладів охорони здоров’я, що дозволить раціонально використовувати бюджетні кошти, забезпечити дієвий механізм контролю за їх використанням та орієнтувати заклади охорони здоров’я на результати своєї діяльності.

Фінансово-економічна перебудова системи охорони здоров’я передбачає концентрацію бюджетних коштів для надання первинної медико-санітарної допомоги на районному/міському рівнях, а для надання вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги — на обласному рівні.

У законопроекті передбачено право вільного вибору пацієнтом лікаря первинної ланки, який має організувати медичний маршрут пацієнта.

Законопроектом запропонована чітка система направлень пацієнтів за рівнями надання медичної допомоги, що дозволить впорядкувати надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги.

Окремими нормами законопроекту передбачено механізм фінансового стимулювання працівників закладів охорони здоров’я шляхом застосування заохочувальних виплат.

Законопроект передбачає здійснення моніторингу процесів реформування у пілотних регіонах та їх науково-методичний супровід.

3. Правові аспекти

На сьогодні суспільні відносини, що належать до предмету правового регулювання проекту Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я» частково врегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України: Конституції України; Основах законодавства України про охорону здоров’я, Бюджетному кодексі України, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законах України «Про оплату праці», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні та інших законодавчих та нормативно — правових актах України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України «Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я» не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

До законопроекту внесені зміни та пропозиції, що надавались Мінекономіки (лист від 14.01.2011 № 3403-26/9), Мінфіном (14.01.1011 № 31-19020-17-5/872 та Мін’юстом (лист від 14.01.2011 № 1702-0-26-10-21), а також представниками цих міністерств на спільних нарадах в Секретаріаті Кабінету Міністрів від 27.01.2011, 01.02.2011, 21.02.2011.

6. Регіональний аспект

Законопроект потребує погодження із зауваженнями Донецької та Дніпропетровської обласними державними адміністраціями і без зауважень із Вінницькою.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Позиція соціальних партнерів

Законопроект направлено на погодження до Федерації профспілок України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні.

9. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України.

10. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту передбачає удосконалення порядку організації медичного обслуговування населення та діяльності закладів охорони здоров’я, забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, запровадження договірних відносин між замовниками та постачальниками медичних послуг, створення механізмів раціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Результати експерименту дозволять визначити оптимальну модель реформування системи охорони здоров я на державному рівні.

Міністр

І.В. Ємець

«_____»___________2011 р.
ПРОЕКТ

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я

Метою прийняття цього Закону є поліпшення медичного обслуговування та розширення можливостей щодо надання медичних послуг населенню, а також відпрацювання нових економічних механізмів в діяльності закладів охорони здоров’я.

Термін проведення експерименту, передбаченого цим Законом — 2011 — 2014 роки.

Дія експерименту з реформування системи охорони здоров’я відповідно до цього Закону поширюється на заклади охорони здоров’я комунальної власності, що надають первинну, вторинну, екстрену та третинну медичну допомогу у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях.

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) вторинна (спеціалізована) медична допомога — вид медичної допомоги, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або невідкладних (екстрених) випадках лікарями та іншими медичними працівниками закладу охорони здоров’я відповідного типу та спеціалізації і не включає високоспеціалізовані та високотехнологічні стаціонарні медичні послуги, що належать до третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

2) глобальний бюджет — план формування та використання фінансових коштів для забезпечення надання вторинної, екстреної та третинної медичної допомоги на бюджетний період, який розраховується з урахуванням обсягів, структури та якості послуг, визначених договором про надання медичної допомоги;

3) госпітальний округ — мережа закладів охорони здоров’я, що розташовані на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, які забезпечують потребу населення відповідних територій у вторинній та екстреній медичній допомозі;

4) договір про надання медичної допомоги — це договір, що укладається в рамках виконання бюджетних програм в охороні здоров’я між головним розпорядником бюджетних коштів (замовником) та закладом охорони здоров’я між межах визначених бюджетних призначень;

5) екстрена медична допомога — це система термінових організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на надання медичної допомоги при невідкладних станах хворим та постраждалим на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах;

6) заклад охорони здоров’я — суб’єкт господарювання або його структурний (відокремлений) підрозділ, основним завданням якого є забезпечення потреб населення у сфері охорони здоров’я, зареєстрований в установленому законодавством порядку на території України, має необхідну матеріально-технічну базу і в якому професійну діяльність здійснюють медичні (фармацевтичні) працівники, що отримали спеціальну підготовку та у визначеному законодавством порядку мають право обіймати в них відповідні посади.

7) медична послуга — технологічно завершена сукупність процедур медичного характеру, що реалізуються в процесі надання пацієнтам медичної допомоги;

8) медична допомога — процес надання професійно підготовленими медичними працівниками пацієнтам медичних послуг, спрямованих на профілактику, діагностику, лікування хвороб, травм, отруєнь і патологічних станів, догляд та реабілітацію у зв’язку із цими розладами здоров’я, у зв’язку з вагітністю та пологами;

9) первинна медична допомога — вид медичної допомоги, що надається лікарем (медичним працівником) в амбулаторних умовах або у визначених випадках за місцем проживання пацієнта і передбачає консультацію, діагностику та лікування хвороб, травм, отруєнь і патологічних станів, профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги при гострих порушеннях фізичного чи психічного здоров’я пацієнта, які не потребують вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

10) подушний фінансовий норматив бюджетного забезпечення первинної допомоги — це норматив, який використовується для визначення обсягу фінансових ресурсів для надання первинної медичної допомоги та розраховується шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів для надання цього виду допомоги на кількість населення або споживачів послуг первинної медичної допомоги з корегуючими коефіцієнтами відповідно до віку, статі та стандартизованих за віком і статтю показників смертності;

11) третинна (високоспеціалізована) медична допомога — вид медичної допомоги, яка надається закладами охорони здоров’я і передбачає надання високоспеціалізованих діагностичних та лікувальних медичних послуг з використанням високотехнологічного обладнання.

Стаття 2. Завдання проведення експерименту

1. Основними завданнями цього Закону є:

• структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги шляхом створення центрів первинної медичної допомоги (далі — центрів ПМД), госпітальних округів з урахуванням особливостей адміністративних територій (щільності та характеру розселення населення, стану транспортних комунікацій, матеріально-технічного та кадрового потенціалу закладів охорони здоров’я, їх профілю та структури медичних послуг) та диференціація закладів охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу, з урахуванням інтенсивності її надання;
• запровадження механізму реалізації права пацієнтів вільно обирати лікаря первинного рівня медичної допомоги;
• створення раціонального медичного маршруту пацієнта для надання медичної допомоги;
• централізація коштів на надання первинної медичної допомоги на рівні районних/міських бюджетів, на надання вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги — на рівні обласних бюджетів;
• запровадження системи індикаторів якості первинної, вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги;
• запровадження договорів про надання медичної допомоги в рамках виконання бюджетних програм в охороні здоров’я;

Стаття 3. Структурна перебудова системи охорони здоров’я

1. Створення умов для реформування системи охорони здоров’я передбачає:

• розмежування первинної, вторинної та третинної медичної допомоги, визначення переліку послуг відповідно до рівня допомоги;
• затвердження органами місцевого самоврядування відповідних рішень щодо структурної перебудови системи охорони здоров’я
• проведення місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад аналізу стану мережі закладів охорони здоров’я з урахуванням потреб населення у медичній допомозі;
• розробка місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад на підставі проведеного аналізу планів реорганізації мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають первинну, вторинну, екстрену та третинну медичну допомогу та внесення їх на розгляд відповідних рад;
• розгляд та затвердження органами місцевого самоврядування планів реорганізації мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають первинну, вторинну, екстрену та третинну медичну допомогу;
• затвердження органами місцевого самоврядування відповідних рішень щодо структурної перебудови системи охорони здоров’я.

2. Затвердження стандартів надання медичної допомоги та клінічних протоколів.

3. Заклади охорони здоров’я після проведення структурних перетворень відповідно до функцій, які на них покладені, переозначуються згідно з табелями оснащення, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я в межах наявних ресурсів

Стаття 4. Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я, що надають первинну допомогу

1. Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають первинну медичну допомогу, передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом реорганізації мережі закладів охорони здоров’я.

2. Реорганізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають первинну медичну допомогу, включає:

• виділення зі структури центральних районних лікарень, центральних міських та міських лікарень, дитячих лікарень, самостійних міських поліклінік та дитячих поліклінік, підрозділів, що надають первинну медичну допомогу, та створення на їх базі мережі амбулаторій загальної практики — сімейної медицини з чисельністю лікарів загальної практики — сімейних лікарів не менше одного і не більше десяти. У перехідний період на адміністративних територіях з недостатньою кількістю лікарів загальної практики — сімейних лікарів амбулаторії загальної практики-сімейної медицини можуть комплектуватися лікарями дільничними терапевтами та лікарями дільничними педіатрами, а також за необхідності лікарі-спеціалісти, які надаватимуть первинну медичну допомогу при певних захворюваннях відповідно до розмежування функцій між первинною та вторинною медичною допомогою. Чисельність посад таких спеціалістів визначається на основі потреб населення управлінням охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
• реорганізація сільських лікарських амбулаторій, дільничних лікарень, фельдшерсько-акушерських пунктів (далі — ФАПів), фельдшерських пунктів (далі — ФП), що обслуговують понад 1200 осіб, в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини;
• створення центрів первинної медичної допомоги (далі — центри ПМД) із статусом юридичної особи, до складу яких як структурні підрозділи входять амбулаторії загальної практики — сімейної медицини та ФАПи, що забезпечують надання первинної лікарської, долікарської та невідкладної допомоги населенню окремого сільського району та у містах з чисельністю населення, яке обслуговується одним центром до 100 тис.осіб.

Стаття 5. Функції центрів ПМД

1. До основних функцій центру ПМД входить:

• організація та надання первинної медичної допомоги населенню відповідно до результативних показників виконання бюджетної програми та договору на її виконання;
• укладення договорів із замовником про надання населенню первинної медичної допомоги в рамках бюджетної програми в охороні здоров’я (далі — бюджетна програма);
• планування та координація діяльності підрозділів закладу;
• планування та прогнозування потреби щодо фінансування бюджетної програми, розподіл коштів між структурними підрозділами центру ПМСД;
• розподіл видатків закладу;
• забезпечення якості медичної допомоги;
• впровадження механізму реалізації права пацієнтів вільно обирати та змінювати лікаря загальної практики — сімейного лікаря у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
• впровадження механізмів забезпечення організації доступу пацієнтів до спеціалізованої допомоги через направлення лікаря загальної практики — сімейного лікаря або лікарів — дільничних терапевтів та лікарів — дільничних педіатрів за винятком випадків, що потребують надання невідкладної спеціалізованої медичної допомоги;
• визначення і розподіл стимулюючих виплат для працівників та інші функції відповідно до цього Закону, що визначаються Положенням про центр.

2. Інші функції визначаються положенням про центр ПМД, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я відповідно до цього закону.

Стаття 6. Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я, що надають вторинну медичну допомогу

1. Оптимізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають вторинну медичну допомогу, передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом реорганізації мережі закладів охорони здоров’я.

2. Реорганізація мережі закладів охорони здоров’я (їх підрозділів), що надають вторинну медичну допомогу, включає:

• створення госпітальних округів, які об’єднують заклади охорони здоров’я декількох районів, міст та/або районів в містах. Чисельність населення, що обслуговується закладами госпітального округу, визначається залежно від щільності та характеру розселення населення, з урахуванням стану транспортних комунікацій у межах від ста тисяч до п’ятисот тисяч осіб;
• проведення перепрофілювання закладів вторинної медичної допомоги, які входять до складу госпітального округу з урахуванням їх матеріально-технічного та кадрового потенціалу, профілю діяльності та структури медичних послуг, у заклади, що надають допомогу різної інтенсивності, зокрема, створення:
• багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування — для надання цілодобової медичної допомоги хворим (плановим та у гострому стані), що потребують високої інтенсивності лікування та догляду — одна на округ;
• у великих містах з чисельністю населення більше 500 тисяч населення — багатопрофільних дитячих лікарень інтенсивного лікування — для надання цілодобової медичної допомоги дитячому населенню (плановим та у гострому стані) — одна на 500 тисяч населення
• лікарень для проведення планового стаціонарного лікування з поліклінічними відділеннями у кожному районі, місті без районного поділу або у районі міста — для проведення повторних курсів протирецидивної терапії або доліковування з використанням стандартних схем лікування — відповідно до потреб у допомозі такої інтенсивності;
• лікарень з поліклінічними відділеннями для відновлювального лікування — для відновлення функцій, порушених в результаті захворювання чи травми, з метою попередження інвалідності та/або реабілітації інвалідів — відповідно до потреби, але не більше двох на округ;
• хоспісів — для надання паліативної допомоги та психологічної підтримки хворих в термінальному стані — відповідно до потреби.
• консультативно-діагностичних центрів — у складі багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування та лікарень для проведення планового стаціонарного лікування або на базі самостійних міських поліклінік;
• об’єднання у разі потреби багатопрофільних і монопрофільних або спеціалізованих закладів охорони здоров’я, за винятком стаціонарних протитуберкульозних закладів та потужних (більше 1000 пологів на рік) пологових будинків.

Стоматологічна допомога надається в стоматологічних центрах та стоматологічних підрозділах консультативно-діагностичних центрів.

Стаття 7. Реорганізація системи надання екстреної медичної допомоги

1. Реорганізація системи надання екстреної медичної допомоги здійснюється шляхом створення Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з їх територіальними відділеннями із розрахунку — один на госпітальний округ, з мережею пунктів тимчасового базування виїзних бригад швидкої медичної допомоги, що дозволить забезпечити доїзд до пацієнта у межах десяти хвилин в місті та двадцяти хвилин у сільській місцевості.

Стаття 8. Порядок обслуговування пацієнтів у закладах охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу

1. Надходження пацієнтів до закладів охорони здоров‘я, що надають вторинну медичну допомогу, здійснюється в порядку:

• до лікарень інтенсивного лікування — доставка санітарним транспортом або самозвернення пацієнтів, або за направленням лікаря загальної практики — сімейного лікаря, або лікаря — спеціаліста;
• до стаціонарних та поліклінічних відділень лікарень планового лікування хронічних хворих — за направленням лікарів загальної практики — сімейного лікаря, лікарів центрів ПМД;
• до лікарень відновного лікування — за направленням лікарів центрів ПМД, лікарів лікарень інтенсивного лікування, лікарів — спеціалістів лікарень планового лікування, закладів третинної медичної допомоги;
• до лікарень медико — соціальної допомоги та хоспісів — за направленням лікарів центрів ПМД;
• до самостійних консультативно-діагностичних центрів, консультативно-діагностичних центрів лікарень планового лікування — за направленням лікарів центрів ПМД;
• до консультативно-діагностичних центрів лікарень інтенсивного лікування — за направленням лікарів центрів ПМД або лікарів — спеціалістів лікарень планового лікування.

Стаття 9. Реорганізація системи надання третинної медичної допомоги

1. Реорганізація системи надання третинної медичної допомоги передбачає поетапну структурну перебудову регіональної системи охорони здоров’я шляхом оптимізації мережі закладів охорони здоров’я, що надають таку допомогу.

2. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається обласними лікарнями, центрами високоспеціалізованої медичної допомоги.

Стаття 10. Фінансово-економічна перебудова системи охорони здоров’я

1. Фінансово-економічна перебудова системи охорони здоров’я передбачає:

1) перерозподіл ресурсів між закладами охорони здоров‘я, що надають первинну, вторинну, екстрену та третинну медичну допомогу;

2) концентрацію бюджетних коштів для надання первинної медичної допомоги, включаючи невідкладну — на районному/міському рівнях, на надання вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги — на обласному рівні;

3) впровадження договорів про надання первинної, вторинної, екстреної та третинної медичної допомоги в межах бюджетної програми;

4) здійснення розрахунку витрат та фінансування закладів охорони здоров‘я, що надають первинну медичну допомогу на основі подушного фінансового нормативу;

5) фінансування закладів, що надають вторинну та третинну медичну допомогу, а також Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф здійснюється відповідно до глобального бюджету.

Стаття 11. Етапи реформування системи охорони здоров’я

1. Реформування системи охорони здоров’я проводиться у два етапи:

Перший етап — структурна перебудова: з дати набрання чинності цим Законом до 31 грудня 2011 року

Другий етап — концентрація фінансових ресурсів на виконання договорів на надання медичної допомоги у сфері охорони здоров’я на рівні областей та районів із використанням елементів програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів — з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року.

Стаття 12. Штатний розпис закладів охорони здоров’я

1. На період експерименту на території Вінницької, Дніпропетровської та Донецької областей, штатний розпис закладу охорони здоров‘я визначається керівником закладу та затверджується за його поданням власником (уповноваженим органом).

2. Штатний розпис закладів охорони здоров‘я, які беруть участь в експерименті, базується на обсягах та структурі медичної допомоги.

3. Для закладів охорони здоров‘я, що беруть участь в експерименті відповідно до цього Закону дія існуючих штатних нормативів, встановлених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я не застосовується.

Стаття 13. Бюджетні програми у сфері охорони здоров’я

1. Бюджетні програми у сфері охорони здоров’я складаються відповідно до Бюджетного кодексу України та є особливою складовою програмно-цільового методу у бюджетному процесі, який застосовується на рівні місцевих бюджетів за рішенням відповідної місцевої ради.

2. Бюджетні програми складаються для надання:

• первинної медичної допомоги;
• вторинної медичної допомоги;
• третинної медичної допомоги;
• екстреної медичної допомоги;

3. У разі потреби можуть складатися інші бюджетні програми.

4. Бюджетні програми у сфері охорони здоров’я передбачають поділ на підпрограми, які мають кореспондуватися з кодами функціональної класифікації.

5. Розподіл обсягів фінансування між окремими видами медичної допомоги в межах відповідних бюджетних програм здійснюється з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

6. Типовий перелік результативних показників бюджетної програми для цілей експерименту розробляється та затверджується Міністерством охорони здоров‘я України та Міністерством фінансів України.

Стаття 14. Вимоги до закладів охорони здоров’я, з якими укладається договір про надання медичної допомоги.

1. Для укладання договору про надання медичної допомоги заклад охорони здоров‘я повинен мати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, ліцензію на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (за необхідності) та акредитовані в установленому порядку.

2. Заклади охорони здоров’я після структурної реорганізації та реєстрації установчих документів, що визначають види медичної допомоги, що ними надаються, отримують відповідні ліцензії, зазначені у частині першій цієї статті, та проходять позачергову державну акредитацію.

Стаття 15. Договори про надання медичної допомоги

1. Форми примірних договорів про надання медичної допомоги затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров‘я.

2. Договори про надання первинної медичної допомоги укладаються між замовником медичних послуг та центрами ПМСД.

3. Договори про надання вторинної та екстреної медичної допомоги укладаються між замовниками медичних послуг на рівні областей та закладами охорони здоров‘я, що надають таку медичну допомогу.

4. Договори про надання третинної медичної допомоги укладаються між замовниками медичних послуг на рівні областей та закладами охорони здоров‘я, що надають допомогу такого рівня.

Стаття 16. Укладання договорів про надання медичної допомоги та їх фінансове забезпечення.

1. Договір про надання медичної допомоги укладається між замовником медичних послуг та закладом охорони здоров’я на бюджетний період.

2. Фінансування за договорами про надання медичної допомоги здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів.

4. Медичні послуги, що не підлягають фінансовому забезпеченню в межах договорів про надання медичної допомоги фінансуються за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб.

5. Реорганізація мережі не є підставою для скорочення обсягів бюджетного фінансування системи охорони здоров‘я пілотного регіону.

Стаття 17. Використання коштів закладами охорони здоров‘я за договором про надання медичної допомоги.

1. Структурна реорганізація та перепрофілювання закладів охорони здоров‘я не може біти підставою для скорочення обсягів їх фінансування.

2. Кошти, що залишились на рахунку виконавця договору про надання медичної допомоги за загальним фондом бюджету на кінець бюджетного періоду, перераховуються на рахунок спеціального фонду бюджету в порядку, що визначається Міністерством фінансів України.

Стаття 18. Оплата праці медичних працівників закладів охорони здоров’я

1. Розмір оплати праці працівників закладів охорони здоров‘я, що є учасниками експерименту з реформування системи охорони здоров‘я відповідно до цього Закону формується на основі посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сітки та доплат, надбавок за обсяг і якість виконаної роботи за критеріями, визначеними Кабінетом Міністрів України і не може бути нижчим, ніж встановлений законодавством.

2. Частка заробітної плати та поточних витрат закладів охорони здоров’я в загальному обсязі фінансування визначається договором про надання медичної допомоги.

3. Оплата праці працівників закладів охорони здоров’я, крім бюджетних, що надають медичну допомогу за бюджетні кошти згідно з договорами про надання медичної допомоги, здійснюється відповідно до законодавства про оплату праці у межах обсягів витрат на оплату праці, який визначається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України та передбачається у договорі про надання медичної допомоги.

Стаття 19. Координація та супровід експерименту з реформування системи медичного забезпечення

1. Координацію з управління та науково-методичний супровід експерименту на державному рівні здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, на місцевому рівні — управління охорони здоров’я обласних державних адміністрацій та органи місцевого самоврядування з залученням фахівців науково-дослідних установ та вищих медичних навчальних закладів.

Стаття 20. Моніторинг процесів реформування

1. Моніторинг процесів реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях, оцінка їх результатів здійснюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я з використанням системи індикаторів.

2. Індикатори для оцінки результатів процесів реформування системи охорони здоров’я затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

3. Результати моніторингу на період експерименту у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях використовуються виключно для корекції прийнятих рішень щодо проведення реформи системи охорони здоров’я і не можуть бути застосовані при визначенні рейтингу територій.

4 Головними розпорядниками бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється оцінка ефективності бюджетних програм в галузі охорони здоров’я, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

5. Місцеві органи влади мають право вносити пропозиції до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я щодо внесення змін до проведення реформ у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. На період проведення експерименту у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Місцевим державним адміністраціям Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей узгодити з органами місцевого самоврядування прийняття рішень, необхідних для проведення експерименту щодо реформування системи охорони здоров’я з урахуванням потреб населення у медичній допомозі протягом двох місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

4. Кошти від використання приміщень закладів охорони здоров’я, які можуть бути вивільнені в рамках оптимізації мережі, використовуються виключно на фінансування галузі охорони здоров’я.

5. У Закон України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 33, ст. 471, № 35-36, ст. 491; із змінами, внесеними законом України від 8 липня 2010 року № 2462-VI) внести зміни у:

частину третю статті 2 Закону України доповнити абзацом восьмим такого змісту: «Медичні послуги, що закладами охорони здоров‘я за договорами про надання медичної допомоги, відповідно до Закону України «Про проведення у

Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров’я».

6. У Бюджетному кодексі України (№ 2456-VI (2456-17) від 08.07.2010, 2010):

1) абзац тринадцятий частини 4 статті 13 доповнити словами «а також кошти, що отримують заклади охорони здоров’я, що беруть участь в експерименті у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях з реформування системи охорони здоров’я (2011–2014 роки) від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих від надання платних послуг»;

2) частину 9 статті 13 доповнити словами «а також розміщення на депозитах закладами охорони здоров’я, що беруть участь в експерименті у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях з реформування системи охорони здоров’я (2011-2014 роки) тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих від надання платних послуг»;

3) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнити пунктом 12, виклавши його в такій редакції:

• «12.На період проведення у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях експерименту з реформування системи охорони здоров‘я (2011–2014 роки) Кабінет Міністрів України має право змінювати розмежування видатків на охорону здоров’я між рівнями місцевих бюджетів, визначене статтями 89 та 90 Кодексу, та встановлювати особливості фінансування закладів охорони здоров‘я, що є учасниками експерименту».

7. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін після набрання чинності цим Законом:

1. Визначити критерії для встановлення доплат та надбавок за обсяг і якість виконаної роботи (стимулюючих виплат) працівникам закладів охорони — виконавців бюджетних програм в охороні здоров’я;

2. Розглянути питання про залучення інвестицій міжнародних та вітчизняних донорів для проведення експерименту з реформування системи охорони здоров‘я;

3. Забезпечити внесення змін:

• до інструкції про статус та особливості участі у бюджетному процесі виконавців бюджетних програм місцевих бюджетів з проведення експерименту у сфері охорони здоров‘я в пілотних регіонах із запровадженням програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів;
• до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) в частині включення до коду КОПФГ організаційну форму закладу охорони здоров’я «комунальне неприбуткове підприємство».

4. Забезпечити внесення змін до кваліфікаційних вимог та затвердження кваліфікаційної характеристики фахівців за спеціальністю «Управління охороною здоров’я»;

5. Забезпечити затвердження:

• табелів оснащення закладів охорони здоров‘я;
• порядку вибору та зміни пацієнтом лікаря загальної практики — сімейного лікаря;
• порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров’я, що надають медичну допомогу різних рівнів;
• типового переліку бюджетних програм та результативних показників їх виконання для учасників експерименту реформування у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях;
• форми примірного договору про виконання бюджетних програми;
• примірного положення про Центр первинної медичної допомоги, лікарню інтенсивної допомоги, лікарню для проведення планового лікування, лікарню для відновлювального лікування, хоспіс, лікарню для медико-соціальної допомоги та за необхідності інші типи закладів охорони здоров‘я;
• планів підготовки/перепідготовки лікарів та медичних сестер загальної практики/сімейної медицини та визначити джерела їх фінансування;
• планів перепідготовки керівників органів та закладів охорони здоров’я за спеціальністю «Управління охороною здоров’я« та визначити джерела їх фінансування

6. Забезпечити до 1 січня 2012 року передачу медико-санітарних частин, безпосередньо підпорядкованих Центральному органу виконавчої влади у сфері охорони здоров‘я, що розташовані у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях відповідним територіальним громадам.