Зміна системи екстреної допомоги — це питання зміни цінностей та розуміння важливості кожного людського життя. Як ми зможемо покращити цю систему?
1. Тренування для поліцейських та пожежників.
Зазвичай першими на місце пригоди приїздять поліцейські, пожежники чи професійні водії. Вони потребують медичного тренування, яке надасть базові навички з порятунку та підтримки життя до приїзду швидкої.
2. Вдосконалення диспетчерської системи та створення кол-центру.
Новітні диспетчерські системи забезпечують миттєвий зв’язок з оператором, направлення на місце пригоди найближчої карети, відсіювання непрофільних дзвінків.
При потребі лікарської консультації дзвінок направлятиметься до кол-центру.
Кол-центр — це безкоштовний, конфіденційний сервіс, до якого можна зателефонувати за порадою щодо здоров’я чи потрібною інформацією. Кожен зможе отримати кваліфіковану відповідь 24 год на добу 7 днів на тиждень.
3. Розширення мережі підстанцій.
Усі пацієнти мають право на доступ до медичної допомоги. Кількість карет швидкої, розташування підстанцій мають ґрунтуватися на потребах пацієнта і відповідати західним нормам.
4. Тренування для лікарів та фельдшерів.
Пацієнта рятують не карети швидкої допомоги чи обладнання, а люди. Персонал швидкої — головна цінність системи. Лікарі та фельдшери пройдуть додаткове навчання (чотири п’ятиденні модулі), що вдосконалить їхні практичні навички та наблизить надання допомоги до західних медичних стандартів.
Перша медична допомога має бути стандартизована через впровадження протоколів надання допомоги на всіх рівнях. Усі працівники швидкої повинні бути підготовлені на тому ж рівні, незалежно від того, чи вони працюють у селі на Сході України, чи у таких великих містах, як Київ та Одеса. Міністерство охорони здоров’я України сприятиме впровадженню західних протоколів надання допомоги, що ґрунтуються на доказовій медицині.
5. Розробка навчальних програм для фахівців із догоспітальної допомоги.
Парамедик (сьогодні це фельдшер з медицини невідкладних станів) — це перший медичний фахівець на місці ДТП, травми чи іншого екстреного медичного інциденту. Він відповідальний за оцінку стану пацієнта і забезпечення необхідної допомоги на місці, а також під час транспортування до лікарні. Навчання парамедика тривалістю 3 роки починається після закінчення шкільної програми та прирівнюється до рівня бакалавра.
Водій швидкої має бути повноцінним членом медичної команди (його західний відповідник — екстрений медичний технік). Підготовка екстреного медичного техніка триває 3 тиж, які розподіляються між навчанням у класах та практичними відпрацюваннями.
Післядипломні курси, ліцензування та сертифікація всіх фахівців на догоспітальному етапі дозволить контролювати практичні навички виконання сучасних протоколів.
6. Створення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
У лікарнях будуть створені відділення екстреної (невідкладної) допомоги, які прийматимуть пацієнта від працівників швидкої та надаватимуть йому першу допомогу на госпітальному етапі.
Наша мета — створення відділень на базі лікарень з цілодобовим доступом до базових методів діагностики (лабораторія, рентген, ультразвукове дослідження) та лікування.
Тут цілодобово працюватимуть кваліфіковані лікарі невідкладних станів та медсестри з усім необхідним обладнанням для діагностики та справді невідкладного лікування.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами: http://www.moz.gov.ua/
