Екстрена медична допомога при невідкладних станах, обумовлених психічним станом потерпілого (лекція)

Тривога

Тривога відмічається як при гострому, так і хронічному стресі. Сьогодні це пов’язано з масштабним вторгненням рф на територію України та такими небезпеками, як постійні бомбардування, повітряні тривоги, пересування у сховище або дотримання правила двох стін вдома. Ще більший стрес виникає при влучанні ракет або дронів у житлові будівлі та об’єкти інфраструктури. Велике значення має «масовість» переживання, у багатьох людей одночасно виникають стрес, тривога, що не тільки підтримує цей стан у постраждалого, але й погіршує його.

Тривога є найпоширенішою реакцією на стрес та може варіювати від адекватних і адаптивних незначних переживань до повномасштабної панічної атаки. Незначна тривога виражається в загальному занепокоєнні щодо ситуації, яка певним чином сприймається як небезпечна. Помірно занепокоєна людина може стати боязкою і замкнутою, втратити бажання до участі боротися з небезпечною ситуацією (завал у квартирі, пожежа, витік газу, порятунок дітей, рідних). Занепокоєння може відображатися у відмові від співпраці з рятувальниками, співмешканцями. Постраждалі можуть критикувати плани організаторів допомоги. Для надання допомоги оточуючим або працівникам екстреної медичної допомоги (ЕМД) слід виявити страхи постраждалого, його заперечення, щоб усунути в нього паніку при проведенні рятувальних робіт.

Надання допомоги

Першочергово необхідно заспокоїти потерпілого і надати йому підтримку. У жодному разі не можна змушувати постраждалого соромитися своїх страхів. Навпаки, працівник ЕМД (лідер групи) повинен прагнути допомогти подолати їх. Більшість постраждалих почуваються значно краще, якщо їхні страхи ідентифіковані та керовані.

Щодо самодопомоги і взаємодопомоги: слід забезпечити визволення, порятунок або навіть виживання. Необхідно встановити рівень свідомості та розуміння того, що трапилося. Слід визначити в себе і оточуючих постраждалих загальний стан, функцію мовлення, ковтання, відсутність чи наявність ран, кровотечі, переломів. Якщо є можливість — виміряти пульс, дихання, артеріальний тиск, зупинити кровотечу (пальцеве затискання, накладання тугих стерильних пов’язок, турнікет за необхідності). Важливо покинути місце небезпеки. За наявності співробітників ЕМД — звернутися до них.

Працівники ЕМД проводять обстеження за системою ABCDE, визначають свідомість за шкалою коми Глазго, проводять первинний, вторинний, повторний огляд, визначають функціонування життєво важливих органів, дихальної системи, системи кровообігу (пульс, артеріальний тиск, електрокардіограма). За наявності кровотечі зупиняють її, при вивихах і переломах виконують іммобілізацію, у разі необхідності — забезпечують прохідність дихальних шляхів, налагоджують інфузійну терапію, вимірюють рівень глюкози в крові та температуру тіла. При стресі (тривозі) застосовують транквілізатори (лоразепам, діазепам). Слід звернути увагу на можливість абстиненції (при різкій відміні застосовуваних ліків), яка проявляється збудженням, параноїдальними явищами, порушенням сну, дифузним болем у м’язах, тремтінням у м’язах, прискореним серцебиттям, судомними нападами.

Панічна атака (паніка)

Паніка — це максимальний ступінь тривоги. Симптоматично цей стан супроводжується сильним серцебиттям, тремором (тремтінням), задишкою, дискомфортом у грудях, запамороченням, нудотою, блюванням, непритомністю, відчуттям дереалізації, страхом смерті. Постраждалий втрачає будь-яку здатність мислити і поглинутий спробами втечі і самозбереження. Паніка робить постраждалого нездатним ухвалювати розумні рішення і наражає на небезпеку травмування оточуючих.

Надання допомоги

Працівник ЕМД або рятувальник повинен зайняти «сильну» психологічну позицію стосовно «жертви» паніки, запевняючи її, що ситуація знаходиться під контролем. Це слід робити за допомогою словесних пояснень, переконливих аргументів. Працівники ЕМД повинні оцінити стан потерпілого, виключити порушення функціонування життєво важливих органів, оцінити свідомість і ковтання, мовну функцію. Для корекції паніки можуть бути корисними заспокійливі препарати, такі як лоразепам.

В умовах стресу до панічних атак схильні особи, які вживають кокаїн, марихуану, фенциклідин, метамфетамін або галюциногени. Такі особи можуть бути агресивними (при вживанні фенциклідину і метамфетаміну).

Рятувальники (в тому числі працівники ЕМД) повин­ні дія­ти спокійно, але наполегливо, зробити все можливе, щоб постраждалі не завдали шкоди собі та оточуючим. Слід проаналізувати місце події, оцінити стан постраждалого та власну безпеку. У пацієнтів також можуть виникати запаморочення, непритомність, оніміння й поколювання в кінцівках, м’язові спазми, судоми. Необхідно виключити такі патологічні стани, як колапс легені, пневмонія, діабетичний кетоацедоз. Потрібно заспокоїти потерпілого, надати йому зручне положення, зігріти (або охолодити), запропонувати дихати животом. За необхідності хворого слід госпіталізувати в лікувальний заклад.

Депресія

Як правило, депресія розвивається на тлі хронічного стресу та хронічних хвороб. Але цей стан може виникнути й у відповідь на ситуацію, що сприймається як безнадійна. Це може відзначатися при отриманні поранення під час війни, в ослаблених голодом і під впливом навколишнього середовища, у людей, які втратили волю до життя, у осіб, що тривалий час недосипають. Постраждалі стають в’ялими, втомлюються непропорційно до свого фізичного стану, втрачають цікавість до життя, апетит, в них порушується сон, вони стають емоційно лабільними. Цей стан може виникати в будь-яких умовах — на фронті, вдома або під час реабілітації.

Надання допомоги

Велике значення мають взаємодопомога, увага оточуючих, самоконтроль і самодопомога. Якщо поряд присутні працівники ЕМД, вони повинні забезпечити аналіз ситуації, що склалася, визначити місце події, оцінити стан життєво важливих функцій (дихальна система, система кровообігу), стан свідомості за шкалою коми Глазго. Як зазначено вище, слід обстежити і надати допомогу за системою ABCDE, провести первинний та вторинний огляд, надати необхідну допомогу.

Усі рятувальники (в тому числі працівники ЕМД) мають вселяти дух спокою, підтримувати інстинкт виживання. Зігрівання постраждалого є важливим елементом, оскільки гіпотермія є причиною апатії, в’ялості. Треба напоїти постраждалого теплим солодким чаєм, за можливості забезпечити короткотривалий сон. Особи із депресією можуть виглядати сумними, відчувати безнадійність, показувати відсутність задоволення, мати низьку самооцінку, бути фізично втомленими, страждати від порушення сну і нездатності сконцентруватися. Людина з депресією може думати про заподіяння собі шкоди або намагатися це зробити. В усіх цих випадках рятувальник (особливо працівник ЕМД) повинен зібрати анамнез і розпитати про минулі психіатричні захворювання. Якщо депресія є інвалідизуючою, слід направити хворого в лікувальний заклад.

Ще одним тяжким психіатричним розладом є маніакально-депресивний синдром (біполярний розлад). Ця патологія характеризується перепадами настрою від манії (висока енергія, неадекватність суджень, імпульсивна поведінка, нерозбірлива мова аж до психозу) до депресії без видимої причини. Стрес може стати пусковим механізмом цього стану.

Делірій

Делірій — це стан, при якому пацієнт не усвідомлює оточення та обставин. Цей стан не є розладом пам’яті і може з’явитися через певні проміжки часу, між якими пацієнт поводиться нормально. Коли це відбувається, пацієнт може бути розгубленим, малозосередженим, мати неадекватну або незрозумілу мову і не розуміти звернену до нього мову. Причини можуть бути різні: стрес, перенесені інфекції, низький рівень кисню (при підніманні на висоту), прийом деяких лікарських препаратів, вживання психоактивних речовин. Напади делірію можуть виявлятися випадково під дією стресу, виникати на фоні емоційного розладу. Хвороба може бути спадковою і загострюється під час стресу, паніки, депресії.

Надання допомоги

Необхідно заспокоїти постраждалого, обігріти, запевнити, що все буде добре. Треба вивезти його з небезпечного місця, пояснити реальність обставин. Слід захистити пацієнта від самого себе, запобігти нанесенню шкоди оточуючим. Працівникам ЕМД слід доставити постраждалого в медичний заклад. За відсутності пошкоджень, що загрожують життю пацієнта, його варто госпіталізувати в психоневрологічний медичний заклад.

Психоз

Психоз — це зміна поведінки, при якій потерпілий втрачає зв’язок із реальністю і може страждати від будь-якої комбінації слухових або зорових галюцинацій, параноїдальної поведінки. Відзначають марення, збудження (включаючи войовничу поведінку). Можуть відмічати, навпаки, відсутність емоцій, апатію, кататонію, дезорієнтацію. Можливі порушення пам’яті і мислення. Постраждалий не здатний піклуватися про себе та оточуючих, може відмовитися від їжі, гігієни, сну. Психоз може бути наслідком фізичного або емоційного чинника, дії лікарських препаратів або психічного розладу після хвороби (інфекційні захворювання у молодих осіб, інсульт — у людей старшого віку). Знову ж таки, стрес може бути пусковим механізмом загострення хвороби в стані ремісії або це може бути реакція на значний стрес (війна).

Надання допомоги

Рятувальникам (в тому числі працівникам ЕМД) слід негайно евакуювати постраждалого, захистити його від заподіяння шкоди собі та оточуючим. За необхідності слід застосувати внутрішньо діазепам, запропонувати теп­лий солодкий чай, зігріти. Хворого необхідно госпіталізувати в лікувальний заклад.

Гострий стресовий розлад

Гострий стресовий розлад виникає як реакція на травму або хворобу. Пацієнти можуть стати ірраціональними, злими, апатичними, розгубленими або замкнутими після нещасного випадку. Рятувальник повинен підтримувати впевненість постраждалого, щоб пережити кризовий стан. Для цього необхідні надзвичайні фізичні і психічні зусилля. Слід намагатися індивідуалізувати підхід до кожного потерпілого, підтримувати постійний діалог з метою психологічної підтримки. Варто використовувати часті запевнення, дотики (з дозволу постраждалого), щоб передати відчуття своєї стурбованості, залучати потерпілого до самодопомоги, допомоги іншим, щоб його думки були спрямовані на виживання, а не на страх чи горе. Гнів рідко буває успішним та зазвичай погіршує і без того складну ситуацію. Рятувальник (в тому числі працівник ЕМД) повинен слідкувати за виникненням інших медичних проблем, які можуть маскуватися під психологічними розладами.

Висновок

Знання змін у стані психічного здоров’я при стресових ситуаціях допоможе отримати менше ускладнень, забезпечити само- або взаємодопомогу в плані збереження життя. Працівники ЕМД повинні терміново обстежити постраждалого і надати допомогу за системою ABCDE, оцінити місце події, стан потерпілого, провести первинний, вторинний, повторний огляд, надати першу психологічну допомогу і госпіталізувати потерпілого в медичний заклад.

Рекомендована література

Надійшла до редакції/Received: 20.01.2025
Прийнято до друку/Accepted: 27.01.2025